Ухвала суду № 48698427, 30.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/800/20322/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Іванов К.Ю.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 30.07.2015 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013

у справі № 2а-2649/12/0970

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Таркетт Вінісін"

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано -

Франківської області Державної податкової служби,

Головного управління Державної казначейської служби України в

Івано-Франківській області

про визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Таркетт Вінісін" звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано - Франківської області Державної податкової служби (правонаступник - Калуська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області), Головного управління Державної казначейської служби України в Івано-Франківській області про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, що виникла за підсумками діяльності за липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та листопад 2011 року в розмірі 17776043 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012, позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року та листопад 2011 року в сумі 17776043 грн. та судовий збір в сумі 2146 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем були проведені перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з червня по грудень 2010 року та листопад 2011 року, про що складено: акт від 11.08.2010 № 2727/23-03/14361581 "Про результати виїзної позапланової перевірки TOB „Вінісін" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2010 року"; акт від 14.10.2010 року № 3703/23-02/14361581 „Про результати перевірки TOB „Вінісін" за липень 2010 року"; акт від 11.11.2010 № 4040/23-03/14361581 "Про результати виїзної позапланової перевірки TOB „Вінісін" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2010 року та вересень 2010 року"; акт від 29.12.2010 № 4435/23-03/14361581 "Про результати виїзної позапланової перевірки TOB „Вінісін" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2010 року"; акт від 15.02.2011 № 138/23-03/14361581 "Про результати виїзної позапланової перевірки TOB „Вінісін" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2010 року"; акт від 14.03.2011 № 272/23-03/14361581 "Про результати виїзної позапланової перевірки TOB „Вінісін" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2010 року"; довідка від 15.02.2012 № 297/23-03/14361581 "Про результати виїзної позапланової перевірки TOB „Таркетт Вінісін" з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2011 року".

За результатами зазначених перевірок органом податкової служби не було виявлено фактів, за якими позивача могло бути позбавлене права на отримання бюджетного відшкодування.

Після цього Калуською ОДПІ були подані органу Державного казначейства України висновки із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету на користь позивача.

Станом на 11.09.2012 позивачу було відшкодовано податок на додану вартість за червень та серпень 2010 року на загальну суму 2995120 грн., розмір невідшкодованого податку на цю дану складає 17776043 грн.

Підпунктом 14.1.18 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V ПК України.

За змістом п. 200.1 ст. 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.2 - 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.4 названої статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.7 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11 ст.200 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби (п.200.13 ст.200 Податкового кодексу України).

При цьому позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом заявлення вимоги про стягнення заборгованості, оскільки у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога саме про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 2а-2649/12/0970 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.11.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2013 у справі № 2а-2649/12/0970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко