Рішення № 4868055, 24.09.2009, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.09.2009 Справа № 2/13-ПД-09

Господарський суд Херсонської області у складі судді Клепай З.В. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства Компанії "Дніпро", м.Херсон

до Північної виправної колонії № 90 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області, м.Херсон

про розірвання договору про сумісну діяльність, зобов'язання повернення майна

за участю представників сторін:

від позивача: Небрат Л.П. - начальник юр. відділу, дор.№ 1-9/175 від 26.05.09р.

від відповідача: Супруненко Г.П. - представник, дор.№ 28/15-6178 від 24.09.09р.

Відкрите акціонерне товариство "Компанія "Дніпро" звернулось до суду з позовом до Північної виправної колонії № 90 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області про розірвання договору № 27 від 29.06.1999 року "Про сумісну діяльність" та зобов'язання відповідача (ПВК № 90) повернути позивачу товарно-матеріальні цінності згідно переліку та кількості (труби, проволоку, лист, пруток, цвяхи, електроди, килимові покриття) шляхом доставки їх на склад ВАТ "Компанія "Дніпро" за адресою: м.Херсон, вул.Робоча, 66, з посиланням на ст.ст.526, 530, 694 ЦК України, ст.ст.5, 179, 193, 216, 222, 265 ГК України.

Відповідач проти позову заперечує на тій підставі, що укладений договір є договором купівлі-продажу, але в ньому відсутні істотні умови, тому він є неукладеним. Щодо повернення матеріальних цінностей, то фактично між сторонами укладений договір купівлі-продажу. Крім того, відповідач посилається на те, що ВГСУ по іншим справам відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв'язку з втратою строків позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.06.1999 року ВАТ "Компанія "Дніпро" та Установа ЮЗ 17/90 (ПВК № 90) підписали договір про спільну діяльність, за умовами якого позивач повинен був передати, а відповідач прийняти товарно-матеріальні цінності в рахунок погашення заборгованості по ПДВ на загальну суму 25043,00 грн. Сторони цей договір визначили як договір про сумісну діяльність, але це фактично договір купівлі-продажу матеріальних цінностей з боку відповідача та купівлі позивачем у відповідача векселю державного казначейства і, як вбачається із договору головним предметом договору була передача відповідачем позивачу векселя держаного казначейства.

Оскільки договір укладався у 1999 році і строк його дії сторонами не обумовлювався, то на взаємовідносини сторін, в момент укладання договору, розповсюджувались норми ЦК УРСР, який був чинний на той час. На момент укладання спірної угоди, правовідносини щодо купівлі-продажу регулювалися положеннями статті 224 ЦК УРСР (1963 року). Відповідно до цієї норми, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст. 154 ЦК УРСР).

Відповідно до положень ст.153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну. Предметом договору є майно (товар), яке продавець зобов'язується передати покупцю. Предметом договору можуть бути як окремі речі, так і їх сукупність, як рухоме так і нерухоме майно.

В даному випадку, предметом договору зазначено "товарно-матеріальні цінності", за які Установа зобов'язалась розрахуватись векселем держказначейства на суму відпущених товарно-матеріальних цінностей згідно накладних, а саме на суму 25043,00 грн.

Оскільки, основним обов'язком покупця є сплата обумовленої ціни, а його правом - вимога до продавця щодо передачі обумовленої договором речі (майна), в даному випадку суд прийшов до висновку, що сторони узгодили всі істотні умови (предмет та ціну) договору № 27 від 29.06.1999 року, необхідні для укладення договору купівлі-продажу.

Відсутність в договорі найменування продукції, що поставляється, невизначеність її кількості та якості компенсується тим, що зазначення у накладних вартості, найменування, кількості товару, які підписані повноважними представниками сторін, наявність довіреностей відповідача на отримання товару, визначає дії сторін як виконання ними договірних зобов'язань щодо передачі речі (товару) позивачем та отримання цієї речі (товару) відповідачем.

Як вбачається із листа позивача №1-9/252 від 06.10.08р. цей договір втратив для нього інтерес.

Чинне законодавство передбачає, що договір укладається за вільним воле виявленням сторін, тому вони є вільні у досягненні згоди щодо внесення змін до умов дого вору та його розірвання. Стаття 188 ГК України не передбачає підстав для зміни або розірвання договору, через що необхідно враховувати загальну норму частини 1 статті 651 ЦК. Відпо відно до неї зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Оскільки у цій статті не визначені можливі підстави для зміни або розірвання гос подарських договорів, слід враховувати загальні правила частини 2 статті 651 ЦК: договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушен ня договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істот ним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладанні договору. Не виконання умов договору на протязі довгого часу є істотним порушенням договору і неотримання позивачем від відповідача векселя значною мірою позбавило позивача тих вигод, які він планував отримати від цього договору.

За таких умов, позов в частині розірвання договору, підлягає задоволенню.

Позивач також просить повернути йому товарно-матеріальні цінності згідно переліку та кількості (труби, проволоку, лист, пруток, цвяхи, електроди, килимові покриття) шляхом доставки їх на склад ВАТ "Компанія "Дніпро" за адресою: м.Херсон, вул. Робоча, 66, з посиланням на ст.ст.526, 530, 694 ЦК України, ст.ст.5, 179, 193, 216, 222, 265 ГК України.

Розглядаючи це питання, господарський суд виходить із того, що права й обов'язки сторін виникли з підстав, зазначених в статті 4 ЦК УРСР (редакція 1963 року). В зв'язку з тим, що строк виконання зобов'язання щодо розрахунку за поставлений товар визначено не було, відповідно до статті 165 ЦК УРСР (редакція 1963 року) кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

В силу частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника.

Оскільки відповідач свої зобов'язання на вимогу позивача - лист від 27.04.2006р. не виконав, позивач листом №1-9/252 від 06.10.08р. повідомив відповідача, що виконання відповідачем зобов'язань втратило для нього інтерес (сенс) та заявив вимогу про повернення йому отриманих відповідачем матеріальних цінностей.

Статті ГК та ЦК України, на які посилається позивач у своєму позові 526, 694, 216, 222, 265 ГК України до цих вимог ніякого відношення не мають.

Відмова у прийняті виконання зобов'язання врегульована ст.612 ЦК України відповідно до якої боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настали після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, законодавство передбачає відшкодування боржником кредитору завданих збитків, а не право вимагати у боржника повернення виконаного кредитором зобов'язання, як це вимагає позивач.

За таких умов, в цій частині позов задоволенню не підлягає.

При звернені з позовом позивач сплатив державне мито у сумі 85грн., тобто оплатив лише вимогу про розірвання договору. Вимога про повернення матеріальних цінностей державним митом не оплачена.

Матеріалами справи доведено, що позивач відвантажив відповідачу матеріальних цінностей на суму 23854 грн. 29 коп. та відповідно до Декрету КМУ "Про державне мито" повинен був оплатити ці вимоги державним митом у розмірі 1% від вартості матеріальних цінностей, що складає 238 грн. 54 коп. Ця сума стягується господарським судом до державного бюджету.

Керуючись ст.49, ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.Розірвати договір №27 від 29.06.99р., "Про сумісну діяльність", укладений між Відкритим акціонерним товариством "Компанія "Дніпро" та Північною виправною колонією № 90 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області.

3.В задоволенні вимог про повернення позивачу товарно-матеріальних цінностей згідно переліку та кількості (труби, проволоку, лист, пруток, цвяхи, електроди, килимові покриття) шляхом доставки їх на склад ВАТ "Компанія "Дніпро" відмовити.

4.Стягнути з Північної виправної колонії № 90 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області, м.Херсон, вул.Некрасова, 234, р/рахунок 26003264 в обласній дирекції "Укрсоцбанку", МФО 352015, код ЗКПО 085646699 на користь Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпро", м.Херсон, вул.Робоча, 66, р/рахунок 26000301800079 в Острівському відділенні ПІБ, МФО 352350, код ОКПО 14313145 - 85(вісімдесят п'ять)грн. витрат по держмиту та 9(дев'ять)грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпро", м.Херсон, вул.Робоча, 66, р/рахунок 26000301800079 в Острівському відділенні ПІБ, МФО 352350, код ОКПО 14313145 до державного бюджету на р/р 31119095700002, МФО 852010, код отримувача 24104230, призначення платежу: код 22090200, символ звітності 095 отримувач: Відділення Держказначейства м.Херсон Банк Управління Держказначейства в Херсонській області, 238(двісті тридцять вісім)грн. 54 коп. державного мита.

6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.

7.Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Суддя З.В. Клепай

Дата підписання рішення 28.09.09р.

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України