Ухвала суду № 48678646, 13.08.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/1105/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Дашутін І. В.Номер провадження 11-кп/788/472/15 Суддя-доповідач - Демченко М. О. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Демченка М. О.,

суддів - Моїсеєнко Т. М., Пархоменко О. М.,

з участю прокурора - Паливоди Л.В.

за участю секретаря судового засідання - Сисенко Н.В.

обвинуваченої - ОСОБА_3,

адвоката - Кругляка В.В.

потерпілих - ОСОБА_5, ОСОБА_6

представників потерпілих - ОСОБА_5, - ОСОБА_7

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 - ОСОБА_9

розглянула у відкритому судовому засіданні в заді суду в місті Суми кримінальне провадження № 12012200260000065 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Слинька І.В. і представників потерпілих - захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 08 червня 2015 року, за яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Краснопілля, Краснопільського району, Сумської області, мешканка: АДРЕСА_1,

обвинувачується за ч.2 ст.286 КК України ,-

ВСТАНОВИЛА:

До Апеляційного суду Сумської області надійшли апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Слинька І.В. і представників потерпілих - захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 на вирок Сумського районного суду Сумської області від 08.06.2015 р., які порушують питання про скасування даного вироку і постановлення нового.

За судовим рішенням ОСОБА_3 визнана винуватою у вчинені кримінального правопорушення передбаченого за ч.2 ст.286 КК України з призначенням покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

За ч.1 ст.135 КК України ОСОБА_3 виправдана у зв'язку з відсутністю вїї діях складу цього злочину.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 матеріальні збитки в розмірі 3 936 грн. 40 коп. по 1 312 грн. 14 коп. кожному.

Ухвалено стягнути з ПАТ "ХДІ страхування" на користь ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 витрати на загальну суму 9 923 грн.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави - 5 216 грн. 50 коп. за проведення транспортно-трасологічної експертизи №158 від 14.11.2012 р., судово-автотехнічної експертизи № 237 від 28.12.2012 р., комплексної додаткової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 43/44 від 19.02.2015 р.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь держави - 10 360 грн. за проведення комплексної фототехнічної та автотехнічної експертизи №5946/14-35/5947/14-52 від 31.10.2014 року.

У поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні Слинько І.В., просить скасувати вирок суду у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджали суду ухвалити законне і обґрунтоване рішення, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, безпідставним виправданням ОСОБА_3 за ч.1 ст.135 КК України, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення, і ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.1 ст.135 КК України - у виді 2 років позбавлення волі, за ч.2 ст.286 КК України - у виді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст.70 КК України, остаточно призначити покарання у виді 8 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки. Зазначає, що суд допустив суперечності при виправданні ОСОБА_3 за ч.1 ст.135 КК України та не надав належної оцінки показам потерпілих і свідків про її винуватість. Крім того, при призначенні покарання за ч.2 ст.286 КК України судом не в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжкого, невідворотні наслідки у виді заподіяння смерті потерпілого, часткове визнання вини та думку потерпілих, призначивши занадто м'яке покарання.

В доповненнях та змінах до апеляційної скарги прокурор посилається на фактично тіж самі обставини і просить скасувати вирок суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Крім цього в доповненнях до апеляції прокурор зазначив що ні в поданій апеляційній скарзі ні в апеляційних скаргах представників потерпілих при постановленні питання про скасування вироку суду першої інстанції і постановленні нового вироку не наводиться вимог щодо дослідження нових доказів в суді апеляційної інстанції, а це суперечить вимогам ст. 404 КПК України, виконання яких є обв'язковими при постановленні питання про новий вирок апеляційним судом.

Захисник ОСОБА_7 у поданій ним апеляційній скарзі, просить скасувати вирок суду від 08.06.2015 р. у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винною за ч.1 ст.135, ч.2 ст.286 КК України з призначенням їй покарання у вигляді позбавлення волі в межах максимальних строків передбачених санкціями зазначених норм кримінального законодавства та стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 заподіяну їм матеріальну та моральну шкоду в межах заявлених ними позовних вимог.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги захисник ОСОБА_9 вважає вирок суду незаконним у зв'язку з тим, що обґрунтовуючи вину ОСОБА_3 за ч.2 ст. 286 КК України, суд виходив із позиції наявності лише 30% її вини у скоєнні ДТП, яка ґрунтується тільки на її показах та частково на висновках експертизи, що повністю не відповідає обставинам справи і наявним доказам. Судом не прийнято до уваги суперечливі покази ОСОБА_3, при її допитах на досудовому слідстві. Крім того, суд незаконно виправдав за ст.135 КК України та при призначенні покарання за ч.2 ст.286 КК України недотримався вимог 65 КК України і призначив занадто м'яке покарання.

Просить вирок суду від 08.06.2015р. скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального і матеріального права, невідповідністю висновків суду встановленими обставинам справи, неприйняття судом до уваги доказів без їх обґрунтування і необґрунтоване прийняття інших доказів, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженої через м'якість та ухвалити новий вирок, за яким ОСОБА_3 визнати винною за ч.2 ст.286 , ч.1 ст.135 КК України і за сукупністю злочинів, на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років. Стягнути із ОСОБА_3 на користь потерпілих відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі заявленому в позовних вимогах.

Від захисника обвинуваченої Кругляка В.В. надійшло заперечення на апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Слинька І.В. і представників потерпілих - захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 вважає, що вирок Сумського районного суду Сумської області від 08.06.2015 р. відповідає вимогам діючого законодавства України, вірно і обґрунтовано прийнято рішення стосовно відсутності вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.135 КК України, а покарання призначене ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України є законним та об'єктивним.

Інші учасники кримінального провадження, законність і обґрунтованість вироку суду не оскаржували.

За рішенням суду ОСОБА_3 визнана винною у тому, що 22.09.2012 р. близько 17-00 год., рухаючись на автомобілі «МІТSUBISHI Outlender» д.н. НОМЕР_3 на автодорозі «Суми-Полтава-Олександрія» в напрямку м. Суми, недалеко до повороту на село Бездрик Сумського району, розпочала маневр обгону автомобіля «АLFА Romeo» державний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_12 та невстановленого автомобіля ІЖ.

В цей же час водій ОСОБА_12 не переконавшись в безпеці свого маневру в порушення вимог п.п. 10.1, 14.3 Правил дорожнього руду України почав виконувати обгін невстановленого автомобіля ІЖ.

В цій ситуації ОСОБА_3 в порушення вимог 12.3 Правил дорожнього руху України, не вжила негайних заходів для зменшення швидкості, аж до повної зупинки, продовжила виконання маневру обгону, що призвело до зіткнення автомобілів «АLFА Romeo» та «МІТSUBISHI Outlender».

Внаслідок попутного зіткнення, автомобіль «АLFА Romeo» виїхав в правий кювет і перекинувся, а ОСОБА_3, не відчувши поштовху зіткнення, продовжила рух автомобілем.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди від отриманих тяжких тілесних ушкоджень водій автомобіля «АLFА Romeo» ОСОБА_12 помер на місці події, а пасажирам цього автомобіля ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

Дії ОСОБА_3 суд кваліфікував за ч.2 ст.286 КК України, які виразилися в порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керувала транспортним засобом, кваліфікуючою ознакою якого є «спричинення смерті потерпілого», та виправдано за ч.1 ст.135 КК України за відсутністю в її діях складу цього злочину.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Паливоду Л.В. яка підтримала змінену апеляційну скаргу прокурора і частково підтримала апеляційні скарги представників потерпілих адвокатів ОСОБА_7 і ОСОБА_9, представників потерпілих адвокатів ОСОБА_9 і ОСОБА_7, самих потерпілих ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які повністю підтримали подані свої апеляційні скарги про скасування вироку і частково апеляційну скаргу прокурора лише в частині скасування вироку суду першої інстанції, обвинувачену ОСОБА_3 та її захисника Кругляка В.В., які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляційні скарги прокурора та захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_7 такими, що задоволенню не підлягають, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представників потерпілих - захисників ОСОБА_9 і ОСОБА_7, та прокурора задоволенню не підлягають.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та виправдання за ч.1 ст.135 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, ґрунтуються на зібраних і досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку.

Доводи представників потерпілих - захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 стосовно невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам справи та не розкриття суті доказів, на яких ґрунтуються висновки суду про винуватість ОСОБА_3 спростовуються, оскільки обставини вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України були ретельно досліджені та проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у кримінальному провадження доказам була дана належна правова оцінка, що знайшло своє відображення у вироку з наведенням відповідних мотивів.

Так, будучи допитаною в судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнала себе винною в скоєному та пояснила, що дійсно 22.09.2012 р., рухаючись своїм автомобілем недалеко від повороту на с. Бездрик Сумського району, побачила, що попереду неї на невеликій швидкості рухався автомобіль червоного кольору, а спереду нього іще один автомобіль, оскільки дорожня обстановка дозволяла їй робити обгін вона стала робити маневр, збільшивши швидкість. В цей час, автомобіль червоного кольору став робити обгін автомобіля, що рухався попереду нього і вона не зорієнтувавшись, виїхала на зустрічну полосу, практично на узбіччя дороги і завершивши маневр, продовжила їхати в м. Суми, ніяким чином не відчувши, що червоний автомобіль контактував з її автомобілем. Приїхавши в м. Суми, вона побачила пошкодження з правого боку свого автомобіля, а тому одразу приїхала на місто обгону для з'ясування того, що сталося.

Зі слів потерпілого ОСОБА_6 вбачається, що 22.09.2012 р. разом з іншими вони потерпілими їхали в автомобілі «АLFА Romeo», він сидів попереду, його син ОСОБА_12 включив сигнал лівого повороту та здійснив обгін, коли вони завершили обгін з лівої сторони, їх вдарив автомобіль «МІТSUBISI Outlender». В той момент їх автомобіль трьома колесами знаходився на своїй полосі, а одне заднє колесо було на зустрічній полосі. Коли ОСОБА_3 їх обганяла вона сигналила, хоча зустрічного автотранспорту не було. Після удару машини вони вилетіли в кювет.

Потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 суду пояснили, що коли ОСОБА_12 завершував обгін, їх догнав автомобіль ОСОБА_3, посигналив, вдарив у переднє ліве крило і поїхав далі. Після удару їх автомобіль наклонило вправо і вони з'їхали в кювет.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що у вересня 2012 року повертавшись на своєму автомобілі додому, бачив, як автомобіль «АLFА Romeo» рухався зі швидкістю близько 70 км/год, а «МІТSUBISI Outlender»до 90 км/год, і коли автомобіль АLFА Romeo» майже завершив обгін і знаходився більшою частиною на смузі по якій рухався він, його вдарив автомобіль «МІТSUBISI Outlender», його занесло і прискорившись автомобіль «МІТSUBISI Outlender» продовжив рух.

Свідок ОСОБА_17 пояснила, що 22.09.2012 р. вона їхала як пасажир позаду з 4-х річним Анатолієм в автомобілі, за кермом якого була ОСОБА_3, вона почала обгін червоного автомобіля, інших автомобілів попереду не було. Потім червоний автомобіль почав рух в їхню сторону, і їх винесло на обочину, але зіткнення не було.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що вона сиділа попереду з боку від ОСОБА_3, яка керувала автомобілем. Вона сиділа з закритими очима і дрімала, тому не бачила що відбулося, почула тільки, як ОСОБА_3 крикнула «що він робить», їхній автомобіль занесло і вона вдарилася головою, діти, що сиділи позаду почали кричати. Вони зупинилися, заспокоїли дітей і поїхали далі.

Зазначені обставини підтверджуються також рядом проведених експертиз. Згідно висновку комплексної судово-автотехнічної експертизи та експертизи технічного стану транспортоно засобу №360/361 від 25.03.2013, зазначається, що: «У даній дорожній ситуації з технічної точки зору, момент небезпеки для руху водія автомобіля «АLFА Romeo» н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_12 був створений його діями, які полягали в зміні напрямку руху шляхом виїзду на зустрічну смугу, по якій рухався автомобіль «МІТSUBISI Outlender» н.з. НОМЕР_3».

Експерт ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснив, що він підтримує свій висновок, і вказав на те, що потерпілий повинен був впевнитись у відсутності інших транспортних засобів. Якби водій автомобіля «Альфа Ромео» подивився в дзеркало заднього виду то зіткнення не відбулося .

Виходячи з цього, у суду були всі підстави встановити співвідношення вини в даній дорожньо-транспотній пригоді, потерпілого -70% , а обвинуваченої ОСОБА_3- 30%. і будь-яких підстав не довіряти вказаним вище і наведеним у вироку доказам колегія суддів не вбачає, оскільки вони не викликають сумнівів у їх достовірності і допустимості, а також у своїй сукупності відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і з цим погоджується колегія суддів.

Колегія суддів не може погодитися з доводами в апеляційних скаргах прокурора та захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 стосовно безпідставного виправдання ОСОБА_3 за ч.1 ст.135 КК України, оскільки з суб'єктивної сторони даний злочин може бути вчинений тільки з прямим умислом: винний усвідомлює суспільне небезпечний характер своєї бездіяльності, а саме те, що він залишає без допомоги особу, яка перебуває у небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження, але доказів того, що ОСОБА_3 умисно залишила без допомоги потерпілого по даному кримінальному провадженні не добуто.

Як вбачається з показань ОСОБА_3, внаслідок порушення Правил дорожнього руху, вона діяла в екстремальній ситуації, завершивши маневр обгону не відчула, що автомобілі контактували один з одним і на швидкості близько 90 км за годину продовжила рух і після обгону не бачила як автомобіль «АLFА Romeo» з'їхав в кювет, приїхавши в м. Суми, побачила пошкодження на своєму автомобілі з правого заднього боку, вона одразу про це сповістила в органи міліції і сама приїхала на місце дорожньо-транспортної пригоди, тому доводи апелянтів на спростування безпідставного виправдання обвинуваченої за ч.1 ст.135 КК України не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до висновку комплексної судово - медичної експертизи № 150/2012 від 23 січня 2013 року заначено про те що за наявності у гр. ОСОБА_12 множинних розривів печінки, які спричинили масивну крововтрату, малоймовірно, що навіть при наданні йому своєчасної кваліфікованої медичної допомоги в лікувальному закладі, смерті можна було уникнути.

Що стосується доводів апеляційних скарг прокурора Слинька І.В. і представників потерпілих - захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7, щодо неправильного застосування Закону про кримінальну відповідальність ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України і призначене покарання є занадто м'яким, та таким, що не відповідає тяжкості вчиненого злочину, то вони є безпідставними і спростовуються змістом ухваленого судом вироку у даному кримінальному провадженні.

Не погоджується колегія суддів із заявленою в апеляціяйних скаргах представників потерпілих вимогою щодо постановлення нового вироку судом апеляційної інстанції з призначенням обвинуваченій покараннях у виді позбавлення волі на максимальний термін передбачений санкціями статтей КК України за якою вона визнана винно.

В апеляційних скаргах представників потерпілих відсутні клопотання щодо дослідження конкретних доказів, які досліджені судом першої інстанції не повністю, чи з порушеннями, або клопотання про їх дослідження були відхилені, на що звертає увагу прокурор в доповненнях і змінах до апеляційної скарги, а це унеможливлює задоволення вимоги щодо постановлення нового вироку так як суперечить вимогам ч.3 ст. 404 КПК України.

Санкцією ч.2 ст.286 КК України за вчинення кримінального правопорушення, у якому визнана ОСОБА_3 винною, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до 3 років або без такого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження суд, призначаючи ОСОБА_3 покарання, за ч.2 ст.286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки, прийшов до висновку про доцільність застосування до обвинуваченої вимоги ст.75 КК України, звільнивши останню від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, а додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами виконувати самостійно.

Визнаючи міру і вид покарання обвинуваченій ОСОБА_3, суд на виконання вимог ст.65 КК України урахував обставини, характер скоєного злочину та його суспільну небезпечність, наслідки злочинних дій, процентне відношення щодо винуватості а також те що вона раніше не судима, характеризується виключно позитивно, повністю визнала себе винною в скоєному, добровільно відшкодувала шкоду в розмірі 16 000 тис. грн. на поховання та 60 000 тис грн. в рахунок моральної шкоди, обставин, що обтяжували б покарання обвинуваченої судом не встановлено.

Тому, врахувавши вище зазначене, і те, що скоєнню ОСОБА_3 злочину передувала неправомірна поведінка потерпілого ОСОБА_12, з моменту скоєного пройшло близько трьох років, суд першої інстанції у даному кримінальному провадженні обвинуваченій ОСОБА_3 призначив законне і справедливе покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення винної та попередження вчинення нею нових злочинів.

Що стосується правильності вирішення заявлених по даній справі цивільних позовів, то колегія суддів, обговоривши вказане питання приходить до висновку про те що вони вирішені відповідно до вимог закону.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України, судом вірно визначено розмір моральної шкоди, оскільки врахувавши добровільну сплату в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 60 000 грн. та вини обвинуваченої- 30%, слід рахувати повне відшкодування завданої моральної шкоди при 100% відсотковому розмірі в 200000 грн.

Згідно висновку експерта НДЕКЦ УМВС України в Сумській області №140 від 29.01.2013 р., вартість автомобіля на момент аварії складала 13121,31 грн., а виходячи з того, що судом встановлено ступінь вини потерпілого ОСОБА_12 - 70%, а обвинуваченої ОСОБА_3 30 %, тому правомірно ухвалено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілих 30 % вказаної вище суми матеріальних збитків, а саме 3936,4 грн., тобто по 1312,14 грн. кожному ( 3936,4 : 3 = 1312,14).

Згідно вимог ст.1201 ЦК України, судом законно ухвалено стягнути із страхової компанії ПАТ «ХДІ страхування» потерпілим на виготовлення пам'ятнику для ОСОБА_12 вартістю 7223,00 грн. та огорожі на могилу, вартістю 2700 грн.

За таких підстав, вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування, як про це ставлять питання у своїх апеляційних скаргах прокурор у кримінальному провадженні Слинько І.В. і захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_7, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Сумського районного суду Сумської області від 08 червня 2015 року відносно ОСОБА_3 - залишити без зміни, а апеляційні скарги скаргами прокурора і представників потерпілих - захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_7 - без задоволення.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити особисте зобов'язання.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

Демченко М. О. Моїсеєнко Т. М. Пархоменко О. М.