Рішення № 48667279, 03.08.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/6875/14-ц

Провадження №2/463/556/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2015 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Головатого Р.Я.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант», треті особи: Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Гарантія», ОСОБА_3, про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути на його користь 10490,81 грн. суму невиплаченого страхового відшкодування, 5310,86 грн. інфляційних втрат за період з 26.09.2014 року по 31.05.2015 року, 3372,57 грн. - пені за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року, 239,71 грн. три відсотки річних за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року, 4000 грн. витрат, яких позивач зазнав у зв'язку з відновленням свого порушеного права, а всього 23413,95 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 12.04.2014 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» д.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача, та транспортного засобу «ГАЗ 2705-222» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 Оскільки обидва транспортні засоби були забезпеченими, травмовані та загиблі особи відсутні, а жоден з водіїв не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння останні вирішили спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол). У відповідності до обставин настання ДТП та враховуючи Правила дорожнього руху водії дійшли висновку, що винуватцем вказаного ДТП являється водій транспортного засобу «ГАЗ 2705-222» д.н. НОМЕР_2 ОСОБА_3, а тому враховуючи, що цивільно-правова відповідальність останнього застрахована відповідачем, то саме останній зобовязаний виплатити позивачу страхове відшкодування. На виконання вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач повідомив відповідача про ДТП та надав для огляду свій автомобіль для визначення вартості відновлювального ремонту. Разом з тим, листом №12/1891 від 18.08.2014 року позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що його страховий поліс АІ/0878860 є нечинним, а тому учасники ДТП не мали права складати повідомлення про ДТП. Такі висновки зроблені відповідачем лише на підставі відомостей з бази даних МТСБУ, де зазначено, що вказаний поліс на дату ДТП має статус «бланк не використаний», разом з тим позивач вважає, що неподання страховиком таких відомостей не впливає на чинність страхового полісу.

Оскільки відповідач зобовязаний був виплатити страхове відшкодування до 12.09.2014р., так як заява про виплату такого була подана 12.06.2014 року, однак страхового відшкодування на час розгляду справи так і не виплатив, тому вважає, що з відповідача, окрім суми невиплаченого страхового відшкодування в розмірі 10490,81 грн., слід стягнути також у відповідності до вимог ст.36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» пеню, розмір якої за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року становить 3372,57 грн., у відповідності до вимог ст.625 ЦК України інфляційні втрати за період з 26.09.2014 року по 31.05.2015 року в розмірі 5310,86 грн. та три відсотки річних за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року в розмірі 239,71 грн.

Крім цього, оскільки для відновлення свого порушеного права позивач змушений був укласти договір про надання юридичних послуг, згідно з яким вартість надання таких послуг становить 4000 грн., тому у відповідності до ст.22 ЦК України просить також стягнути вказані кошти на свою користь з відповідача.

В судових засіданнях позивач та його представник позовні вимоги підтримали, дали пояснення аналогічні вищенаведеним. Додатково позивач пояснив, що страховий поліс придбав на вулиці з авто «Старахування авто» у страхового агента. За вказаний поліс заплатив та отримав квитанцію. В останнє судове засідання позивач та його представник не з'явилися, останній подав заяву про розгляд справи без його участі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у поданих до суду письмових запереченнях (а.с.22-24, 118-119). Вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки з відомостей моторно транспортно-страхового бюро України поліс №АІ/0878860, який був у позивача не використаний, тобто він не був реалізований, більше того, вказаний поліс виданий 09.04.2014р. в той час коли дію ліцензії СТзДВ «Гарантія» було зупинено, тому вважає, що учасники ДТП не мали права складати повідомлення про ДТП. Крім цього, вважає необґрунтованими позовні вимоги в частині суми страхового відшкодування, оскільки згідно зі звітом №7373 від 18.05.2014 року вартість матеріального збитку складає 8943,86 грн., а полісом ОСОБА_4 №АС/6882227 передбачено франшизу в розмірі 1000 грн. Вважає, що розмір страхового відшкодування не може бути більшим 7943,86 грн. (8943,86 грн. 1000 грн.)

В останнє судове засідання не з'явився, на адресу суду скеровано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю у відповідача можливості направити в судове засідання представника, якому надано право представляти інтереси відповідача в судових установах України. Разом з тим, з метою розгляду справи протягом розумного строку (враховуючи встановлені ст.157 ЦПК України строки розгляду справ) та враховуючи подані представником відповідача заперечення проти позову, наявність в матеріалах справи підтвердження про отримання відповідачем копії уточнення позовних вимог 08.07.2015р. (а.с.137), суд вважає за можливе завершити розгляд справи без участі представника відповідача.

Третя особа ОСОБА_4 в судових засіданнях 30.04.2015р., 09.06.2015р. суду пояснив, що на місце ДТП для складання Європротоколу викликали єврокомісара, який складав повідомлення про ДТП, перевіряв поліси, оскільки ОСОБА_4 не компетентний у цьому. У вирішенні справи покладається на розсуд суду.

Представник третьої особи Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, суд встановив наступне.

В судовому засіданні сторонами визнано, а тому у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню та обставина, що 12.04.2014 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» д.н. НОМЕР_1 під керуванням позивача, та транспортного засобу «ГАЗ 2705-222» д.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3

Як вбачається з копії полісу №АІ/0878860 (а.с.4) цивільно-правова відповідальність позивача як власника транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» д.н. НОМЕР_1 була застрахована Страховим товариством з додатковою відповідальністю «Гарантія». Строк дії з 09.04.2014р. до 08.04.2015р.

Як вбачається з копії полісу №АС/6882227 (а.с.28) цивільно-правова відповідальність третьої особи ОСОБА_3 як власника транспортного засобу «ГАЗ 2705-222» д.н. НОМЕР_2 була застрахована відповідачем. Строк дії з 11.04.2014р. до 10.04.2015р.

Відповідно до ч.33.2 ст.33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов'язку інформувати відповідний підрозділ МВС України про її настання.

Оскільки обидва транспортні засоби були забезпеченими, травмовані та загиблі особи відсутні, а жоден з водіїв не перебував у стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння останні спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с.5), з якої вбачається, що винним у порушенні Правил дорожнього руху України, що призвело до ДТП є ОСОБА_3.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.31) позивач 25.06.2014р. звернувся до відповідача із заявою про страхове відшкодування.

Відповідно до ч.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу МВС України розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Згідно з розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011р. №698 «Про затвердження максимальних розмірів страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державтоінспекції МВС України» максимальні розміри страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України з 1 січня 2013 року затверджено в розмірі 25000 гривень потерпілому.

Згідно зі звітом №517/14 про оцінку автомобіля (а.с.70-72) вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ «Mitsubishi Pajero» д.н. НОМЕР_1 складає 12887,10 грн., що не перевищує максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом.

Як вбачається з листа відповідача №12/1891 від 18.08.2014р. позивачу відмовлено у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що СТзДВ «Гарантія» не було підтверджено чинність полісу №АІ/0878860 на дату ДТП. З цих же підстав представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, оскільки вказаний поліс виданий 09.04.2014р. в той час коли дію ліцензії СТзДВ «Гарантія» було зупинено, а відтак вважає, що на момент ДТП поліс не був чинним, тому учасники ДТП не мали права складати повідомлення про ДТП.

Разом з тим, відповідно до ч.37.1 ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: 37.1.1. навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; 37.1.2. вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); 37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; 37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи вищенаведене, оскільки Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено такої підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування як відсутність підтвердження про чинність поліса страхування, відповідачем доказів визнання полісу №АІ/0878860 у встановленому законом порядку недійсним суду не представлено, а тому суд приходить до висновку, що відмова відповідача у виплаті такого є безпідставною.

Більше того, судом встановлено, що підставою для виплати страхового відшкодування є поліс №АС/6882227, згідно з яким забезпеченим транспортним засобом є «ГАЗ 2705-222» д.н. НОМЕР_2, що належить винуватцю ДТП, а так як договір страхування згідно з полісом №АІ/0878860 укладений між позивачем та СТзДВ «Гарантія», то ніякі права та обовязки, передбачені цим полісом жодним чином не стосуються відповідача.

Відповідно до ч.12.1 ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з приписів ч.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми страхового відшкодування в розмірі 10490,81 грн. підлягають до задоволення, оскільки розрахунок страхового відшкодування (а.с.124) проведено на підставі звіту №517/14 ТзОВ Український експертний центр ДП «Експерт ОСОБА_5» в м.Львові (а.с.70-72) та з урахуванням заперечень відповідача позивачем при здійсненні розрахунку враховано вимоги ст.ст.12, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та зменшено розмір страхового відшкодування на суму податку на додану вартість запчастин та на суму франшизи, встановленої полісом №АС/6882227.

Крім цього, відповідно до п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування» страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Відповідно до ч.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Крім цього, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи заява про виплату страхового відшкодування була подана позивачем 25.06.2014 року (а.с.31), а тому у відповідності до вимог ч.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відповідач зобовязаний був виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, однак страхового відшкодування на час розгляду справи так і не виплатив, відмова у виплаті такого визнана судом безпідставною.

За таких обставин, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5310,86 грн. інфляційних втрат за період з 26.09.2014 року по 31.05.2015 року, 3372,57 грн. - пені за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року, 239,71 грн. три відсотки річних за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року (а.с.125-126), тому такі також підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд вважає безпідставними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача у відповідності до ст.22 ЦК України 4000 грн. витрат, яких позивач зазнав у зв'язку з відновленням свого порушеного права з тих підстав, що для відновлення свого порушеного права він змушений був укласти договір про надання юридичних послуг, згідно з яким вартість надання таких послуг становить 4000 грн., оскільки позивачем не подано суду доказів, що без укладення вказаного договору позивач був позбавлений можливості відновити своє порушене право та помилково віднесено вказані витрати до завданих збитків у розумінні ст.22 ЦК України.

Так, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які несуть сторони, врегульовано ст.84 ЦПК України та відповідно до ч.3 ст.79 ЦПК України входять до складу витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, а тому саме ці норми права підлягаю застосуванню до вказаних правовідносин.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з Роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих у п.п.47, 48 Постанови від 17 жовтня 2014 року N 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року N 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Однак, як вбачається з матеріалів справи між позивачем та ТзОВ «Автопоміч» в особі директора ОСОБА_6 укладено договір про надання юридичних послуг (а.с.106), на підставі якого позивачу виставлено рахунок-фактуру (а.с.107) на оплату вказаних послуг на загальну суму 4000 грн., однак жодних доказів на підтвердження понесення позивачем вказаних витрат ним не подано.

Крім цього, всупереч вимогам ст.60 ЦПК України позивачем не подано розрахунку розміру витрат, не вказано скільки конкретно часу витрачено адвокатом на надання юридичних послуг та не подано суду доказів на підтвердження вказаної обставини, що позбавляє суд можливості встановити чи зазначена у рахунку-фактурі вартість послуг не перевищує граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, встановлених Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог та у відповідності до вимог пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути понесені позивачем і документально підтверджені (а.с.9) судові витрати, що становлять 243 грн. 60 коп. судового збору

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 79, 84, 88, 197, 212-214 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (Ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) на користь ОСОБА_2 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 10490 грн. 81 коп. (десять тисяч чотириста дев'яносто гривень вісімдесят одну копійку) суму страхового відшкодування, 5310 грн. 86 коп. (п'ять тисяч триста десять гривень вісімдесят шість копійок) інфляційних втрат за період з 26.09.2014 року по 31.05.2015 року, 3372 грн. 57 коп. (три тисячі триста сімдесят дві гривні пятдесят сім копійок) - пені за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року, 239 грн. 71 коп. (двісті тридцять дев'ять гривень сімдесят одну копійку) три відсотки річних за період з 26.09.2014 року по 30.06.2015 року, а всього 19413 грн. 95 коп. (девятнадцять тисяч чотириста тринадцять гривень дев'яносто п'ять копійок).

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" 4000 грн. витрат, яких позивач зазнав у зв'язку з відновленням свого порушеного права відмовити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (Ідентифікаційний код юридичної особи 32382598) на користь ОСОБА_2 (персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 243 грн. 60 коп. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) судових витрат.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня отримання його копії до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м.Львова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Р.Я.Головатий