Ухвала суду № 48667270, 13.08.2015, Личаківський районний суд м.Львова

Справа №463/3161/15-к

Провадження №1-кп/463/251/15

УХВАЛА

судового засідання

13 серпня 2015 р. Личаківський районний суд м.Львова

в складі головуючого судді Головатого Р.Я.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

з участю прокурора Павлиско Н.Р.

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження №12015140040002000 від 30.06.2015р., відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, обєднане в одне провадження з кримінальним провадженням №12015140040001825 від 13.06.2015р. відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.-

встановив:

в судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 заявив відвід прокурору з тих підстав, що в обвинувальному акті зазначено про обвинувачення його підзахисного у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, чим на його думку прокурором порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений ст.17 КПК України та суперечить практиці Європейського суду з прав людини. Процесуальним керівником досудового розслідування не було належним чином проведено процесуальне керівництво та не зясовано або ж умисно приховано від суду фактичне становище підзахисного ОСОБА_3, який є ВІЛ інфікованим, що на думку захисника свідчить про упередженість прокурора або про непрофесійність. Крім цього, посилається на те, що обвинувальний акт не затверджений печаткою.

Обвинувачені ОСОБА_3, ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні вищевказане клопотання підтримали.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення заяви про відвід заперечила, вважає таку безпідставною.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження суд встановив наступне.

Згідно з ч.1 ст.77 КПК України прокурор не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Суд вважає безпідставними посилання захисника на ту обставину, що в обвинувальному акті зазначено про обвинувачення його підзахисного у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, чим на його думку прокурором порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений ст.17 КПК України та суперечить практиці Європейського суду з прав людини, оскільки наведені у клопотанні захисника рішення Європейського суду з прав людини стосуються заборони формування передчасної позиції суду в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчиненні злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону, а також висловлювання інших посадових осіб, якщо такі твердження спонукають громадськість повірити у винуватість обвинуваченої особи та впливають на оцінку фактів даної справи компетентним судом, разом з тим відомості зазначені прокурором в обвинувальному акту не є доступними громадськості, тому не можуть спонукати громадськість повірити у винуватість обвинуваченої особи. Разом з тим, зазначення в обвинувальному акті, що ОСОБА_3 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України є лише викладом фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правовою кваліфікацією кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулюванням обвинувачення, що відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України є вимогою до обвинувального акта.

Необґрунтованими є посилання захисника на те, що процесуальним керівником досудового розслідування не було належним чином проведено процесуальне керівництво та не зясовано або ж умисно приховано від суду фактичне становище підзахисного ОСОБА_3, який є ВІЛ інфікованим, що на думку захисника свідчить про упередженість прокурора або про непрофесійність, оскільки кримінальне провадження відповідно до ст.22 КПК України здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Посилання захисника на те, що обвинувальний акт не затверджений печаткою також не може бути підставою для відводу прокурору, оскільки не належить до обставин, передбачених ч.1 ст.77 КПК України, які позбавлять прокурора права брати участь у кримінальному провадженні.

Інших підстав для відводу прокурора захисником обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 не вказано, а тому суд приходить до висновку, що така заява не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.77 КПК Українисуд, -

ухвалив:

в задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Р.Я. Головатий