Ухвала суду № 48664622, 11.08.2015, Апеляційний суд Запорізької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/2502/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Пустовіт З.П. Провадження №22-ц/778/4676/15 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 червня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про звернення стягнення на належне їй як іпотекодавцю майно, передане в іпотеку Банку для забезпечення виконання зобов»язань ОСОБА_4 за Генеральною угодою № 014/07-146/020/1 від 14.04.2008р., у зв»язку з неналежним виконанням останнім її умов.

Ухвалою суду від 06 квітня 2015 року до участі у справі на стороні відповідача як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_4, який є позичальником за кредитними договорами.

Заочним рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним заочним рішення, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов Банку.

Відповідач ОСОБА_3 та третя особа ОСОБА_4 до апеляційного суду Запорізької області не з»явились через неможливість спрямування їм на адреси реєстрації в м. Торезі Донецької області судових повісток та процесуальних документів.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014р. № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», із змінами, внесеними розпорядженням від 05.05.2015р. № 428-р, УДППЗ «Укрпошта» не здійснює пересилання пошти у Донецькій області, зокрема, до м. Торез.

Інших засобів зв»язку з відповідачем та третьою особою в матеріалах справи не зазначено.

Справу розглянуто у їх відсутності за умови наявності інформації на офіційному веб-сайті апеляційного суду Запорізької області про день, час та місце проведення судового засідання.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника Банку, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.04.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 укладено Генеральну кредитну угоду № 014/07-146/020/1, згідно якої кредитором на користь позичальника здійснюються кредитні операції в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Генеральної угоди, які є її невід'ємними частинами. Загальний розмір позичкової заборгованості за наданими в рамках цієї угоди кредитами не повинен перевищувати

138 000,00 доларів США.

В рамках Генеральної кредитної угоди були укладені два кредитні договори: № 014/07-146/020 від 14.04.2008 року, згідно якого Банк надає позичальнику кредит у сумі 100 000,00 доларів США під 14,75 % річних на споживчі цілі із датою остаточного повернення кредиту 10 квітня 2018 року та кредитний договір № 014/07-146/020/4 від 01.07.2008 року, згідно якого Банк надає позичальнику кредит у сумі 38 000,00 доларів США під 14,75% річних на споживчі цілі із датою остаточного погашення кредиту 04 квітня 2018 року.

Додатковою угодою № 014/07-146/020/7 від 22.11.2011 року до кредитного договору № 014/07-146/020 від 14.04.2008 року та Додатковою угодою № 014/11-146/020/4/2 від 12.04.2011р. до кредитного договору № 014/07-146/020/4 від 01.07.2008 року пункт 2.3.16 та п. 4.1.4 кредитних договорів викладено в новій редакції щодо надання позичальником в строк до 31.01.2011 року правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки за адресою: АДРЕСА_1, і внесення відповідних змін до договору іпотеки, а в разі невиконання цих зобов'язань Банк має право збільшити проценту ставку на 2% річних.

На виконання умов зазначеної Генеральної угоди та укладених в її рамках кредитних договорів позичальнику було відкрито відповідні позичкові рахунки та надано кошти згідно передбачених лімітів.

Проте позичальником не виконуються умови п. 5.1 Генеральної кредитної угоди щодо повернення кредитів та сплати нарахованих відсотків. Ним систематично порушуються п.1.5 частини № 2 кредитних договорів, а саме: невиконання графіків повернення кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до п. 6.6. Генеральної кредитної угоди Банк має право достроково вимагати погашення заборгованості за кредитами, включаючи нараховані відсотки за користування кредитом та штрафні санкції.

Згідно з пунктом 10.2 Генеральної угоди за порушення строків повернення кредиту, відсотків позичальник сплачує Банку пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення простроченої заборгованості за кожен день прострочення.

В якості забезпечення виконання зобов'язань по Генеральній кредитній угоді між Банком та ОСОБА_3 було укладено Договір іпотеки № 014/07-146/020/3 від 13.05.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Торезького міського нотаріального округу Костюченко Т.С. за реєстровим № 863, предметом якого є нежитлова будівля (магазин) з допоміжними будівлями і спорудами: літ «Б» - сарай, літ. «В» - вбиральня, загальною площею 170,0 кв.м., основною площею 136,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить іпотекодавцю на праві власності.

Згідно з п.1.1 Договору іпотеки він забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з Генеральної кредитної угоди № 014/07-146/020/1 від 14.04.2008 року та укладених в її рамках кредитних договорів № 014/07-146/020 від 14.04.2008 року та № 014/07-146/020/4 від 01.07.2008 року з відповідними додатковими угодами до них.

У відповідності до п. 3.1.4 договору іпотеки Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим договором або боржником за кредитним договором.

В позовній заяві банк вказував, що у зв»язку з порушення позичальником графіків погашення кредитної заборгованості станом на 18.12.2014 року заборгованість позичальника ОСОБА_4 за Генеральною кредитною угодою та укладеними в її рамках кредитними договорами складає 20 030,59 доларів США, в тому числі:

- заборгованість за кредитним договором № 014/07-146/020 від 14.04.2008р. - 6 456,04 доларів США та 113,38 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 6 257,72 доларів США, заборгованість за відсотками - 198,32 доларів США, пеня за порушення строків сплати відсотків за період з 31.01.2014 року по 18.12.2014 року - 7,19 доларів США, що за курсом НБУ становить 113,38 грн.;

- заборгованість за кредитним договором № 014/07-146/020/4 від 01.07.2008р. -

13 574,55 доларів США та 308,59 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 13 033,75 доларів США, заборгованість за відсотками - 540,80 доларів США, пеня за порушення строків сплати відсотків за період з 31.01.2014 року по 18.12.2014 року - 19,57 доларів США, що за курсом НБУ становить 308,59 грн.

Тому Банком було прийнято рішення про дострокове повернення всіх кредитних коштів та нарахованих відсотків і пені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач вказував, що з об'єктивних причин іпотекодержатель не має можливості направити на адресу позичальника та іпотекодавця письмову вимогу про усунення порушень, оскільки з 27.11.2014 року припинено приймання поштових відправлень на м. Торез Донецької області.

В позові позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами в рамках Генеральної угоди на загальну суму 30 030,59 доларів та 421,97 грн. шляхом продажу нерухомого майна на прилюдних торгах у виконавчому провадженні за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майно під час проведення виконавчих дій.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що Банком не виконано вимоги ст. 35 ЗУ «Про іпотеку», тому банком передчасно розпочато процедуру звернення стягнення на іпотечне майно. Крім того, суд встановив, що прострочена заборгованість за Генеральною угодою на час звернення з позовом складала лише 739,12 доларів США за відсотками, що за курсом НБУ на дату розрахунку становить 11 655,22 грн., в той час як за тілом кредиту малась перплата у сумі 31031,22 долари США, тому суд вважав, що допущене порушення основного зобов»язання не завдає збитків банку і не змінює обсяг його прав, що у відповідності до ч. 3 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» є підставою для відмови в позові.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони грунтуються на матеріалах справи та відповідають нормам матеріального права, на підстави яких судом вирішено спір.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та /або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо від є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодежателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Розділом 6 договору іпотеки визначено порядок звернення стягнення на майно, зокрема, в п.6.1 передбачена необхідність направлення іпотекодержателем боржнику та іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі її невиконання. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, тоді іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

З позовної заяви та пояснень представника Банку вбачається, що ні боржнику, ні іпотекодавцю Банком письмова вимога про усунення порушення взагалі не направлялась, оскільки через об»єктивні обставини припинено відділеннями «Укрпошти» прийняття поштових відправлень у Донецьку область, зокрема, до м. Торез, де зареєстровані та мешкають іпотекодавець та позичальник.

Проте умови іпотечного договору не передбачають випадків звільнення Банку від виконання вказаних вимог, зокрема, з урахуванням тих обставин у цих правовідносинах, що іпотекодавець є відмінним від боржника, а прострочена сума порівняно із розміром здійсненого дострокового погашення та вартістю іпотечного майна є невеликою, і тому є обгрунтоване припущення, що вона була б погашена іпотекодавцем, або самим боржником.

Не були присутніми також відповідач та третя особа під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій, а тому іпотекодавець так і не дізналась про суму боргу, яку мала погасити, щоб не допустити звернення стягнення на іпотечне майно.

Згідно із ч. 3 ст. 39 Закону "Про іпотеку" суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

В пункту 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року надано наступне роз»яснення, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

З графіку платежів вбачається, що позичальник регулярно вносив платежі на погашення кредитів та відсотків, та останні платежі ним здіснені 30.11.2014р., тобто за 18 днів до дня прийняття банком рішення про дострокове повернення кредитів, а таке рішення Банк прийняв з урахуванням наступного становища.

З наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/07-146/020 від 14.04.2008 року, за яким ОСОБА_4 отримав кредит в розмірі 100 000,00 доларів США зі строком остаточного погашення до 10 квітня 2018 року, станом на 18.12.2014 року він має переплату по тілу кредиту згідно узгодженого графіку на 30 057,89 доларів США. При цьому залишок заборгованості по тілу кредиту складає лише 6 257,72 доларів США, з яких простроченої - 0,00 доларів США, та по відсоткам в розмірі 198,32 доларів США, з них прострочена - 198,32 дол. США., на що нарахована пеня в розмірі 7,19 доларів США.

За кредитнним договором № 014/07-146/020/4 від 01.07.2008 року позичальник отримав кредит в розмірі 38000,00 доларів США з датою остаточного повернення кредиту до 04.04.2018 року, та станом на 18.12.2014 року позичальник також має переплату по тілу кредиту згідно графіку на 973,33 доларів США. При цьому, залишок заборгованості по тілу кредиту становить 13 033,75 доларів США, з них прострочено - 0,00 доларів США, по відсотках - 540,80 доларів США, з них прострочені - 540,80 доларів США, на які нарахована пеня в розмірі 19,57 доларів США.

Тобто, за двома кредитними договорами позичальник при переплаті за тілом кредитів має прострочену заборгованість лише по відсотках на загальну суму 739,12 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ валюти кредиту на дату розрахунку складає 11 655,92 грн.

Отже, повно, ретельно та всебічно встановивши обставини у справі, суд обгрунтовано визнав, що розмір простроченої заборгованості порівняно з сумою переплати за кредитними договорами є таким, що не завдає збитків банку та не змінює обсяг його прав, а відтак обгрунтовано відмовив в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, врахувавши також ті обставини, що іпотекодавець був позбавлений можливості усунути це несуттєве порівняно з вартістю іпотечного майна порушення.

Посилання Банку в апеляційній скарзі на ті обставини, що станом на 08.06.2015р. розмір заборгованості збільшився, не заслуговують на увагу, оскільки Банк позовних вимог до ухвалення у справі рішення не збільшував, тому судом розглянуто тільки вимоги в заявленому розміру, щодо яких і зроблено аналіз доказів та вищезазначені висновки.

Відтак, не можуть бути предметом дослідження ці нові обставини і в суді апеляційної інстанції, який згідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України розглядає справи в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказані в апеляційній скарзі обставини є підставами для пред»явлення нового позову, в якому розмір простроченої заборгованості та обсяг відповідальності збільшиться.

Ствердження Банку, що ненадіслання іпотекодавцю вимоги, передбаченої ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» не може перешкоджати зверненню стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, про що зазначено в частині другій цієї норми, в даній справі не може братись до уваги з огляду на те, що презюмується, що іпотекодавець може в ході судового розгляду захищатись від пред»явлених до нього вимог. Проте в даному випадку іпотекодавець з урахуванням становища у Донецькій області взагалі може бути необізнаним про судову справу та спрямування до нього вимог про погашення боргу за рахунок предмету іпотеки, про що свідчить ухвалення у справі заочного рішення.

Крім того, це не є визначальною підставою для відмови в позові, якою є саме допущене позичальником порушення, яке не завдає збитків кредитору та не зінює обсяг його прав, що надає право суду у відповідності до вимог ч. 3 ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» відмовити в задоволенні позову про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки.

І такі висновки суду першої інстанції за встановлених у справі обставин, на думку колегії, відповідають принципу розумності та справедливості. А банк не позбавлений можливості у випадку продовження порушення та збільшення його обсягу звернутись з новим позов із дотримання всіх умов договорів.

Таким чином, колегія вважає апеляційну скаргу необгрунтованою, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України вона підлягає відхиленню із залишенням без змін оскаржуваного рішення суду.

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» відхилити.

Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 08 червня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Маловічко С.В.

Дата документу Справа №