Рішення № 48664504, 13.08.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/5846/14-ц

Провадження № 2/643/124/15

13.08.2015року Московський районний суд м.Харкова в складі:

головуючого - судді Сиротникова Р.Є.,

при секретарі -Новаковій Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, ОСОБА_3, за участі третіх осіб - Харківської міської ради, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець Івана Олександровича, ОСОБА_5, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду 23.04.2014 року із позовом, в якому зазначила, що протягом тривалого часу вона проживала зі своєю родиною (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.) за адресою АДРЕСА_1, дана квартира була у власності її діда ОСОБА_5, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Виконавчого комітету Харківської міської ради 13.09.2002р., реєстраційний номер 5-02-226887, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 19.02.2002р., номер запису П-5-59361, зареєстрованого в держаному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності виданого Ємцем І.О., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 06.09.2013р., індексний номер витягу 9060883, номер запису про право власності 2400912, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1511449663101.

В кінці 2013 року позивачу було роз'яснено (юристом), що її право на приватизацію було порушене, так як під час її проведення позивача, попри те, що вона була неповнолітньою, не включили до приватизаційних документів, хоча вона мешкала у зазначеній квартирі як член сім'ї наймача.

06.08.2002 року мати позивача, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1., дала згоду на те, щоб квартира АДРЕСА_1 (далі - трикімнатна квартира) була приватизована ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, (її батьком) без її участі, а також без участі її дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, який від свого імені заяву про відмову від участі у приватизації не подавав. Відмову від участі у приватизації від себе та своїх дітей ОСОБА_6 давала, будучи добросовісно переконаною, що вона та її діти не можуть прийняти участі у приватизації, бо в 1995 році приймали участь у приватизації квартири АДРЕСА_2 (далі - двокімнатна квартира).

Відповідно до рішення № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року Конституційного Суду України - право кожного громадянина України приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо:

- громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Оскільки позивач ОСОБА_1, при приватизації двокімнатної квартири реалізувала своє право на приватизацію тільки на 11,4 кв. м. (бо квартиру загальною площею 45,5 кв.м. приватизовано на 4-ох осіб) замість передбачених законом 21 кв. м., тобто використала право на приватизацію не в повному обсязі, то мала право на участь у приватизації трикімнатної квартири у 2002 році. На той час позивач була неповнолітньою, тому її право на приватизацію було безумовним і не могло бути обмежене.

Таким чином, позивач вважала, що її право було порушене, а тому підлягає скасуванню відповідне розпорядження органу приватизації та визнанню недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на трикімнатну квартиру Згодом, 06.09.2013 р., ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу трикімнатної квартири з ОСОБА_3

На момент вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу 06.09.2013 ОСОБА_5 був власником спірної квартири, яку приватизував незаконно.

позивач ОСОБА_1, і є заінтересованою особою, оскільки громадянин ОСОБА_3 після укладення договору купівлі-продажу трикімнатної квартири в судовому порядку просить про виселення позивача з займаної квартири.

Таким чином, якщо судом буде встановлено незаконність приватизації ОСОБА_5 спірної квартири та неправомірність набуття права власності на житло (наслідком чого є визнання недійсним Свідоцтва про право власності на житло), то і наступний договір купівлі-продажу квартири має бути визнаний судом недійсним.

Позивач вважає, що добросовісність набуття квартири в даному випадку не має юридичного значення та не може бути використаний механізм захисту права власності, передбачений ст.ст. 330, 388 ЦК України, оскільки в даному випадку мова йде про захист не права власності, а права на приватизацію і права користування житлом позивача.

В судовому засіданні позивач та представник позивача, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності - ОСОБА_9, позовні вимоги повністю підтримали та, посилаючись на вищевикладене, просили суд позов повністю задовольнити.

Представник відповідача - Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, на судове засідання не з'явився, до його початку подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що вважає позов безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Приватизація державного житлового фонду в Україні здійснюється у відповідності до Конституції України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009р. №396 (надалі - Положення), інших нормативно-правових актів.

Відповідно до п. 5 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" кожен громадянин має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлових чеків або з частковою доплатою один раз. Безоплатна передача житла здійснюється в розрахунку 21 кв. м загальної площі на кожного наймача та додатково 10 кв. м на сім'ю.

Статтею 8 вказаного Закону встановлено, що передача займаних квартир (будинків, кімнат у гуртожитках) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у ній.

Передача квартир (будинків), кімнат у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Така ж сама норма про передачу квартир у власність громадян підставі рішень відповідних органів приватизації у місячний строк встановлена пунктом 14 Положення.

Відповідно до пунктів 17, 18 Положення громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім'ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви.

Громадянином до органу приватизації подаються:

-оформлена заява на приватизацію квартири (будинку), жилого приміщення у гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі;

довідка про склад сім'ї та займані приміщення;

-копія ордеру про надання жилої площі (копія договору найму жилої площі у гуртожитку) та інші документи.

У довідці вказуються члени сім'ї наймача, які прописані та мешкають разом з ним, а також тимчасово відсутні особи, за якими зберігається право на житло. У довідці вказуються новонароджені, і на них розраховується норма площі, що передається безкоштовно, незалежно від строку їх народження та введення в дію Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відомості про займані наймачем приміщення та їх площу наводяться згідно з інвентаризаційними матеріалами, які зберігаються у державному підприємстві по обслуговуванню житла.

Оформлена заява на приватизацію квартири (будинку) з доданою до неї довідкою про склад сім'ї та займані приміщення, а також документ, що підтверджує право на пільгові умови приватизації, подаються громадянином до органу приватизації місцевої державної адміністрації, виконкому місцевої Ради народних депутатів чи державного підприємства, організації, установи, де вони реєструються.

Орган приватизації, в разі потреби, уточнює необхідні для розрахунків дані залежно від складу сім'ї і розміру загальної площі квартири (будинку), оформляє розрахунки (додатки 6, 7) та видає розпорядження (додаток 8).

На підставі оформленого розпорядження орган приватизації готує свідоцтво про право власності на житло (додаток 10).

Таким чином, приватизація спірної квартири здійснена відповідно до вимог чинного на момент її проведення законодавства України.

Крім того, згідно із п.28 Положення відомості про реєстрацію права власності на житло, копії свідоцтв про право власності на житло та паспорт на квартиру (домоволодіння) передаються один раз на квартал органом приватизації до бюро технічної інвентаризації.

Тому копії документів, на підставі яких Управлінням було видано розпорядження та свідоцтво про право власності, передані на постійне зберігання до КП «Харківське МіськеБТІ», де стали невід'ємною частиною інвентаризаційної справи на спірну квартиру.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, ОСОБА_3, третя особа - Харківська міська рада про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло та визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Представник відповідача ОСОБА_3, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності - ОСОБА_10, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував,, посилаючись на той факт, що його довіритель є добросовісним набувачем спірної квартири, умови закону під час укладення оспорюваного правочину жодним чином не порушені, в зв'язку із чим, вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. на судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи сповіщений своєчасно та належним чином. Заяв про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило.

Третя особа - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному обсязі, підтвердив той факт, що під час приватизації спірної квартири було порушено право позивача на приватизацію житла.

Представник третьої особи - Харківської міської ради, на судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи сповіщений своєчасно та належним чином. Заяв про розгляд справи за його відсутності від нього не надходило.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, ознайомившись із письмовими запереченнями, дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 03.05.1995 року, реєстраційний номер 5-95-55481-У1, виданого Харківськими міським центром приватизації державного житлового фонду, копія якого є в матеріалах справи, квартира АДРЕСА_2, загальною площею 45,5 кв.м., належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1.

Згідно копії свідоцтва про право власності на житло від 13.09.2002 року реєстраційний номер 5-02-225887, виданого центром (відділом) приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету харківської міської ради, яка є в матеріалах справи, квартира АДРЕСА_1, загальною площею 63,1 кв.м. належить на праві приватної власності ОСОБА_5.

В матеріалах інвентаризаційної справи на спірну квартиру міститься довідка про склад сім'ї наймача ізольованої квартири та займані ними приміщення від липня 2002 року. Згідно вказаної довідки на момент приватизації квартири в ній були зареєстровані та мешкали ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_1

Крім того, матеріали вказаної інвентаризаційної справи містять заяву ОСОБА_6 про згоду на приватизацію квартири АДРЕСА_1, без її участі та участі її дітей - ОСОБА_1, та ОСОБА_7, оскільки вони брали участь у приватизації квартири АДРЕСА_2.

За договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, копія якого є в матеріалах цивільної справи, ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 купив вказану квартиру.

Відповідно до ст. 1,ч.1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Згідно п. 3.2. Рішення конституційного Суду України від 10.06.2010 року у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_12 щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (справа про безоплатну приватизацію житла), відповідно до Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю, а також продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов (частина перша статті 1, частина перша статті 3).

Вказаним рішенням Конституційний суд України надав таке тлумачення ст.. 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду": аспекті конституційного звернення положення пункту 5 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII (2482-12), згідно з яким кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз, необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо:

- громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла у державному житловому фонді, і у його власність безоплатно передано в одній чи кількох квартирах (будинках) загальну площу з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю;

- у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу однієї квартири (будинку), що перевищує встановлену санітарну норму, з оплатою вартості надлишкової загальної площі приватизованого житла;

- у власність наймача і кожного члена його сім'ї передано загальну площу житла, меншу ніж встановлена санітарна норма, а залишок житлового чека використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду;

- весь житловий чек використано для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною.

Таким чином, підстав для виключення позивача з числа осіб, які приймали участь у приватизації спірної квартири, не існувало, оскільки під час приватизації квартири позивачем повністю не були використані житлові чеки та у її власність передано загальну площу житла, яка менша від встановленої санітарної норми.

В зв'язку із викладеним, вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане відділом приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Виконавчого комітету Харківської міської ради 13.09.2002 р., реєстраційний номер 5-02-226887, зареєстроване в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 19.02.2002 року, номер запису П-5-59361, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 06.09.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., зареєстрований в реєстрі за №2366, укладеного між відповідачем ОСОБА_3 та третьої особою ОСОБА_5, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до статей 216, 216 ЦК України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Права позивача, як користувача спірної квартири, та особи, що мала право на приватизацію цієї квартири, були порушені.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦКУ, саме на момент вчинення правочину. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. На момент вчинення оспорюваного договору купівлі-продажу від 06.09.2013 року ОСОБА_5 був власником спірної квартири, яку приватизував з порушенням вимог законодавства.

Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судом встановлено незаконність приватизації третьою особою ОСОБА_5 спірної квартири та неправомірність набуття ним права власності на житло. При таких обставинах, договір купівлі-продажу продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3.06.09.2013 року та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О. є незаконним.

Згідно ж положень ч. З ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6,8, 208,209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 202,203,215,216 ЦК України, ст. ст. 5, 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду України»,ст. 65 ЖК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане відділом приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Виконавчого комітету Харківської міської ради 13.09.2002 р., реєстраційний номер 5-02-226887, зареєстроване в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 19.02.2002 року, номер запису П-5-59361.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 06.09.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О., зареєстрований в реєстрі за №2366.

Стягнути з відповідачів Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 121,80 грн. з кожного.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.Є. Сиротников