Ухвала суду № 48661892, 10.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 р.Справа № 820/3560/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засідання - Тітової А.В.

Позивач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015р. по справі № 820/3560/15

за позовом ОСОБА_1

до Голови апеляційного суду Київської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Голови апеляційного суду Київської області, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд: зобов'язати Голову апеляційного суду Київської області надати інформацію: чи надходили до апеляційного суду Київської області матеріали правоохоронних органів для отримання рішення суду з проведення відносно нього негласних оперативно - розшукових дій (з 1998 по даний час, за моїми телефонами №№ НОМЕР_6 НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_7, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 та НОМЕР_8 ІМЕІ НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13 за місцями його проживання в АДРЕСА_3, в АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4); чи приймалися рішення про проведення таких заходів.

В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_1 13.09.2014 року звернувся до апеляційного суду Київської області із заявою про надання інформації про те, чи надходили до апеляційного суду Київської області матеріали правоохоронних органів для отримання рішення суду з проведення відносно позивача негласних оперативно-розшукових дій з 1998 року і по даний час та чи приймалися рішення про проведення таких заходів. Листом від 16.09.2014 року №49 за підписом голови апеляційного суду Київської області ОСОБА_2 надано відповідь на зазначений запит та повідомлено позивачу, що здійснення оперативними підрозділами правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права і свободи людини, відповідно до Законів України «Про державну таємницю», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про інформацію» є таємними і розголошенню не підлягають. На думку позивача, зазначені відомості необхідні для встановлення обставин його захворювання та не можуть бути обмежені у відповідності до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідач, Голова апеляційного суду Київської області, у наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що запитувана позивачем інформація не може бути надана апеляційним судом Київської області у відповідності до норм діючого законодавства, а позивачу необхідно звертатися для отримання такої інформації до уповноважених органів, як це передбачено нормами Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність». Відтак позов, на думку відповідача, не підлягає задоволенню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме Закону України «Про звернення громадян», з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судове засідання відповідач не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності відповідача.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач, ОСОБА_1 13.09.2014 року звернувся до апеляційного суду Київської області із заявою про надання інформації про те, чи надходили до апеляційного суду Київської області матеріали правоохоронних органів для отримання рішення суду з проведення відносно позивача негласних оперативно-розшукових дій з 1998 року і поданий час та чи приймалися рішення про проведення таких заходів (а.с. 7).

Відповідачем, Головою апеляційного суду Київської області, 16.09.2014 року за №49 надано відповідь на заяву у вигляді інформаційного запиту від 13.09.2014 року, в якій зазначено, що здійснення оперативними підрозділами правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів, які тимчасово обмежують права і свободи людини, відповідно до Законів України «Про державну таємницю», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про інформацію» є таємними і розголошенню не підлягають (а.с.6).

На думку позивача, зазначені відомості необхідні для встановлення обставин його захворювання та не можуть бути обмежені у відповідності до приписів Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Предметом заяви позивача про отримання інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» є отримання інформації стосовно надходження до апеляційного суду Київської області матеріалів правоохоронних органів для отримання рішення суду з проведення відносно ОСОБА_1 негласних оперативно - розшукових дій.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідачем дотримано вимоги закону про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що дає суду підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Закон України "Про інформацію" встановлює, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Під інформацією Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до публічної інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Таким чином, Держава не може обмежити право на доступ, наперед окресливши межі його застосування, тобто виключивши певні категорії відомостей із сфери цього права. Закон не може поділяти інформацію на завжди відкриту та завжди закриту. Це було б внутрішньо суперечливим і, відповідно, неприродним. Тому презумпцію відкритості інформації узгоджується з правом на доступ до інформації. З цього також випливає, що питання можливості обмеження доступу, як виняток з відкритості, повинно вирішуватися відносно конкретної інформації та за обставин конкретної ситуації, які наявні на момент прийняття рішення про можливість обмеження доступу. Цей конкретний розгляд можливості і правомірності обмеження доступу повинен здійснюватися з урахуванням ч.2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до якої обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:

1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;

2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;

3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Таким чином, зазначені вище пункти щодо обмеження доступу до інформації є юридичною конструкцією - засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації. Це ті умови, виконання яких є обов'язковим для того, щоб виняток з відкритості інформації був правомірним. Іншими словами - обмеження доступу до публічної інформації без застосування цих вимог є незаконним і порушує право особи на інформацію. Будь-якому обмеженню доступу до інформації з боку розпорядника повинно передувати застосування цих вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Окрім того, згідно зі статтею 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація, таємна інформація, службова інформація.

У даному випадку позивачем запитувалась інформація щодо проведення стосовно нього негласних оперативно-розшукових дій.

Відповідно до ч.9 ст. 9 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» зазначено, що громадяни України та інші особи мають право у встановленому законом порядку одержати від органів, на які покладено здійснення оперативно-розшукової діяльності, письмове пояснення з приводу обмеження їх прав і свобод та оскаржити ці дії.

Статтею 5 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» встановлено, що оперативно-розшукова діяльність здійснюється оперативними підрозділами:

- Міністерства внутрішніх справ України - кримінальною, спеціальною міліцією, підрозділами внутрішньої безпеки, судовою міліцією;

- Служби безпеки України - контррозвідкою, військовою контррозвідкою, захисту національної державності, спеціальними підрозділами по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю, оперативно-технічними, внутрішньої безпеки, оперативного документування, боротьби з тероризмом і захисту учасників кримінального судочинства та працівників правоохоронних органів;

- Служби зовнішньої розвідки України - агентурної розвідки, оперативно-технічними, власної безпеки;

- Державної прикордонної служби України - розвідувальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону (агентурної розвідки, оперативно-технічним, власної безпеки), оперативно-розшуковими підрозділами відповідно спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону та його територіальних органів, підрозділами з охорони державного кордону органів охорони державного кордону та Морської охорони, убезпечення внутрішньої безпеки, забезпечення власної безпеки, оперативного документування та оперативно-технічними;

- управління державної охорони - підрозділом оперативного забезпечення охорони виключно з метою забезпечення безпеки осіб та об'єктів, щодо яких здійснюється державна охорона;

- органів доходів і зборів - оперативними підрозділами податкової міліції та підрозділами, які ведуть боротьбу з контрабандою;

- органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби України;

- розвідувального органу Міністерства оборони України - оперативними, оперативно-технічними, власної безпеки;

- Національного антикорупційного бюро України - детективів, оперативно-технічними, внутрішнього контролю.

Проведення оперативно-розшукової діяльності іншими підрозділами зазначених органів, підрозділами інших міністерств, відомств, громадськими, приватними організаціями та особами забороняється.

Відповідно до п.п. 2,3 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. N 1169 «Про затвердження Порядку отримання дозволу суду на здійснення заходів, які тимчасово обмежують права людини, та використання добутої інформації» отримання дозволу на проведення оперативно-розшукових заходів та використання інформації здійснюються відповідно до вимог режиму секретності.

Статтею 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю. Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Отже, інформація про проведення оперативно-розшукових, негласних слідчих (розшукових) дії відповідно до норм діючого законодавства є інформацією з обмеженим доступом, віднесення інформації до такої здійснюється відповідно до норм діючого законодавства, а саме безпосередньо законами.

Стаття 2 Закону України «Про державну таємницю» визначає, що відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну таємницю» до державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація зокрема у сфері державної безпеки та охорони правопорядку: про особовий склад органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність або розвідувальну чи контррозвідувальну; про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно відмовлено у наданні інформації на заяву ОСОБА_1 стосовно надання інформації щодо проведення негласних оперативно-розшукових дій відносно позивача, оскільки така інформація може бути надана тільки у порядку передбаченому законодавством та уповноваженими посадовими особами.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає обгрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що в даному випадку відповідачем дотримано вимог закону про захист охоронюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає хибними доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем Закону України "Про звернення громадян" щодо не надання відповіді по суті заяви, оскільки посилання позивача при зверненні до суду на даний закон при запиті на інформацію з обмеженим доступом не передбачено чинним законодавством.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015 року по справі № 820/3560/15 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2015р. по справі № 820/3560/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 17.08.2015 р.