Рішення № 48661059, 18.08.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/3484/15-ц

Провадження №2/333/1821/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2015 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

при секретарі Некрашевич Є.В.,

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про визнання кредитного договору недійсним, стягнення суми та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про визнання кредитного договору недійсним, стягнення суми та моральної шкоди звернулась ОСОБА_1. Посилається на таке. В січні 2013 року вона побачивши рекламу ПАТ «ОТП Банк» про надання кредитів під 24% річних, вирішила отримати вказаний кредит. Представник банку запропонував кредит за ставкою 0,01% річних з щомісячною сплатою 994 грн. за кредитом. Вказані умови її влаштували, тому вона погодилась на оформлення кредиту. Був укладений кредитний договір №217244912 від 23.01.2013 року та позивачка отримала 10400 грн. кредитних коштів. В період з 23.01.2013 року по 03.03.2014 рік виконувала умови вказаного договору, вносила щомісячні платежі за кредитом. 29.04.2014 р. забажала остаточно виплатити кредити, для чого зайшла до приміщення банку ПАТ «ОТП Банк» де від того ж працівника банку, який оформляв їй кредит дізналась, що їй необхідно сплатити 1712 грн. для повного закриття кредиту. Вказану суму одразу ж внесла в рахунок погашення кредиту, після чого вважала, що кредит нею погашений. Але з травня 2015 року представники відповідача почали телефоном та поштою вимагати погасити кредит. Вважає умови кредитного договору несправедливими, а стягнення плати за надання та управління кредитом (комісії) незаконними та такими, що суперечать вимогам ЗУ «Про захист прав споживачів» та ст.ст. 1054, 536, 1011 ЦК України. Оскільки від відповідача вона отримала 10000 грн., а сплатила на його користь 15212 грн., то вважає, що відповідач безпідставно набув 5215 грн. Діями відповідача, якими введена вона була в оману щодо характеристик кредитної угоди, постійних погрозливих вимог колекторів їй була спричинена моральна шкода, яку вона оцінила в 5000 грн. Просить суд визнати недійсним пункти 4.7, 4.8, 6 в частині стягнення плати з надання та управління кредиту, кредитного договору №217244912 від 23.01.2013 р.; визнати недійсним положення додатку до кредитного договору щодо плати за управління кредитом (щомісячно) в розмірі 4% від суми кредиту, що становить 416 грн.; визнати недійсним кредитний договір №217244912 від 23.01.2013 р.; стягнути з відповідача 5729,98 грн. коштів, переплачених за кредитом та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В судове засідання позивачка не з'явилась, її інтереси представляв за довіреністю ОСОБА_2, який позов підтримав у повному обсязі, додатково пояснив, що Загальні умови з надання кредиту позивачкою підписані не були, тому відповідач не має права посилатися на них, вони не є невід'ємною частиною договору, не можуть вважатися доказом по справі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце сповіщений належним чином, особисто повісткою під підпис, надав письмі заперечення, в яких із позовом не погодився, оскільки умови надання кредиту викладені в договорі та додатку до нього, позивачка з ними ознайомлена, підписала вказані документи.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, су прийшов до висновку, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним обставини.

23.01.2013 року був укладений кредитний договір №217244912 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень». За цим договором ОСОБА_1 отримала кредит в сумі 10400 грн. Процентна ставка згідно п. 4.2 цього договору 0,01% річних. Кредит виданий на 18 місяців. Згідно п. 4.6 вказаного договору повернення кредиту, внесення плати за ним здійснюється щомісячно, за графіком платежів (додаток до договору). П. 4.8 кредитного договору встановлено, що плата за управління кредитом становить 4% від суми кредиту, що складає 416 грн. Відповідно до п. 6 вказаного договору до складу плати за кредитом (сукупної вартості кредиту) входять плата за річною процентною ставкою, плата за надання кредиту та плата за управління кредитом. Плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту. Плата за управління кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіку платежів (додаток до договору). Плата за надання кредиту справляється за рахунок наданого кредиту, відразу після його надання. В додатку до кредитного договору №217244912 від 23.01.2013 року вказані умови надання кредиту аналогічні до тих, що зазначені в договорі та вказаний графік платежів, з якого вбачається, що дати щомісячних платежів вказані з 22.02.2013 року по 22.07.2014 р. по 993,82 грн. щомісяця, ця сума вказана як загальна сума щомісячного платежу, всього за вказаний період необхідно буде сплатити 17888,90 грн. Крім того, в цьому графіку вказано, що сума щомісячного платежу складається з частини кредиту, що підлягає поверненню - 577,73 грн. щомісяця та сплати за управління кредитом - 416 грн. щомісяця.

За кредитним договором фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

Процентами за кредитним договором є плата позичальника за кредитним договором (ст. 903 ЦК України) або ціна кредитного договору (ч. 1 ст. 632 ЦК України).

Склад, розмір, база нарахування, порядок внесення плати за кредитом (процентів), її окремих частин та інші можливі умови про ціну кредитного договору встановлюються за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 632, ч. 2 ст. 6 ЦК України).

Згідно з п. 6 кредитного договору: до складу плати за кредитом входять плата за річною процентною ставкою, плата за надання кредиту та плата за управління кредитом; плата за кредитом нараховується з моменту надання кредиту; плата за управління кредитом входить до складу щомісячного платежу відповідно до графіку платежів (додаток до кредитного договору); плата за надання кредиту справляється за рахунок наданого кредиту, відразу після його надання.

Плата за надання кредиту, плата за управління кредитом, плата за річною процентною ставкою є видами плати / процентів за зазначеним кредитним договором.

Отже, плата за річною процентною ставкою є лише одним з видів процентів (плати за кредитом) згідно із кредитним договором, що є предметом розгляду.

Усі види процентів (плати за кредитом) та їх розміри закріплені у кредитному договорі (п. 4, п. 6) та у зазначеному вище додатку до нього, що підписані обома сторонами. Позичальниця погодилася на ці умови та сплачувала їх добровільно протягом тривалого часу. Термінів «комісія», «комісійна плата», характерних для правового режиму договору комісії, зазначений кредитний договір не містить.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та ч. 6 ст. 203 цього Кодексу.

Ч. 4 ст. 11 Закону «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Ч. 5 цієї ж статті передбачає, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Результат аналізу указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Але суд вважає, що п.п. 4.7, 4.8, 6 та положення додатку кредитного договору не суперечать нормам ЦК України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та Закону України «Про захист прав споживачів» (ст. ст. 11, 18), оскільки ці положення не містять формули зі зміненими величинами при платі за обслуговування кредиту, а містить незмінні місячні платежі, з яким була ознайомлена позивачка, що підтверджується її підписом на договорі та додатку до нього. Посилання позивача на наведені ними постанови Верховного Суду України є безпідставними, оскільки у цій справі інші фактичні обставини та умови договору, ніж ті, що переглядались Верховним Судом України.

Суд вважає, що оспорені позичальницею платежі, передбачені п.п.4.8, п. 6 укладеного між сторонами кредитного договору, є платежами за послуги, а тому підстав для визнання цих умов кредитного договору недійсними немає. Відповідно немає підстав і для стягнення з відповідача на користь позивачки коштів, сплачених за цими умовами в сумі 5729,98 грн.

Позивач не навела суду доказів, які б могли свідчити про недійсність укладеного нею з відповідачем вказаного правочину.

Посилання позивача та його представника на незаконність Загальних умов ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів суд не може приймати до уваги виходячи з наступного. Суд погоджується, з тим, що вищезгадані Загальні умови не підписані позивачкою, не можуть вважатися невід'ємною частиною кредитного договору №217244912, регулювати спірні відносини, а, отже, бути письмовим доказом по справі, але всі істотні умови договору, які оспорюють ся позивачкою, викладені саме в договорі №217244912 та додатку до нього, який підписаний позивачкою. Суд вирішив даний спір враховуючи умови договору №217244912 та додатку до нього, а не на підставі приписів Загальних умов ТОВ «ФК «ЦФР» з надання фізичним особам кредитів.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що в цій частині вимоги також не підлягають задоволенню, як необґрунтовані, оскільки ст. 1167 ЦК України передбачає підстави для відповідальності за завдану моральну шкоду та вказує, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків встановлених законом. В судовому засіданні не встановлені обставини, які б вказували на незаконність дій відповідача по надсиланню листів, які названі «повідомленнями», «досудовими попередженнями», телефонним дзвінкам, оскільки ці дії не є забороненими та не суперечать вимогам чинного законодавства. Також, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи позову про введення позивачки в оману при укладанні кредитного договору, оскільки з усіма істотними умовами договору позивачка була ознайомлена.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов необґрунтований та не підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 208, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» про визнання кредитного договору недійсним, стягнення суми та моральної шкоди - залишити без задоволення.

На рішення сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуюча Л.О. Варнавська