Рішення № 4865776, 10.09.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2009 Справа № 12/83

за позовом приватного підприємства „Львівметалпродукт”, м. Львів

до відповідача приватного підприємства „Конструкція –М”, м. Ужгород

про стягнення суми 218 479 грн. –основного боргу; 14 124,38 грн. –пені та 2 186,10 грн. –3 % річних.

Суддя Тисянчин В. М.

Представники:

Від позивача – Іваночко М.В., (представник за довіреністю № 3 від 08.09.2009 року)

Від відповідача – Мартинюк О.А, директор та Петрунь М.М., (представник за довіреністю від 09.09.2009 року)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов приватним підприємством „Львівметалпродукт”, м. Львів до приватного підприємства „Конструкція –М”, м. Ужгород про стягнення суми 218 479 грн. –основного боргу; 14 124,38 грн. –пені та 2 186,10 грн. –3 % річних.

Представникам сторін роз’яснено права і обов’язки передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступало, заяв про відвід судді не надходило.

Позивач підтримує позовні вимоги, посилаючись на їх обгрунтованість матеріалами справи.

Письмовим відзивом на позов (вх. № 6913 від 10.09.2009 року) поданим в судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги в повному обсязі та просить позивача і суд відстрочити виконання судового рішення строком на два місяці через обставини відсутності обігових коштів, відсутністю банківського кредитування та складного фінансового стану підприємства.

Представник позивача не заперечив надання відстрочки.

Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх, заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

ВСТАНОВИВ:

Заборгованість відповідача в сумі 218 479 грн. –основного боргу щодо оплати за поставлений, згідно договору № 000088 від 21.11.2008 року, товар, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/83

від 10.09.2009 року

- видатковими накладними за листопад та грудень 2008 року та липень 2009 року;

- довіреністю ЯОЮ № 842693 від 10.12.2008 року;

- виписками банківської установи про рух коштів між сторонами за лютий, березень, квітень та червень 2009 року;

- актом звірки взаємних розрахунків станом на 16.04.2009 року;

- розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

Заявлені вимоги позивача про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново – господарські зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов’язання –кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є юридичний факт.

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами, є поставка товару (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість поставленого товару є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Між тим, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Відтак, договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Крім цього, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, відповідачу відповідно до п. 6.2 укладеного договору нарахована до сплати пеня в розмірі 14 124,38 грн. При оцінці правильності нарахування пені відповідно до п. 2 ст. 258, ст. ст. 546, 548, 610, 611 ЦК України; Положень Закону України від

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/83 від 10.09.2009 року

22.11.1996 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, судом визнано обґрунтовані позовні вимоги в цій частині і такими, що підлягають задоволенню.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням 3% – річних від простроченої суми (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 2 186,10 грн. – 3% річних правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов’язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов’язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за та рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору, відстрочивши виконання рішення суду строком на два місяці, як виняток, чим задоволити клопотання відповідача з огляду підстав, що заслуговують на увагу суду.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”; ст.ст. 193, 198, 199, 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 4, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

продовження рішення Господарського суду Закарпатської області по справі № 12/83 від 10.09.2009 року

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства „Конструкція –М” (м. Ужгород, вул. Огарьова, 4; код 34489670) на користь приватного підприємства „Львівметалпродукт” (м. Львів, вул. Драгана, 15/29; код 33981617) суму 218 479 (двісті вісімнадцять тисяч чотириста сімдесят дев’ять грн.) –основного боргу; 14 124,38 (чотирнадцять тисяч сто двадцять чотири грн. 38 коп.) –пені; 2 186,10 (дві тисячі сто вісімдесят шість грн. 10 коп.) –3 % річних та 2 347,89 (дві тисячі триста сорок сім грн. 89 коп.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ з 11.11.2009 року.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тисянчин В. М.