Постанова № 48656993, 10.08.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2015 р. Справа № 820/4859/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Водолажської Н.С. , Філатова Ю.М.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

Представник відповідача - Шляхта В.В.

Представник позивача - Гончаров Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015р. по справі № 820/4859/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт"

до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріальної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд: скасувати податкові повідомлення - рішення: "19" березня 2015 року на підставі вказаного акту, відносно ТОВ "Востокэнергоремонт", винесено податкові повідомлення-рішення із визначенням суми податкових зобов'язань, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0000312203 податку на додану вартість за основним платежем 73970,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій 36985,00 грн.; "19" березня 2015 року на підставі вказаного акту, відносно ТОВ "Востокэнергоремонт", винесено податкові повідомлення-рішення із визначенням суми податкових зобов'язань, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0000322203 сума зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 66573,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що податкові повідомлення-рішення № 0000312203 та № 0000322203 від 19.03.2015 року винесені Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача щодо задоволення позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що податкові повідомлення-рішення № 0000312203 та № 0000322203 від 19.03.2015 року винесені Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області є законними та винесеними в межах чинного законодавства України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст.ст. 19, 61 Конституції України, п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що відповідно до наказу Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.02.2015 року №321 та згідно з п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (отримано постанову Генеральної Прокуратури України, старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління молодшого радника юстиції С.Б. Божило), проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Востокэнергоремонт» по взаємовідносинам з ТОВ "Секвойя-СК' (п.н. 38000667), з ТОВ "Констракшен лайн" (п.н. 39161193), з ТОВ "Сервіс Енерго Ремонт" (п.н. 33857839) з ТОВ "Центренергоремонт" (п.н. 31644557) за період з 01.01.2012 по 01.01.2015.

За результатами перевірки складено акт від 05.03.2015 №9/20-36-22-03-07/31438136 яким встановлено порушення позивачем:

- п. 198.3, п. 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено до сплати в бюджет податок на додану вартість всього у сумі 73 969, 95 грн., у тому числі: за серпень 2014 року на суму - 73969, 95 грн.;

- п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу Украйни від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, яке призвело до завищення від'ємного значення податку на прибуток нарахованого за результатами останнього календарного кварталу на загальну суму 66 573,00 грн., у тому числі: за 3 квартал 2014 року на суму 66 573, 00 грн.

19 березня 2015 року на підставі вказаного акту, відносно ТОВ «Востокэнергоремонт», винесено податкові повідомлення-рішення із визначенням суми податкових зобов'язань, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0000312203 податку на додану вартість за основним платежем 73970, 00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій 36985, 00 грн..

19 березня 2015 року на підставі вказаного акту, відносно ТОВ «Востокэнергоремонт», винесено податкові повідомлення-рішення із визначенням суми податкових зобов'язань, а саме: податкове повідомлення-рішення № 0000322203 сума зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 66573,00 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що надані накладні по ТОВ «Сервіс Енерго Ремонт» не відповідають нормам діючого законодавства та не підтверджують реальне здійснення господарської операції. ТОВ «Востокэнергоремонт» не підтверджено фактично реальне отримання ТМЦ, а саме: Заповнювач шамотний ЗША, цегла шамотна легка ШЛ-0,4, цемент глиноземний 400, суміш суха ГЛІЗО та фактичного здійснення послуг по капітальному ремонту Блоку №2, капітального ремонту КБМ-2А з заміною торцевої стінки, радіальної броні, отриманих від ТОВ «Сервіс Енерго Ремонт» ТМЦ для виконання робіт по капітальному ремонту.

Щодо акту виконаних робіт, то відповідно до п. 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції та які повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити як обсяг господарської операції, одиниці її виміру. Встановленою формою акту прийняття виконаних будівельних робіт є форма № КБ-2в, проте акти виконаних робіт, надані позивачем, не відповідають вище зазначеній формі.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначені господарські операції є фіктивними, оскільки позивачем у відповідності до вимог ст. 71 КАС України та на вимогу суду, не було надано доказів фактичного виконання ТОВ «Сервіс енерго ремонт» вище зазначених робіт, доказів економічної доцільності укладення вище зазначеної угоди при наявності можливості самостійно виконати вище зазначені роботи.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 180 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку на додану вартість для цілей оподаткування може бути будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст. 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку; будь - яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України, а також: особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством; особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із цим Кодексом, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.

Згідно зі ст. 14.1.181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з ст. 198.3. Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до ст.198.6. Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до ст.201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Виникнення у платника податку права на податковий кредит та витрати не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства і сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Зокрема, платник податку не може нести відповідальність за неподання контрагентом обов'язкових звітів про свою господарську діяльність, а також за інші порушення законодавства.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток та до складу податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією, згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондує і з нормами Податкового кодексу України. При цьому, сама собою відсутність окремих документів (сертифікатів, дозволів і т.п.), а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як свідчать матеріали справи, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є посилання відповідача в вище зазначеному акті перевірки на те, що ТОВ «Востокэнергоремонт» мало взаємовідносини з ТОВ "Сервіс Енерго Ремонт" (п.н. 33857839) у період з травня 2012 по грудень 2014 на загальну суму взаємовідносин 6940104 грн., в тому числі ПДВ - 1156684 грн.

В ході проведення перевірки ТОВ «Востокэнергоремонт» не було надано оригінали податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ «Сервіс Енерго Ремонт» від 26.08.2014 №2 із загальною сумою податкового кредиту 308248,80 грн., в тому числі ПДВ - 51374,80 грн., від 18.08.2014 №1 із загальною сумою податкового кредиту 135570,90 грн., в тому числі ПДВ -22595,15 грн., в результаті чого, підприємством ТОВ «Востокэнергоремонт» допущено порушення п. 44.6 ст.44, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755- VI із змінами та доповненнями, встановлено заниження податкового кредиту всього у сумі 73969,95 грн., у тому числі: за серпень 2014 року на суму - 73969,95 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Відповідно до бази «Единого реєстру податкових накладних» встановлено номенклатуру вищезазначених податкових накладних: Заповнювач шамотний ЗША, цегла шамотна легка ШЛ-0,4, цемент глиноземний 400, суміш суха ГЛІЗО ( накладна №2) та послуги по капітальному ремонту Блоку №2, капітального ремонту КБМ-2А з заміною торцевої стінки, радіальної броні (накладна № 1).

Згідно додатку до договору №16/207-03 від 21.04.2014 передбачено наявність документації передбаченої ГДК 34.20 661-2003 та виданої гарантії на проведені ремонтні роботи. Однак, зазначену документацію під час перевірки надано не було.

Щодо взаємовідносин з TOB «Сервіс Енерго Ремонт», колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, TOB «Востокэнергоремонт мало взаємовідносини з ТОВ «Сервіс Енерго Ремонт» (п.н. 33857839) у період з травня 2012 року по грудень 2014 року на загальну суму взаємовідносин 6940104 грн., в тому числі ПДВ - 1156684 грн.

Між TOB "Востокэнергоремонт" (Замовник) та TOB «Сервіс Енерго Ремонт (Виконавець) укладено договір на закупівлю робіт з ремонту обладнання № 16/207-03 від 21.04.14 р. Відповідно до умов вказаного договору виконавець зобов'язується у 2014 році виконати: на свій ризик роботи, що зазначені у додатку до цього договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи. Розрахунок між сторонами проводиться в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця /а.с. 56-65/.

На підтвердження реальності виконаних умов договору, позивачем надано первинні документи: видаткова накладна № 261/08 від 26.08.2014 року, податкова накладна № 1 від 18.08.2014 року, податкова накладна № 2 від 26.08.2014 року, акт № 4 приймання виконаних підрядних робіт за серпень 2014 року /а.с. 56-71/, рахунок-фактура № 26/08-1 від 26.08.2014 року /а.с. 183/, платіжні доручення /а.с.155-180/.

Колегія судів зазначає, що податкові накладні, які в силу приписів податкового закону є підставою для формування податкового кредиту, не містять недоліків форми або змісту, що зумовлюють для них втрату доказової сили в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або виключають можливість їх використання платником при відображенні при декларуванні та (або) підтвердженні показників податкової звітності.

Надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ "Востокэнергоремонт" витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт виконаних робіт наданий позивачем не відповідає формі КБ-2в, з огляду на наступне.

Станом на момент виникнення та реалізації сторонами спірних правовідносин типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" затверджено спільним наказом Держкомстату, Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5.

Разом з тим, спільним наказом Держкомстату, Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 453/553 даний наказ скасовано, натомість типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554.

Відповідно до пояснень щодо заповнення "Довідки про вартість виконаних підрядних робіт" (типової форми № КБ-3), що є додатком до наказу від 21.06.2002 року № 237/5 довідка за формою № КБ-3 складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи з будівництва.

Крім того, за змістом пояснень щодо заповнення "Акту приймання виконаних підрядних робіт" (типової форми № КБ-2в) акт приймання виконаних підрядних робіт складається для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт та проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві на основі журналу обліку виконаних робіт (форма № КБ-6) у двох примірниках і подається субпідрядником генпідряднику, генпідрядником - замовнику (забудовнику).

По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду. Тобто будівельні організації можуть застосовувати ці типові форми, якщо це обумовлено в договорі підряду, або документи довільної форми, розроблені самостійно, зазначивши в них обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. № 996-XIV (зі змінами та доповненнями) і Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. № 88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95 р. за № 168/704). Відповідно до ст. 9 цього Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що оскільки наданий акт приймання виконаних робіт складений в довільній формі, розроблений самостійно, із зазначенням в ньому обов'язкових реквізитів первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», висновок суду першої інстанції в цій частині є необгрунтованим.

Крім того, як свідчать матеріали справи, TOB "Востокэнергоремонт" мало взаємовідносини з TOB "Секвойя-СК" (п.н. 38000667) у серпні 2014 року на загальну суму взаємовідносин 431954,12 грн. Позивачем 05.02.2015 року було самостійно відкориговано суму у розмірі 431954,12 грн. - сума була повністю сплачена та надійшла до Державного бюджету України.

TOB "Востокэнергоремонт мало взаємовідносини з ТОВ "Констракшен лайн" (п.н. 39161193) у жовтні 2014 року на загальну суму взаємовідносин 111085,33 грн. Позивачем 29.01.2015 року було самостійно відкориговано суму у розмірі 111085,33 грн. - сума була повністю сплачена та надійшла до Державного бюджету України.

TOB «Востокэнергоремонт» мало взаємовідносини з TOB «Центренергоремонт» (п.н. 31644557) у період з вересня 2012 року по грудень 2014 року на загальну суму взаємовідносин податкового кредиту - 6697107 грн. До перевірки було надано протокол вилучення документів господарської діяльності з TOB «Центренергоремонт». Тобто, при проведенні перевірки, перевіряючими первинні документи не вивчалися.

Листом Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13- 10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" зазначено, що у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. При цьому не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Висновки податкового органу про можливі порушення податкового законодавства зі сторони контрагентів позивача, не є підставою для висновку про порушення саме позивачем вимог податкового законодавства та про відсутність у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ з фактом оплати. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Таким чином, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб'єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Наведене узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так основним висновком у рішенні від 22.01.2009 p. у справі "БУЛВЕСАД проти Болгарії (заява №3991/03) Свропейський Суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним за сплатою ІІДВ. який нараховується по ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів га вимогами захисту права власності.

Відповідно до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13- 11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів зазначає, що в акті перевірки відповідачем не наведено доказів на підтвердження фальшивості первинних документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих таких документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагентів позивача статусу платника ПДВ, або на несумісність зазначених в документах товарів чи послу з власною господарською діяльністю позивача.

В ході перевірки відповідачем також не встановлено проведення позивачем збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів, отриманих від контрагентів.

В силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Оскільки фактичною підставою для винесення контролюючим органом висновку щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ без дотримання вимог Податковою кодексу України стала інформація від інших ДПІ, має місце недоведеність факту вчинення позивачем податкового правопорушення.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ґрунтуються на безпідставних та непідтверджених даних податкового органу.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади га органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 21.1.1 п. 21.1ст. 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно відповідності з цим Кодексом та іншими законами.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є законними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми чинного матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2015р. по справі № 820/4859/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення із визначенням суми податкових зобов'язань відносно ТОВ "Востокэнергоремонт" від 19 березня 2015 року: № 0000312203 податку на додану вартість за основним платежем 73970,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій 36985,00 грн.; № 0000322203 сума зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток 66573,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Філатов Ю.М. Повний текст постанови виготовлений 17.08.2015 р.