Постанова № 48654796, 11.08.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015 року Справа № 912/1509/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача: керівник регіонального структурного підрозділу ОСОБА_1, довіреність № б/н від 21.07.2015 року,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2015 року у справі № 912/1509/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпекс", м. Одеса

до Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

про стягнення 31 559, 56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Креатив" про стягнення з останнього на свою користь основного боргу у сумі 18 020, 00 грн., 3% річних у сумі 1 559, 87 грн., інфляційних втрат у сумі 11 979, 69 грн., а всього - 31 559, 56 грн.

Позовні вимоги наведені з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, що надійшла до господарського суду 19.06.2015 року.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2015 року у справі № 912/1509/15 (суддя Болгар Н.В.) позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Креатив" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" 26 012, 04 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, 231, 05 грн. річних, 1 827, 00 грн. судового збору, у задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин неналежного виконання відповідачем зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором про надання посередницьких послуг № У08/11/12 від 08.11.2012 року щодо своєчасної оплати вартості наданих позивачем (агентом за договором) відповідачу (принципалу за договором) посередницьких послуг (винагороди агента) у відповідності з складеними та підписаними сторонами договору актами прийому-передачі послуг № 1 без дати та №№ 2, 3, 4 від 21.12.2012 року, наявності боргу відповідача за надані послуги у сумі 18 020, 00 грн., передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат. Щодо частини заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат місцевим господарським судом відмовлено з підстав неправильного визначення позивачем початку періоду прострочення виконання грошового зобовязання з оплати посередницьких послуг.

Не погодившись частково з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Креатив" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, наведених у судовому рішенні, обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду в частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних, а також судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що за умовами п. 3.2. спірного договору право на отримання винагороди за виконане доручення виникає у агента (позивача) в строки, погоджені сторонами після затвердження звіту принципалом (відповідачем) і фактичної поставки товару принципалу. Однак, за доводами відповідача, строки отримання винагороди не погоджені сторонами ні в договорі, ні в додатках до договору, ні жодним іншим чином. За наведеного відповідач вважає, що ним не допущено прострочення виконання грошового зобовязання, відповідно, відсутні підстави для застосування ст. 625 ЦК України, а відтак і для нарахування 3% річних та збитків від інфляції. Окрім того, відповідач не погоджується з рішенням місцевого господарського суду в частині розподілу судових витрат за подання позовної заяви. Так, на думку відповідача, задовольнивши вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних частково, відмовивши у стягненні пені, місцевий господарський суд в порушення вимог ст. 49 ГПК України стягнув судовий збір з відповідача у повному обсязі.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року по даній справі задоволено клопотання відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено розгляд справи у судовому засіданні 11.08.2015 року о 15:00 год., доручено господарському суду Кіровоградської області забезпечити проведення відеоконференції за участю представника відповідача з Дніпропетровським апеляційним господарським судом у зазначені вище дату та час.

Однак, 11.08.2015 року електронною поштою на адресу апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з відрядженням його повноваженого представника та неможливістю забезпечити явку у судове засідання іншого представника.

У судове засідання в режимі відеоконференції, призначене для розгляду апеляційної скарги на 11.08.2015 року о 15:00 год., повноважний представник відповідача до господарського суду Кіровоградської області не з'явився, про що повідомив відповідний відповідальний працівник господарського суду Кіровоградської області.

У звязку з наведеним апеляційний господарський суд продовжив розгляд апеляційної скарги у звичайному режимі.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, з доводами відповідача про те, що строк оплати наданих йому позивачем послуг за спірним договором не настав, не погоджується. Оскільки спірним договором не встановлено строк (термін) виконання відповідачем зобовязання з оплати наданих позивачем послуг, на думку позивача, до спірних відносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 530 ЦК України. Таким чином, позивач вважає, що рішення місцевого господарського суду у даній справі прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2015 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді Кузнецов В.О., Пархоменко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 року апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А. (доповідач), судді Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.

У судовому засіданні 11.08.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.11.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Продімпекс" (агент) та Приватне акціонерне товариство "Креатив" (принципал) уклали договір про надання посередницьких послуг № У08/11/12 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1.) агент зобов'язується за винагороду здійснити за дорученням іншої сторони - принципала дії з залучення постачальників для укладення договорів або сприянню в їх укладенні між принципалом та постачальником (постачальниками) про поставку товару.

За визначенням, наведеним в Договорі, товаром є насіння соняшника врожаю 2012 року.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору протягом строку дії Договору агент здійснює дії, спрямовані на пошук постачальників, ведення переговорів з метою підписання договорів (контрактів, угод) про поставку продукції між принципалом (покупець) та постачальником (продавець). Агент діє на підставі Договору. За необхідності принципал може видати довіреність агенту на здійснення послуг, передбачених цим Договором. Агент не має права на підписання від імені принципала договорів (контрактів, угод) про поставку (купівлю-продаж) продукції. Характер та етапи виконання Договору агентом: пошук постачальника; ведення з потенційним постачальником переговорів, узгодження з принципалом основних умов договору; залучення принципала до участі у переговорах (за необхідності або на вимогу принципала); підписання (укладення) договору між постачальником та принципалом.

Згідно з пунктом 2.3. Договору сфера надання послуг: залучення постачальників для поставки насіння соняшника врожаю 2012 року на умовах, зазначених в додатках до Договору.

Додатками до Договору № 1 від 08.11.2012 року, № 2 від 26.11.2012 року, № 3 від 28.11.2012 року, № 4 від 29.11.2012 року сторони узгодили умови щодо здійснення агентом дій з залучення постачальників для укладення договорів і сприянню в їх укладенні між принципалом та постачальником (постачальниками) про поставку товару, якими є вимоги до товару, його кількості, ціни, умови поставки, строк поставки, вимоги до постачальника. Вказаними додатками до Договору визначений також розмір винагороди агента за виконану роботу у вигляді певної грошової суми за фактично поставлену тонну товару.

Так, додаток № 1 до Договору містить вимогу щодо кількості товару 250 тонн, додаток № 2 180 тонн, додаток № 3 200 тонн, додаток № 4 1000 тонн.

Винагорода агента за проведену роботу відповідно до додатків до Договору №№ 1-3 складає 100, 00 грн. за фактично поставлену тонну товару, відповідно до додатку до Договору № 4 50, 00 грн. за фактично поставлену тонну товару.

Пунктом 2.6. Договору передбачено, що зобовязання агента вважаються виконаними з моменту поставки товару постачальником принципалу.

За підсумками затвердження принципалом звіту про виконання доручення агенту виплачується винагорода за фактично отриману кількість товару (п. 3.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.5. Договору зобов'язання принципала перед агентом вважаються виконаними з моменту надходження на розрахунковий рахунок агента винагороди за укладений договір.

При цьому згідно з п. 3.2. Договору право на отримання винагороди за виконане доручення виникає у агента у строки, узгоджені сторонами після затвердження звіту принципалом та фактичної поставки йому товару.

Доказів в підтвердження обставин узгодження сторонами Договору форми звіту про виконання доручення агентом, який підлягає затвердженню принципалом, а також доказів в підтвердження обставин узгодження сторонами Договору строку оплати принципалом винагороди агенту за виконане доручення після затвердження принципалом звіту про виконання агентом доручення та фактичної поставки товару принципалу, матеріали справи не містять.

В підтвердження виконання позивачем (агентом) договірних зобовязань позивач та відповідач склали та підписали наступні акти приймання-передачі послуг з зазначенням даних про договори про поставку насіння соняшника, укладені принципалом з постачальниками за сприяння агента, даних про видаткові накладні про поставку товару та його кількість, а також про суму винагороди агента за проведену роботу:

акт № 1 (без дати) до додатку до Договору № 1 від 08.11.2012 року, відповідно до якого за сприяння агента принципал уклав договір № С12-568 від 09.11.2012 року з постачальником ПП "Лювайс", видаткові накладні № 60-1 від 14.11.2012 року, № 61-1 від 15.12.2012 року, № 63 від 16.11.2012 року на загальну кількість товару 217, 930 тонн, сума винагороди агента 21 793, 00 грн.;

акт № 2 від 21.12.2012 року до додатку до Договору № 2 від 26.11.2012 року, відповідно до якого за сприяння агента принципал уклав договір № С12-822 від 26.11.2012 року з постачальником СФГ "Надія", видаткові накладні № 44 від 28.11.2012 року, № 45 від 29.11.2012 року, № 46 від 30.11.2012 року на загальну кількість товару 180, 200 тонн, сума винагороди агента 18 020, 00 грн.;

акт № 3 від 21.12.2012 року до додатку до Договору № 3 від 28.11.2012 року, відповідно до якого за сприяння агента принципал уклав договір № С12-853 від 28.11.2012 року з постачальником СТОВ "Неморож", видаткові накладні № 693 від 01.12.2012 року, № 695а від 03.12.2012 року, № 706 від 04.12.2012 року на загальну кількість товару 200, 260 тонн, сума винагороди агента 20 026, 00 грн.;

акт № 4 від 21.12.2012 року до додатку до Договору № 4 від 29.11.2012 року, відповідно до якого за сприяння агента принципал уклав договір № С12-886 від 29.11.2012 року з постачальником СТОВ "Стебне", видаткові накладні № 154 від 01.12.2012 року, № 155 від 02.12.2012 року, № 156 від 03.12.2012 року, № 157 від 04.12.2012 року, № 158 від 05.12.2012 року на загальну кількість товару 1 004, 930 тонн, сума винагороди агента 50 246, 50 грн.

Загальна сума винагороди агента за наведеними актами приймання-передачі послуг становить 110 085, 50 грн.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, наведеним в оскаржуваному рішенні, що зазначені вище акти приймання-передачі послуг фактично є доказами прийняття відповідачем наданих йому на виконання умов Договору позивачем послуг та сум винагороди позивачу за надані послуги.

Виписками по банківському рахунку позивача (а.с. 79-85, т. 1) та актом звірки взаєморозрахунків (а.с. 26, т. 1) підтверджується оплата відповідачем позивачу вартості наданих послуг 04.12.2012 року у сумі 21 793, 00 грн. (сума винагороди, визначена актом № 1), 29.01.2013 року у сумі 20 026, 00 грн. (сума винагороди, визначена актом № 3), 29.01.2013 року у сумі 50 246, 50 грн. (сума винагороди, визначена актом № 4).

Доказів оплати відповідачем позивачу суми винагороди, визначеної актом № 2, - 18 020, 00 грн. матеріали справи не містять.

В силу приписів частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Як встановлено вище, умовами Договору передбачено надання агентом принципалу послуг за плату (винагорода агента). Додатками до Договору визначено розмір винагороди агента за виконану роботу, який залежить від фактично поставленої кількості товару у тоннах принципалу на підставі укладеного принципалом з постачальником за сприяння агента договору поставки. Актами приймання-передачі послуг позивач та відповідач дійшли згоди про суму винагороди агента за виконані ним договірні зобовязання.

Проте, згідно положень п. 3.2. Договору право на отримання винагороди за виконане доручення виникає у агента в строки, узгоджені сторонами після затвердження звіту принципалом та фактичної поставки товару.

Такі строки позивач та відповідач не узгодили. Отже, Договір не встановлює строку оплати наданих позивачем відповідачу послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

05.11.2014 року позивач направив відповідачу претензію від 03.11.2014 року, вих. № 90, у якій навів вимогу протягом 5 днів перерахувати на рахунок позивача заборгованість в розмірі 18 020, 00 грн., що виникла на підставі спірного Договору. Претензія отримана відповідачем 10.11.2014 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 21, 23, т. 1).

Доказів надання відповіді на зазначену претензію та перерахування на рахунок позивача зазначеної вище суми боргу (18 020, 00 грн.) матеріали справи не містять.

Враховуючи факт підписання обома сторонами актів приймання-передачі наданих позивачем відповідачу на підставі Договору послуг, якими, зокрема, підтверджується отримання відповідачем за укладеними за сприяння позивача договорами з постачальниками від постачальників товару, його кількості, та якими визначена сума винагороди позивача за надані послуги, не встановлення Договором строку оплати наданих позивачем відповідачу послуг, положення ч. 2 ст. 530 ЦК України, звернення позивача до відповідача з вимогою про оплату вартості наданих останньому послуг на суму 18 020, 00 грн., строк оплати вартості наданих послуг у розмірі 18 020, 00 грн. є таким, що настав.

Доказів повної оплати відповідачем вартості наданих йому позивачем на підставі Договору послуг матеріали справи не містять. Відповідних доказів відповідач не надав як при розгляді справи місцевим господарським судом до прийняття оскаржуваного рішення, так і при перегляді цього рішення суду апеляційним господарським судом.

Отже, наявність заборгованості перед позивачем у заявленій до стягнення сумі 18 020, 00 грн., яка підтверджена належними доказами, відповідач у встановленому процесуальним законом порядку не спростував.

За наведеного, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 18 020, 00 грн. та правомірно задовольнив заявлені позивачем вимоги у наведеній частині.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки сторонами Договору не встановлений строк, в який принципал зобов'язаний перерахувати агенту на поточний рахунок винагороду у грошовій формі, то в силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України такий обов'язок виникає у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги. Вимога про сплату 18 020, 00 грн. отримана відповідачем 10.11.2014 року, відповідно, відповідач повинен був виконати свої зобовязання з оплати наданих позивачем послуг до 17.11.2014 року включно.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, позивач заявив до стягнення 3 % річних у сумі 1 559, 87 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання щодо суми 18 020, 00 грн. з 22.12.2012 року по 23.04.2015 року, щодо суми 20 026, 00 грн. - з 22.12.2012 року по 29.01.2013 року, щодо суми 50 246, 50 грн. - з 22.12.2012 року по 29.01.2013 року, а також інфляційних втрат, розрахованих щодо суми 18 020, 00 грн. із застосуванням індексів інфляції за грудень 2012 року травень 2015 року, щодо суми 20 026, 00 грн. із застосуванням індексів інфляції за січень 2013 року, щодо суми 50 246, 50 грн. - із застосуванням індексів інфляції за січень 2013 року.

Місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що такий розрахунок не ґрунтується на фактичних обставинах справи та строках виникнення грошових зобов'язань у відповідача.

Як встановлено вище, Договором не передбачено строків здійснення оплат наданих позивачем відповідачу послуг, винесення на прострочення наданих послуг з 22.12.2012 року (дати, наступної за датою підписання актів приймання-передачі) не ґрунтується на положеннях Договору та законодавства. Вимога про оплату заборгованості, наведена у претензії позивача, стосується лише суми 18 020, 00 грн.

Оскільки позивач не довів виникнення у відповідача зобов'язання оплатити надані послуги на суму 50 246, 50 грн. та суму 20 026, 00 грн. за актами приймання-передачі №№ 3, 4 як 21.12.2012 року, так і з наведеної дати до 29.01.2013 року, вимоги про сплату сум, розрахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань у сумах 50 246, 50 грн. та 20 026, 00 грн., правомірно визнані господарським судом безпідставними.

При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду вбачає за необхідне зазначити, що сплата 29.01.2013 року відповідачем на користь позивача грошових коштів у сумі 50 246, 50 грн. та у сумі 20 026, 00 грн. не спростовує тих обставин, що строк виконання відповідних грошових зобовязань відповідача перед позивачем умовами Договору не визначений, а вимогу про їх виконання позивач у відповідності з положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідачу не заявляв.

Разом з тим, апеляційний господарський суд погоджується з рішенням місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача у звязку з простроченням виконання відповідачем грошового зобовязання у сумі 18 020, 00 грн. (акт приймання-передачі № 2) 3% річних, розрахованих від зазначеної суми боргу за період прострочення з 18.11.2014 року по 23.04.2015 року, у сумі 231, 05 грн. та інфляційних втрат, розрахованих від суми боргу 18 020, 00 грн. з застосуванням індексів інфляції за грудень 2014 року травень 2015 року, у сумі 7 992, 04 грн. (сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції становить 26 012, 04 грн.).

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати послуг позивача, надання яких підтверджується актом приймання-передачі послуг № 2 від 21.12.2012 року на суму 18 020, 00 грн. Як встановлено вище, у спірних відносинах настання строку виконання відповідачем зобовязання з оплати наданих позивачем послуг зумовлене предявленням позивачем відповідачу відповідної вимоги (претензія від 03.11.2014 року, вих. №90), що узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Відносно посилань відповідача на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі щодо розподілу судових витрат ст. 49 ГПК України апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 49 ГПК України передбачено, що в разі виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК України), то судовий збір також покладається на відповідача.

Вказане узгоджується з положеннями п. 4.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Отже, покладення місцевим господарським судом судового збору за подання позовної заяви на відповідача у повному обсязі, з урахуванням винних дій відповідача у виникненні спору, узгоджується з вищенаведеними положеннями законодавства.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача, що надійшло до Дніпропетровського апеляційного господарського суду 11.08.2015 року, про відкладення розгляду апеляційної скарги у справі, оскільки причини, з яких відповідач просить відкласти розгляд справи, не є поважними причинами неявки представника відповідача у судове засідання. Апеляційний господарський суд не обмежував відповідача певним колом осіб для представництва його інтересів при розгляді апеляційної скарги.

Зазначене відповідає правовій позиції, наведеній у п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2015 року у справі № 912/1509/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2015 року у справі № 912/1509/15 залишити без змін.

Повна постанова складена 17.08.2015 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко