Рішення № 48654578, 13.08.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2015 р.Справа № 922/3483/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Кріциній В.Е.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Компанія "Інексукрпаркет", м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Компанія "Інексукрпаркет", звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованості за договором купівлі - продажу №2702 від 27.02.2012року у розмірі 20 000,0грн., штрафу в сумі 5600,0грн., обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі - продажу№2702 від 27.02.2012року.

Ухвалою господарського суду від 18.06.2015р. порушено провадження №922/3483/15, розгляд справи призначено на 21.07.2015року.

Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення №6102215409480.

Відповідач в призначене судове засідання свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, причини неявки у судове засідання суду не повідомив. Ухвала про порушення провадження у справі №922/3483/15 направлена адресу відповідача повернулась до суду без вручення адресату, з приміткою пошти "за закінченням строку зберігання".

Ухвалою господарського суду від 21.07.2015року, розгляд справи відкладено до 06.08.2015року, у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін .

Представник позивача в судове засідання з'явився через канцелярію господарського суду(вх.№30918 від 03.08.2015року) надав супровідний лист про долучення до матеріалів справи доказів направлення копії позовної заяви на адресу відповідача , згідно Витягу з ЄДРПОУ стосовно місцезнаходження відповідача по справі.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в позовній заяві зазначив адресу відповідача: 61071, АДРЕСА_1., однак із наданого в матеріали справи Витягу вбачається, що станом на 22.04.2015року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 знаходиться за адресою: 61093АДРЕСА_2,кв.62, тобто, за іншою адресою ніж та , яка вказана позивачем в позовній заяві.

У зв'язку із вищевикладеним для належного повідомлення відповідача про місце, дату та час судового засідання, за адресою , яка вказана у витягу ЄДРПОУ ухвалою господарського суду від 06.08.2015року, розгляд справи відкладено до 13.08.2015року.

Представник позивача в судове засідання 13.08.2015року, не з'явився, в супровідному листі (вх.№30918 від 03.08.2015року) просив суд розглянути справу без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Суд розглянувши клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутністю, вважає заможливе його задовольнити як таке, що не суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідач у призначене судове засідання 13.08.2015року свого повноважного представника не направив, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, причини неявки у судове засідання суду не повідомив.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи вищенаведене, справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, вивчивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

27 лютого 2012 року між приватним підприємством «КОМПАНІЯ «ІНЕКС УКР ПАРКЕТ» в Харківській філії та ФОП ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу № 2702 .

Згідно умов Договору, ФОП ОСОБА_1 , взяло на себе зобов'язання виготовити, поставити та передати у власність ЧФ ПП «КОМПАНІЯ «ІНЕКС УКР ПАРКЕТ» товар, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити Товар на умовах визначених Договором.

Згідно п.1.1. договору сторонами передбачено, що продавець зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність , покупцеві паркетну заготовку, а покупець прийняти та оплатити цей товар , на умовах визначених договором .

Згідно п.1.2. договору, сторонами визначено, що ціна, кількість, асортимент, розміри сорт ,порода, якість виготовлення та поставки товару, якість упаковки товару обумовлюється в додатках до цього договору та є його невід'ємною частиною.

За положень п. 4.1. договору розрахунок за кожну партію товару здійснюється на підставі надісланого продавцем рахунку на оплату цієї партії товару , шляхом попередньої оплати у розмірі 20% вартості партії товару і доплати за цю партію товару розмірі 80% вартості партії товару після остаточного передання - приймання зазначеної партії товару на складі продавця.

Згідно з п. 5.1. та п. 5.3. договору, відповідач зобов'язаний був здійснювати поставку Товару періодично, але не пізніше 30 календарних днів з дня отримання Продавцем попередньої оплати партії Товару.

Згідно п.9.1. договору сторонами передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного його виконання своїх зобов8язань за договором, але не пізніше ніж до 01.07.2012року.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання умов договору, відповідачем надіслано позивачу рахунки - фактури, а саме: рахунок-фактуру № 5 від 27 лютого 2012 року ; рахунок-фактуру № 7 від 08 серпня 2012 року; рахунок-фактуру № 8 від 04 вересня 2012 року; рахунок-фактуру № 9 від 27 вересня 2012 , - на загальну суму 65000,00 гривень, позивачем в свою чергу, здійснено в повному обсязі попередньою оплату, згідно виставлених рахунків - фактур, підтвердженням чого являються банківських виписки, які містяться в матеріалах справи.

Натомість, в порушення взятого на себе зобов'язання (п. 5.3. Договору) відповідач, не здійснив повну поставку товару, а лише часткову на загальну суму 27040,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 6 від 10 червня 2013 року, та частково здійснив повернення попередньої оплати на загальну суму 17960,00 гривень, що підтверджується банківськими виписками, які знаходяться в матеріалах справи, непоставленим залишився товар на суму 20 000,0грн., вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно із приписами статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом статті193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов договору, жодних аргументованих доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, останнім не представлено, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 20 000,0 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 5600,0грн.

Згідно п. 7.3 Договору, у випадку прострочення термінів поставки товару або недопоставки, а так само за затримку заміни неякісного товару продавець сплачує покупцю штраф ( ст.549 ЦК України) грошовою сумою в розмірі 28% від вартості партії товару .

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За змістом положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З урахуванням викладеного, суд, перевіривши розрахунок штрафу, нарахованих Позивачем, перевіривши період нарахування останнім вказаних сум, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірними, та такими, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530,, 612, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61093АДРЕСА_2,кв.62, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Компанія "Інексукрпаркет" (03127, м. Київ, Голосіївський район, проспект 40-річчя жовтня, буд.120,корпус 1, код 25635395)-заборгованості в сумі 20 000,0грн., штраф в сумі 5600,0грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.08.2015 р.

Суддя ОСОБА_2