Рішення № 48649935, 13.08.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/8885/15-ц Провадження № 22-ц/772/2521/2015Головуючий в суді першої інстанції Романюк Л. Ф.Категорія 27 Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Зайцева А.Ю.,

суддів: Луценка В.В., Денишенко Т.О.,

при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.05.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2, яка дії в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визнання договору іпотеки нікчемним, -

ВСТАНОВИЛА:

В суд звернулася ОСОБА_2 яка дії в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 з позовом до ПАТ «Мегабанк», за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визнання договору іпотеки нікчемним.

Позов мотивований тим, що 05.09.2008 року між ПАТ «Мегабанк», як іпотекодержателем та позивачкою було укладено іпотечний договір №83-01ПВ/2008-3, посвідчений приватним нотаріусом Рудик Л.В. 05.09.2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 4598. Зазначений іпотечний договір укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 05.09.2008 року. Відповідно до умов іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: житлова квартира загальною площею 30,3 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м. Предмет іпотеки належить позивачці на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 20.03.2008 року, виданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради та зареєстрованим КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 14.04.2008 року за реєстровим № 632. Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці, було звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 05.09.2008 року, а саме житлову квартиру по АДРЕСА_1.

В позові також зазначено, що рішенням апеляційного суду Вінницької області від 28.07.2014 року виселено позивача та її неповнолітню доньку з вище зазначеної квартири. 19.01.2015 року старшим державним виконавцем Вишенського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції Микитюком М.О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення апеляційного суду Вінницької області від 28.07.2014 року. Позивачка також зазначила, що на час посвідчення іпотечного договору №83-01ПВ/2008-3 від 05.09.2008 року в квартирі по АДРЕСА_1, зареєстровані та проживали позивачка та її неповнолітня дочка, починаючи з 21.08.2001 року. Квартира використовується позивачкою та її дочкою як постійне місце проживання, іншого нерухомого житлового майна у власності у них не має. Просила суд встановити нікчемність іпотечного договору №83-01ПВ/2008-3 від 05.09.2008 року, укладеного між ПАТ «Мегабанк» та ОСОБА_2

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.05.2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимог ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом першої інстанції було встановлено, що 05.09.2008 року між ВАТ «Мегабанк», як іпотекодержателем та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір №83-01ПВ/2008-3, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Рудик Л.В. 05.09.2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 4598. Зазначений іпотечний договір укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №83-01ПВ/2008 від 05.09.2008 року.

При укладанні іпотечного договору неповнолітня дочка позивачки ОСОБА_3 в спірній квартирі не була зареєстрована, що підтверджується копією довідки № 342 від 19.08.2008 року МКП «ЖЕК - 12».

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 28.07.2014 року виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вище зазначеної квартири.

Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2013 року, кримінальне провадження у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - закрито на підставі ч.2 ст. 284 КПК України та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки позивача про наявність підстав для застосування ст. 203, ст. 215 ЦК України є хибними, оскільки у спірних правовідносинах не існує обставин, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, та визначених ст. 203 ЦК України, які було б порушено при укладенні договору іпотеки 05.09.2008 року.

Також, суд першої інстанції послався на відсутність реєстрації у спірній квартирі неповнолітньої дочки позивачки на момент укладення іпотечного договору, що підтверджується копією довідки № 342 від 19.08.2008 року МКП «ЖЕК-12», а тому нотаріус, що посвідчував договір вірно встановив, що дитина в спірній квартирі не проживала, в зв'язку з чим згода орану опіки та піклування на укладання оспорюваного договору не вимагалась.

Проте, такі висновки суду є помилковими та не відповідають обставинам справи.

Встановлюючи факт відсутності реєстрації дитини у спірній квартирі та посилаючись на копію довідки № 342 від 19.08.2008 року МКП «ЖЕК-12», суд першої інстанції чомусь не дав правової оцінки тому факту, що вказана довідка була підроблена, що вбачається з ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 21.06.2013 року про закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.

Суд першої інстанції досліджував дану ухвалу суду, послався на неї у рішенні, однак не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 звинувачувалась за використання для отримання кредиту саме цієї підробленої, згідно висновку техніко-криміналістичної експертизи № 172-П від 22.05.2013 року, довідки ЖЕК-12.

Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлючачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

ОСОБА_2 з 08.01.2001 року зареєстрована у квартирі, що передана в іпотеку. Станом на день укладення договору іпотеки неповнолітня ОСОБА_3 мала право на проживання в указаній квартирі за місцем проживання своєї матері.

Верховний Суд України, висловив правову позицію у постанові від 01.07.2015 року (справа № 6-396цс15), що відповідно до частини четвертої статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтерес дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Отже, відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови в позові.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що в даному випадку, укладенням договору іпотеки без дозволу органу опіки і піклування дійсно були порушені права неповнолітньої дитини на користування житлом в якому вона проживає, що підтверджується також наслідками укладеного договору - наявністю рішень судів про звернення стягнення на дану квартиру, про виселення дитини з квартири, а також фактичне виселення, яке, як пояснили представники сторін, вже відбулося.

В той же час, суд, відповідно до ст. 11 ЦПК України, розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про встановлення нікчемності іпотечного договору (а.с.6).

Відповідно до ст. 224 ЦК України, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ст. 71 цього кодексу), є нікчемним.

В ст. 71 ЦК України визначено, що опікун не має права без дозволу органу опіки та піклування: 1) відмовитися від майнових прав підопічного; 2) видавати письмові зобов'язання від імені підопічного; 3) укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; 4) укладати договори щодо іншого цінного майна.

Таким чином, ст.ст. 71, 224 ЦК України визначають нікчемність правочину вчиненого опікуном, яким не є позивач по справі, і вказані статті не регулюють виниклі між сторонами правовідносини, а тому заявлені позивачем вимоги про встановлення нікчемності іпотечного договору не можуть бути задоволені, що не позбавляє права позивача заявити інші вимоги до відповідача, які ґрунтуються на законі.

Невірним є і застосування судом першої інстанції наслідків пропуску строку позовної давності, оскільки це може бути підставою для відмови у позові, коли суд прийде до висновку про обгрунтованість вимог позову. Одночасна відмова у позові по суті вимог та у зв'язку з пропуском строку позовної давності є неправильною. Крім того, судом не враховано, що вимоги заявлені в тому числі на захист прав неповнолітньої дитини.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові з інших підстав.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.05.2015 року по справі за позовом ОСОБА_2, яка дії в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Мегабанк», за участю третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей Вінницької міської ради про визнання договору іпотеки нікчемним - скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: А.Ю. Зайцев

Судді: Т.О. Денишенко

В.В. Луценко