Рішення № 48648447, 05.10.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1310/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудз Трейд"

до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія"

до відповідача- 2 Приватного виробничо-торгового підприємства "Екстра"

про стягнення в сумі 10 191 грн. 26 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники сторін:

від позивача : ОСОБА_1, дов. від 12.01.2012 року

від відповідача-1 : не з'явився

від відповідача-2: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудз-Трейд»(далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра»(далі відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська продуктова компанія»(відповідач-2) про стягнення 10 191,26 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

Згідно з видатковими накладними № ФТ-0021027 від 18.03.2011 року на суму 1 519,80 грн., № ФТ-0064035 від 29.08.2011 року на суму 4 277,00 грн., № ФТ -0064022 від 29.08.2011 року на суму 8 140,56 грн. позивач поставив відповідачу-1 товар.

Загальна сума поставки склала 13 937,36 грн.

Відповідач-1, отримавши товар, здійснив його часткове повернення на суму 3 746,10 грн.

Відтак, сума заборгованості становить 10 191,26 грн.

01.04.2011 року між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач-2 зобовязався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх майнових зобовязань, що виникнуть між ними.

Підставою виникнення зобовязання, забезпеченого порукою за цим договором, є майнові зобовязання відповідача-1 по оплаті товарів, що поставляються позивачем відповідачу-1 згідно з усної домовленості та видаткових накладних (п. 2.1. договору поруки).

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 509, 525, 530, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 21.08.2012 року розгляд справи відкладено на 04.09.2012 року.

Ухвалою суду від 04.09.2012 року розгляд справи відкладено на 18.09.2012 року.

Ухвалою суду від 18.09.2012 року розгляд справи відкладено на 05.10.2012 року.

17.09.2012 року відповідач-2 через службу діловодства господарського суду подав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог до нього просить відмовити у звязку із припиненням поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

02.10.2012 року позивачем через службу діловодства господарського суду подано заяву про відмову від позовних вимог в частині відповідача-2, а також надано акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.04.2012 року. Оскільки відмова подана за правилами ч. 4 ст. 22 ГПК України, а також не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відтак приймається судом.

У судове засідання представник відповідача-1 не зявився, доказів у заперечення вимог позивача не надав, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з видатковими накладними № ФТ-0021027 від 18.03.2011 року на суму 1 519,80 грн., № ФТ-0064035 від 29.08.2011 року на суму 4 277,00 грн., № ФТ -0064022 від 29.08.2011 року на суму 8 140,56 грн. позивач поставив відповідачу-1 товар.

Загальна сума поставки склала 13 937,36 грн.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні, надані позивачем в підтвердження факту поставки товару, відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Відповідач-1, отримавши товар, здійснив його часткове повернення на суму 3 746,10 грн.

Відтак, сума заборгованості становить 10 191,26 грн.

Відповідачем-1 не надано жодних заперечень та доказів того, що він сплатив суму заборгованості.

Судом також встановлено, що відповідач підтвердив суму заборгованості в розмірі 10 191,26 грн., що стверджується актом звірки розрахунків станом на 30.04.2012 року.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з вимоги № 2957 про сплату заборгованості в розмірі 10 191,26 грн., направленої відповідачу-1 рекомендованим листом з повідомлення, остання стосується погашення боргу, який виник за договором поставки № 23/03/01-10 від 23.03.2010 року.

У той же час вимога позивача стосується заборгованості, що ґрунтується на підставі видаткових накладних, а не на підставі договору.

Таким чином, суд встановив, що надана позивачем вимога не стосується взаємовідносин сторін з поставки товару згідно з наданими в обґрунтування позовних вимог накладними.

Разом з тим, згідно з ч. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розмінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобовязання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, і положення ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовуються.

Отже, при стягненні заборгованості за поставлений на підставі видаткових накладних дотримання вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України не є обовязковим, оскільки обовязок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо вимог позивача до відповідача-2, то враховуючи відмову позивача, провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача, а саме: щодо стягнення 10 191,26 грн. з відповідча-1.

Щодо територіальної підсудності справи, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 17 ГПК України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду (ч. 3 ст. 17 ГПК України).

При прийнятті справи до свого провадження суд встановлює відсутність підстав для повернення позовної заяви, визначених ст. 63 ГПК України. При цьому суд не дає оцінки обставинам, викладеним у позовній заяві.

Оскільки підстав для повернення позовної заяви на час її прийняття не було, враховуючи, що позивачем заявлені вимоги до двох відповідачів, один з яких знаходиться в м. Рівне, відтак, позивач скористався своїм правом, встановленим ч. 3 ст. 15 ГПК України.

Отже, дана справа стала підсудною іншому господарському суду в процесі її розгляду, а тому підстави для її передачі до господарського суду Одеської області відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача-1.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного виробничо-торгового підприємства «Екстра» (АДРЕСА_1, 65012, код ЄДРПОУ 22447463) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудз Трейд»(вул. Голосіївська,7, корп. 3, м. Київ, 03039, код ЄДРПОУ 32230375) 10 191,26 (десять тисяч сто девяносто одна грн. 26 коп.) грн. основного боргу, 1 609,50 (одна тисяча шістсот девять грн. 50 коп.) грн. судового збору.

3.У частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська продуктова компанія»провадження у справі припинити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 05.10.2012 року.

Суддя Андрійчук О.В.