Рішення № 48648352, 25.09.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" вересня 2012 р. Справа № 5019/1336/12

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача ОСОБА_2 підприємства "Індра"

до відповідача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "УМС Трейдінг"

про стягнення в сумі 19 012 грн. 33 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники:

від позивача : ОСОБА_4, дов. № 872 від 29.03.2012 року

від відповідача -1: ОСОБА_5, дов. від 04.09.2012 року

від відповідача-2: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У серпні 2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду з позовом до ОСОБА_2 підприємства «Індра»(далі відповідач-1, ОСОБА_3 з обмеженою Відповідальністю «УМС Трейдінг»(відповідач-2) про солідарне стягнення 19 012,33 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.04.2009 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки № 55/04/09 (надалі договір), за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання в порядку та в строки, визначені цим договором, передати у власність відповідача товар у визначеній кількості, відповідної якості та по погодженій ціні, відповідач прийняти товар та сплатити його вартість на умовах договору.

На підтвердження факту поставки позивачем надано видаткові накладні № П-0000035 від 19.08.2009 року на суму 2 460,00 грн., № П-0000033 від 19.08.2009 року на суму 5 562,90 грн., № П-0000078А від 05.10.2009 року на суму 8 952,55 грн., № П-0000086А від 11.12.2009 року на суму 1 642,10 грн.

Загальна сума поставки склала 18 617,55 грн.

Відповідач, отримавши товар, його оплати у розмірі та строки, визначені договором поставки, не провів.

За порушення строків розрахунків за поставлений товар позивач, у порядку п. 7.2. договору, нарахував пеню, розмір якої склав 328,99 грн., та 3% річних в сумі 65,79 грн. згідно зі ст. 625 ЦК України.

25.04.2009 року між позивачем та відповідачем-2 укладено договір поруки, відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач-2 зобовязався відповідати перед позивачем за виконання відповідачем-1 своїх майнових зобовязань, що виникнуть між ними.

Підставою виникнення зобовязання, забезпеченого порукою за цим договором, є майнові зобовязання відповідача-1 по оплаті товарів, що поставляються позивачем згідно з договором поставки № 55/04/09 від 01.04.2009 року (п. 2.1 договору поруки).

Згідно з п. 3.2. договору поруки відповідач-2 не відповідає за відшкодування відповідачем-1 збитків та за сплату ним неустойки, штрафу, пені.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 526, 530, 554, 625 ЦК України.

29.08.2012 року відповідач-1 направив суду заяву про передачу справи за підсудністю, оскільки його місцезнаходження м. Харків.

30.08.2012 року відповідач-2 через службу діловодства господарського суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить в частині позовних вимог до нього відмовити повністю, оскільки строк дії договору поруки закінчився 30.06.2012 року, відтак в силу вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припинилася.

11.09.2012 року відповідач-1 через службу діловодства господарського суду подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що з видаткових накладних, доданих до позовної заяви, не вбачається, що останні складені на виконання умов договору поставки, відтак позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

11.09.2012 року позивач через службу діловодства господарського суду подав заяву про відмову від позовних вимог в частині відповідача-2. Оскільки відмова подана за правилами ч. 4 ст. 22 ГПК України, а також не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, відтак приймається судом.

Ухвалою суду від 28.08.2012 року розгляд справи відкладено на 11.09.2012 року.

Ухвалою суду від 11.09.2012 року розгляд справи відкладено на 25.09.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2009 року між позивачем та відповідачем-1 укладено договір поставки № 55/04/09 (надалі договір), за умовами якого позивач взяв на себе зобовязання в порядку та в строки, визначені цим договором, передати у власність відповідача товар у визначеній кількості, відповідної якості та по погодженій ціні, відповідач прийняти товар та сплатити його вартість на умовах договору.

Згідно з п. п. 1.3., 1.4. договору кількість та асортимент кожної партії товару, що поставляється, зазначається у накладній, складеній на підставі замовлення відповідача, яка є невідємною частиною даного договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару і мають милу специфікації до даного договору. Загальна кількість товару, що підлягає поставці за даним договором, визначається як зростаюча кількість по всім поставкам, здійсненим відповідно до оформлених накладних.

Відповідно до п. 2.1. договору поставка конкретної партії товару здійснюється на підставі замовлення відповідача. Замовлення надаються відповідачу з допомогою електронної пошти, факсимільного звязку чи іншим способом, прийнятним для відповідача. Замовлення повинно містити наступну інформацію: асортимент товару, кількість товару, дату та час доставки товару позивачем на склад, зазначений відповідачем, адресу складу відповідача.

Замовлення вважається прийнятим і підтвердженим позивачем після отримання відповідачем замовлення з відміткою про прийняття замовлення до виконання. Позивач зобовязаний розглянути замовлення протягом 24 годин з моменту його відправлення відповідачем. При цьому позивач зобовязаний надати повідомлення відповідачу із зразком підпису уповноважених осіб на прийняття і підтвердження замовлення (п. 2.2. договору).

Пунктом 2.6. договору передбачено, що позивач зобовязаний здійснювати поставку товару виключно на підставі прийнятого і підтвердженого замовлення. Позивач не має право самостійно зменшувати чи збільшувати кількість та асортимент товару, що поставляється, згідно з прийнятим і підтвердженим ним замовленням без дозволу відповідача про такі зменшення чи зміну.

Згідно з п. 2.9. договору позивач зобовязаний надавати належним чином оформленні документи на товар, що поставляється, відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме: накладну на товар, підписану уповноваженими особами та скріплену печаткою позивача; товарно-транспортну накладну, підписану уповноваженими особами та скріплену печаткою позивача; податкову накладну, підписану уповноваженими особами та скріплену печаткою позивача; документи, що підтверджують якість товару.

Відповідно до п. 2.10. договору відповідач зобовязаний при здійсненні поставки кожної партії товару у видатковій накладній зазначати номер і дату договору, за яким здійснюється поставка товару.

Поставка вважається завершеною з моменту передачі партії товару відповідачу у власність, що підтверджується товарно-транспортною накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін, та необхідними товаросупровідними документами, зазначеними у даному договорі. При ненаданні позивачем у відповідності до п. 2.9. договору товаросупровідних документів на партію товару одночасно з передачею товару поставка вважається нездійсненою, а зобовязання позивача з поставки невиконаними (п. 3.4. договору).

З наведеного судом встановлено, що зобовязання позивача з поставки відповідачу товару за договором поставки вважаються виконаними за наявності таких документів: заявки, накладної на товар, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів, що підтверджують якість товару.

На підтвердження факту поставки за договором поставки позивачем надано лише видаткові накладні № П-0000035 від 19.08.2009 року на суму 2 460,00 грн., № П-0000033 від 19.08.2009 року на суму 5 562,90 грн., № П-0000078А від 05.10.2009 року на суму 8 952,55 грн., № П-0000086А від 11.12.2009 року на суму 1 642,10 грн.

Загальна сума поставки склала 18 617,55 грн.

У силу вимог ст.ст. 33, 34 позивач зобовязаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними і допустимими доказами.

Усупереч наведеному, інших документів, визначених умовами договору поставки як обовязкові, позивач суду не надав.

У свою чергу, як вбачається з наданих позивачем накладних, останні видані згідно із замовленням та на підставі договору.

У той же час в них не конкретизовано, на підставі якого саме замовлення та договору вони виписувалися, що суперечить п. 2.10. договору.

Відтак, встановити, що надані позивачем накладні видавалися саме на виконання договору поставки № 55/04/09 від 01.045.2009 року, суд не може.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що поставка між сторонами мала позадоговірний характер.

Накладні, надані позивачем, є самостійними первинними документами, на підставі яких суд може встановити факт здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Видаткові накладні, надані позивачем в підтвердження факту поставки товару, відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Дані накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та факт встановлення договірних відносин, а тому є всі підстави для покладення на відповідача обов'язку по проведенню розрахунків за отриманий товар.

Оскільки відповідачем-1 не надано жодних заперечень та доказів того, що він не отримував товар згідно з накладними, на підставі яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, відтак у суду відсутні підстави вважати, що поставка не відбулася.

Так само відповідачем-1 не надано доказів оплати поставленого товару. Отже, заборгованість відповідача-1 перед позивачем за поставлений товар складає 18 617,55 грн.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановлено судом, на виконання ч. 2 ст. 530 ЦК України, позивач направив відповідачу-1 письмову вимогу про погашення заборгованості в сумі 18 617,55 грн. № 1 від 19.06.2012 року, що стверджується рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Як вбачається з вимоги, направленої відповідачу-1 рекомендованим листом з повідомлення, остання стосується погашення боргу, який виник за договором поставки № 55/04/09 від 19.06.2012 року.

У той же час позовні вимоги позивача стосується заборгованості, що ґрунтується на підставі видаткових накладних, а не на підставі договору.

Таким чином, суд встановив, що надана позивачем вимога не стосується взаємовідносин сторін з поставки товару згідно з наданими в обґрунтування позовних вимог накладними.

Разом з тим, згідно з ч. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 року підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розмінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобовязання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України, і положення ч. 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовуються.

Отже, при стягненні заборгованості за поставлений на підставі видаткових накладних товар дотримання вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України не є обовязковим, оскільки обовязок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивачем нараховано пеню в розмірі 328,99 грн. за несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар на підставі п. 7.2. договору поставки.

Виходячи з вимог ст. 231 ГК України, штрафні санкції застосовуються у випадках, передбачених законом або договором.

Як зазначалося, судом встановлено, що зобовязання з поставки товару виникли між позивачем та відповідачем не на підставі договору поставки.

Відтак, суд не вбачає підстав для стягнення пені в розмірі 328,99 грн., яку позивач нарахував на підставі п. 7.2. договору поставки.

Також позивачем нараховано 3% річних в розмірі 65,79 грн. за прострочення виконання грошового зобовязання.

У силу вимог ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення, а саме на суму 65,62 грн.

Щодо вимог позивача до відповідача-2, то враховуючи відмову позивача, провадження в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суд приймає відмову позивача у частині вимог до відповідача-2, також з тих підстав, що судом встановлено, що поставка згідно з наданими позивачем накладними мала місце не у звязку з виконання договору поставки, відтак договір поруки не може вважатися таким, що забезпечує виконання зобовязань відповідача-1 перед позивачем.

За таких обставин у суду відсутні підстави аналізувати зміст договору поруки, у тому числі на предмет припинення поруки, оскільки останній не стосується предмету доказування у даній справі.

Щодо заяви відповідача-1 про передачу справи за підсудністю до господарського суду Харківської області, то суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з ч. 1 ст. 17 ГПК України якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду (ч. 3 ст. 17 ГПК України).

При прийнятті справи до свого провадження суд встановлює відсутність підстав для повернення позовної заяви, визначених ст. 63 ГПК України. При цьому суд не дає оцінки обставинам, викладеним у позовній заяві.

Оскільки підстав для повернення позовної заяви на час її прийняття не було, враховуючи, що позивачем заявлені вимоги до двох відповідачів, один з яких знаходиться в м. Рівне, відтак, позивач скористався своїм правом, встановленим ч. 3 ст. 15 ГПК України.

Отже, дана справа стала підсудною іншому господарському суду в процесі її розгляду, а тому підстави для її передачі до господарського суду Харківської області відсутні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ОСОБА_2 підприємства «Індра» (проспект Гагаріна, 167/1, м. Харків, Харківська область, 61124, код ЄДРПОУ 34756148) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 35700, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 18 617,45 (вісімнадцять тисяч шістсот сімнадцять грн. 45 коп.) грн. основного боргу, 65,62 (шістдесят пять грн. 62 коп.) грн. 3% річних, 1 581,65 (одна тисяча пятсот вісімдесят одна грн. 65 коп.) судового збору.

3.У задоволенні позову до ОСОБА_2 підприємства «Індра»в частині стягнення пені в розмірі 328,99 грн. та 3% річних в розмірі 0,17 грн. відмовити.

4.У частині позовних вимог до ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «УМС Трейдінг»провадження у справі припинити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 25.09.2012 року

Суддя Андрійчук О.В.