Рішення № 48647628, 17.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2015 р.Справа № 916/1650/15

Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі:

Головуючий суддя Зайцев Ю.О.

Суддя Рога Н.В.

Суддя Шаратов Ю.А

при секретарі судового засідання Ошарін Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився;

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонддо відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Ріал істейт бізнес групп про розірвання Договору фінансового лізингу, -

ВСТАНОВИВ:

Суть спору:20.04.2015р. позивач,ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Ріал істейт бізнес групп про розірвання Договору фінансового лізингу від 18.09.2013 № 1918/09/13-В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.04.2015р. за вищезазначеним позовом було порушено провадження у справі №916/1650/15 з призначенням її розглядуу відкритому судовому засіданні.

Ухвалоюгосподарського суду Одеської області від 22.06.2015р. справу призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.06.2015р. справу прийнято до провадження колегією суддів господарського суду Одеської області у складі: головуючий суддяЗайцев Ю.О. суддів Рога Н.В. і ОСОБА_2А, з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 11, 22, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 612, 623, 625, 653, 759, 774 Цивільного кодексу України, статті 193, 216, 217, 218, 224, 230, 232 Господарського кодексу України, статті 7, 10, 11, 17 Закону України Про фінансовий лізинг, обґрунтовані невиконанням Відповідачем грошових зобовязань за Договором фінансового лізингу від 18.09.2013 № 1918/09/13-В.

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Ріал істейт бізнес групп правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористалось, хоча про час і місце судових засідань було повідомлене належним чином та представник товариства був присутній у судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що представник ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Ріал істейт бізнес групп приймав участь у судовому засіданні та не був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

17.10.2015р. у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

18.09.2013 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір фінансового лізингу № 1918/09/13-В (надалі Договір від 18.09.2013).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 3.1, 3.2, 3.3, 4.1, 5, 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 Договору від 18.09.2013 лізингодавець (Позивач) набуває у власність у постачальника ТОВ Автосаміт ЛТД, і передає на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу (Відповідач) автомобіль TOYOTA LandCruiser 200, 2013 року випуску, детальний опис згідно Специфікації додаток № 2 до договору, загальною вартістю 928 075,08 грн., в т.ч. ПДВ. Строк лізингу 24 місяці з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі. Загальна сума лізингових платежів 1 219 476,43 грн., яка може змінюватися відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж та проведення оплат, здійснюються згідно із графіком внесення лізингових платежів додаток № 1 до договору та статті 2 Загальних умов договору фінансового лізингу (додаток № 3). Сплата лізингових платежів здійснюється в гривні з коригуванням курсу валют відповідно до пункту 2.6 Загальних умов договору фінансового лізингу (додаток № 3).

Пунктом 1.1 статті 1, пунктами 2.1, 2.6 Загальних умов договору фінансового лізингу, викладених у Додатку № 3 до Договору від 18.09.2013, який є його невідємною частиною, передбачено, що за умовами договору лізингодавець набуває у власність і передає на умовах фінансового лізингу в платне володіння і користування з правом викупу майно (предмет лізингу), найменування і характеристики якого вказані в Специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобовязується прийняти предмет лізингу, та оплачувати лізингові платежі, зазначені в Графіку внесення лізингових платежів (додаток №1 до Договору, Графік платежів), а також інші платежі відповідно до умов договору. Всі платежі за договором лізингоодержувач зобовязаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобовязаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставлення та отримання рахунків лізингодаця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на e-mailлізингоодержувача. Лізингові платежі включають: платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу. Лізингові платежі, розраховуються з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку (за офіційними даними НБУ, розміщеними на сайті http://bank.gov.ua/uk/index) за наступною формулою Т = То Х Кт / Ко, де: Т поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях; То поточний лізинговий платіж, зазначений в Графі 6 Графіка платежів; Кт - середньозважений курс української гривні до долара США на міжбанківському ринку, збільшений на 1 відсоток (за офіційними даними НБУ на дату, що передує дню сплати лізингового платежу); Ко офіційний курс української гривні до долара США на дату укладання Договору.

22.10.2013р. майно було передано Відповідачу за Актом приймання передачі предмету лізингу до договору фінансового лізингу № 1918/09/13-В від 18 вересня 2013 р.

31.07.2014р. між Позивачем і Відповідачем укладено Додаткову угоду №3 до Договору від 18.09.2013р., якою викладено у новій редакції пункти 5, 8.1, та Додаток № 1 Графік внесення лізингових платежів до договору. Внаслідок чого, було збільшено строк лізингу до 36 місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі, і встановлено, що загальна сума лізингових платежів на дату укладення договору становить 1 401 889,44 грн. та може змінюватись відповідно до Загальних умов договору фінансового лізингу. Окрім того, встановлено обовязок лізінгоодержувача сплатити заборгованість за попередній період дії договору у розмірі 211 522,18 грн. на протязі 12 місяців згідно з Графіком реструктуризації боргу до 22.07.2015р., починаючи з 22.08.2014р.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, які передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (частина друга статті 1 Закону України Про фінансовий лізинг від 16.12.1997 № 723/97-ВР, в редакції Закону України від 11.12.2003 № 1381-IV).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що за період 22.08.2014 по 22.05.2015, заборгованість Відповідача по лізинговим платежам відповідно до Графіку внесення лізингових платежів, визначеному у додатку № 1 до Договору від 18.09.2013, у редакції Додаткової угоди від 31.07.2014 № 3, з урахуванням коригування з використанням середньозваженого курсу української гривні до долара США на міжбанківському ринку, здійсненого на підставі пункту 8.4 договору та пункту 2.6 статті 2 Загальних умов договору фінансового лізингу (додаток № 3 до договору), становить 753 809,12 грн. Судом перевірено правильність розрахунку цієї суми виконаного Позивачем.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем суми заборгованості у розмірі 211 522,18 грн. відповідно Графіку реструктуризації боргу, встановленого у пункті 4 Додаткової угоди від 31.07.2014р. № 3, а також сплати вищевказаної заборгованості по лізинговим платежам за період 22.08.2014р. по 22.05.2015р. в сумі 753 809,12 грн.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 10 Закону України Про фінансовий лізинг від 16.12.1997 № 723/97-ВР, в редакції Закону України від 11.12.2003 № 1381-IV, лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно із статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Загальних умов договору фінансового лізингу, викладених у Додатку № 3 до Договору від 18.09.2013, який є його невідємною частиною, передбачено, що лізингодавець має право достроково в односторонньому порядку розірвати договір (відмовитись від договору) та вилучити предмет лізингу, зокрема, у випадку, коли лізингоодержувач не оплатив лізинговий платіж (частково або повністю) та/або інший платіж, передбачений договором, і про строчка оплати становить 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого Графіком платежів або Загальними умовами.

Судом встановлено, що Позивачем надіслано на адресу Відповідача ОСОБА_3 від 09.12.2014 № 954-УПК про відмову (розірвання) від Договору від 18.09.2013р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 10.12.2014р.

Проте, пунктом 11.6 статті 11 Загальних умов договору фінансового лізингу, викладених у Додатку № 3 до Договору від 18.09.2013, який є його невідємною частиною, встановлено, що датою розірвання договору є дата фактичної передачі предмету лізингу лізінгоодержувачем лізингодавцю (дата повернення) або дата вилучення предмету лізингу. Передача/вилучення предмета лізингу лізнгоодержувачем лізнгодавцю оформлюється підписанням сторонами акта повернення предмета лізингу або підписанням уповноваженими особами лізингодавця акта вилучення предмета лізингу.

Отже, сторони Договору від 18.09.2013р. обумовили можливість та момент його розірвання в позасудовому порядку обставиною фактичного повернення предмету лізингу лізингодавцю.

Судом встановлено, що 23.12.2014 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, на підставі статті 18 Цивільного кодексу України, статті 87 Закону України Про нотаріат, статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг, пункту 8 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого поставою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999, вчинено виконавчий напис, яким запропоновано зобовязати повернути ТОВ „Ріал істейт бізнес групп на користь ТОВ „Український лізинговий фонд майно автомобіль TOYOTA LandCruiser 200, 2013 року випуску, шасі № JTMHV05J804119025, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2, вартістю 928 075,08 грн., що передане в користування на підставі Договору фінансового лізингу № 1918/09/13-В від 18.09.2013р. /а.с. 27/

25.03.2015 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції ОСОБА_5 винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 46982380, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису від 23.12.2014 № 2358, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 /а.с. 28/.

Постановою державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції ОСОБА_5 від 07.04.2015 ВП № 46982380 оголошено в розшук автомобіль TOYOTA LandCruiser 200, 2013 року випуску, шасі № JTMHV05J804119025, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний № НОМЕР_2./а.с. 29/.

Тобто, предмет лізингу не повернутий лізингодавцю. А відтак, Договір від 18.09.2013 є чинним згідно із пунктом 11.6 статті 11 Загальних умов договору фінансового лізингу, викладених у Додатку № 3 до Договору від 18.09.2013р., та може бути розірваним у судовому порядку відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України через істотне порушення Відповідачем його умов щодо здійснення лізингових платежів.

На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про розірвання Договору фінансового лізингу від 18.09.2013 № 1918/09/13-В.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

При розподілі господарських витрат суд виходить з положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, згідно із якими при задоволенні позову судовий збір покладається на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонддо відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Ріал істейт бізнес групп про розірвання Договору фінансового лізингу - задовольнити.

2.Розірвати Договір фінансового лізингу № 1918/09/13-В від 18.09.2013 року, укладений між ТОВ „Український лізинговий фонд (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф. 301, код ЄДРПОУ 37859096) та ТОВ „Ріал істейт бізнес групп65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 140А, оф. 2623, код ЄДРПОУ 34994688).

3.Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Ріал істейт бізнес групп (65114, м. Одеса, Люстдорфська дорога, буд. 140А, оф. 2623, код ЄДРПОУ 34994688) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Український лізинговий фонд (04205, м. Київ, пр-т Оболонський, 35-А, оф. 301, код ЄДРПОУ 37859096) витрат на сплату судового збору у розмірі1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень 00 коп.)

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 17 серпня 2015 р.

Головуючий суддя Ю.О. Зайцев

Суддя Н.В. Рога

Суддя Ю.А. Шаратов