Ухвала суду № 48647419, 17.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

УХВАЛА

"17" серпня 2015 р. Справа № 916/3372/15

За позовом: державної служби геології та надр України

до відповідача: приватного підприємства "База відпочинку "Топаз"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 державного регіонального геологічного підприємства

про визнання права власності та витребування майна

Суддя Цісельський О.В.

СУТЬ СПОРУ: про визнання права власності та витребування майна

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.08.2015р. порушено провадження у справі № 916/3372/15 за позовом державної служби геології та надр України до приватного підприємства "База відпочинку "Топаз" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 державного регіонального геологічного підприємства про визнання права власності та витребування майна.

13.08.2015р. позивач звернувся до суду із клопотанням про забезпечення позову, відповідно до якого просить суд вжити заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на будівлі та споруди бази відпочинку "Топаз", що розташовані за адресою: Одеська область, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, вул. Лазурна, 13 та складаються з: спального корпусу літ. "А", загальною площею 222,9 кв.м., будинку відпочинку літ. "Б", загальною площею 44,8 кв.м., будинку відпочинку літ. "В", загальною площею 24,4 кв.м., каналізаційної насосної станції літ. "Г", загальною площею 36,8 кв.м., душа-туалету літ. "Д", альтинки літ. "Е", загальною площею 12,8 кв.м., трансформаторної підстанції №1764 літ. "Ж", трансформаторної підстанції літ. "З" та шести будиночків-вагончиків.

В обґрунтування необхідності застосування заходів до забезпечення позову позивач посилається на те, що будівлі та споруди бази відпочинку „Топаз", розташовані за адресою Одеська область, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, по вул. Лазурна, 13 перебувають у державній власності та на балансі ОСОБА_1 державного регіонального підприємства.

Жодних дій чи погоджень, направлених на вибуття державного майна бази відпочинку „Топаз" за адресою: Сонячний район смт. Затока м. Білгород-Дністровський Одеської області із державної власності уповноваженими органами управління державним майном не приймалось.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що спірне державне майно у незаконний спосіб вибуло з державної власності на підставі скасованого рішення Білгород-Дністровського районного суду одеської області від 03.12.2004р. по справі №2-4030, за яким право власності було визнано за фізичною особою ОСОБА_2.

Крім того, державна реєстрація права власності на будівлі та споруди бази відпочинку „Топаз", розташовані за адресою Одеська область, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, по вул. Лазурна, 13, оформлена на ОСОБА_2 скасована на підставі постанови Окружного адміністративного суду від 24.12.2014р.

Однак, як стало відомо позивачу, 21.03.2014р. реєстраційною службою Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції було оформлено право власності на будівлі та споруди бази відпочинку „Топаз" у Сонячному курортному районі по вул. Лазурна, 13, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський за Приватним підприємством „База відпочинку „Топаз".

Тобто, як слідує із вищевикладеного, особами, які незаконно позбавили державу права власності на спірно майно вживались та вживаються заходи направлені на відчуження такого майна на користь інших осіб з метою ускладнення процедури повернення спірного майна до державної власності, що може спричинити неможливість виконання судового рішення у даній справі.

Як було з'ясовано позивачем, приватним підприємством „База відпочинку „Топаз" вживаються заходи, направлені на ухилення від повернення незаконно набутого у власність майна бази відпочинку „Топаз", розташовані за адресою Одеська область, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, по вул. Лазурна, 13.

Більш того, спірне майно може бути відчужене на користь невстановленого кола осіб, що ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, а також враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів особи, господарський суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. №16 - умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З урахуванням того, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Разом з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Зазначені висновки знайшли своє відображення у постанові Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" №13 від 24.10.2008р.

Саме такої правової позиції суду дотримується Вищий господарський суду України, про що зазначено в його Постановах у справі №18/5009/7764/11 від 24.05.2012р. та у справі 18/50/09 від 16.12.2009р

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов, серед іншого, забезпечується забороною відповідачеві вчинити певні дії.

З урахуванням встановлених матеріалами справи обставин, оскільки позовні вимоги державної служби геології та надр України повязані із визнанням права власності та витребуванням майна, у звязку з тим, що є реальна загроза утруднення виконання рішення, а вжиття заходів по забезпеченню позову щодо накладення арешту на арешту на будівлі та споруди бази відпочинку "Топаз", що розташовані за адресою: Одеська область, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, вул. Лазурна, 13, є процесуальною гарантією захисту прав та інтересів позивача у справі та засобом запобігання можливим порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів та оскільки не забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення даної заяви позивача.

Суд, керуючись ст.ст.66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Заяву державної служби геології та надр України про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на будівлі та споруди бази відпочинку "Топаз", що розташовані за адресою: Одеська область, смт. Затока, м. Білгород-Дністровський, вул. Лазурна, 13 та складаються з: спального корпусу літ. "А", загальною площею 222,9 кв.м., будинку відпочинку літ. "Б", загальною площею 44,8 кв.м., будинку відпочинку літ. "В", загальною площею 24,4 кв.м., каналізаційної насосної станції літ. "Г", загальною площею 36,8 кв.м., душа-туалету літ. "Д", альтинки літ. "Е", загальною площею 12,8 кв.м., трансформаторної підстанції №1764 літ. "Ж", трансформаторної підстанції літ. "З" та шести будиночків-вагончиків.

Стягувачем за ухвалою є: державна служба геології та надр України ( 03057, м. Київ, вул. Ежена Потьє, 16, код ЄДРЮОФОП 01432144)

Ухвала набирає законної сили 17.08.2015 року.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала дійсна для виконання протягом 1 року відповідно до ст.22 Закону України "Про виконавче провадження".

Суддя О.В. Цісельський