Рішення № 48647183, 11.08.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2015 р.Справа № 916/2201/15

За позовом: першого заступника прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МП ЕФЕС"

про стягнення 246 555,49 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

від прокурора: Врублевська О.О. (за посвідченням)

від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: перший заступник прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МП ЕФЕС" 246 555,49 грн. збитків на користь Одеської міської ради.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2015р. позовну заяву (вх.№2322/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/2201/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Письмове клопотання позивача про продовження строку розгляду справи (вх.№2-3617/15 від 30.06.2015р.) судом задоволено, у зв'язку з чим строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів.

Представник прокурора заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача заявлені прокурором позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі, однак письмову позицію щодо позову суду не надав.

Представник відповідача, заявлені прокурором позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі,

Представник відповідача в судові засідання не зявився, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Прокуратурою Малиновського району м. Одеси під час опрацювання затвердженого рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №45 від 26.02.2015р. "Про затвердження актів комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власниками землі та землекористувачам, заподіяних внаслідок використання земельних ділянок акту комісії щодо нарахування товариства з обмеженою відповідальністю "МП ЕФЕС" збитків за використання землі без правовстановлюючих документів встановлено наступне:

Згідно з свідоцтвом про право власності на нежитлові будівлі від 10.09.2009р. виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради, відповідачу належать об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м. Одеса, пров. 3-й Аеропортівський, 8/3.

Між Одеською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "МП ЕФЕС" 25.04.2012р. укладено договір оренди земельної ділянки серії ВРР№918625, що розташована за вказаною адресою, загальною площею 9 519 кв.м.

Відповідно до довідок-витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 10.02.2011р. №№ 33/м та 34/м, нормативно грошова оцінка земельних ділянок площею 34 кв.м. та 9 485 кв.м., що розташовані за вказаною адресою, складає 8 573,78 грн. та 2 391 832,45 грн. відповідно.

Отже, на думку прокурора, товариством з обмеженою відповідальністю "МП ЕФЕС" без правовстановлюючих документів фактично використовується земельна ділянка загальною площею 9 519 кв.м., нормативно-грошова оцінка якої становить 2 400 406,23 грн.

З метою реалізації наданих земельним законодавством повноважень, комісією з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам 04.09.2014р. складено акт, відповідно до якого розмір збитків, нанесених територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради у вигляді неодержаного доходу, якій міг би одержати власник земельної ділянки, але не одержав внаслідок її тимчасового зайняття ТОВ "МП ЕФЕС" та використання без правовстановлюючих документів, становить 246 555,49 грн.

Наведена сума збитків підтверджується розрахунком розміру збитків, наданим Одеським міським управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради, з урахуванням площі земельної ділянки, її нормативно-грошової оцінки та за виключенням вже сплаченого упродовж 01.02.2012 - 31.08.2014р.р. земельного податку.

Про дату, час та місце розгляду комісією питання нарахування збитків ТОВ "МП ЕФЕС" належним чином сповіщено листом за №01-13/6390 від 27.08.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за №6503904077856.

З урахуванням викладеного, листом від 05.03.2015 №01-13/1457 ТОВ "МП ЕФЕС" повідомлено про необхідність сплати вищенаведеної суми нарахованих збитків, проте суб'єкт господарювання у встановлений строк не сплатив збитки, визначені актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Як стверджує прокурор, договір оренди на вказану земельну ділянку між Одеською міською радою та ТОВ "МП ЕФЕС" укладено ще 25.04.2012р., проте будь-яких заходів щодо його належної реєстрації вказане відповідач до вересня 2014 року не вжив, що в свою чергу свідчить про те, що відповідач протягом тривалого часу ухилявся від сплати орендної плати за землю.

Право оренди за цим договором зареєстровано державною реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції 26.09.2014р., тобто лише після складання акту про нарахування збитків і сповіщення про це відповідача.

Вищенаведені обставини, на думку прокурора, є підставами для стягнення з відповідача збитків в судовому порядку, що й зумовило звернення прокурора до господарського суду Одеської області з відповідним позовом для захисту прав та охоронюваних інтересів держави в особі Одеської міської ради.

Дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних правових підстав.

Частиною 1 ст.13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Стаття 1 Земельного кодексу України визначає, що земля - основне національне багатство. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до приписів ст.12 Земельного кодексу України зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Стаття 17 Земельного кодексу України встановлює, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; підготовка висновків щодо надання або вилучення (викупу) земельних ділянок; викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Стаття 116 Земельного кодексу України вказує, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Зважаючи на те, що необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, користування спірною земельною ділянкою за відсутності відповідного рішення є порушенням виключного, передбаченого Конституцією України, права позивача на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Пунктом 1 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Стаття 156 Земельного кодексу визначає підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зокрема: власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

При цьому, суд зазначає, що вказаний перелік підстав для відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам є вичерпним.

Стаття 157 Земельного кодексу України встановлює порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, зокрема:

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, правовий аналіз ст.ст.156, 157 Земельного кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 "Про затвердження порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам", передбачає, що встановлений ними порядок визначення та відшкодування збитків стосується випадку правомірного їх заподіяння, в даному випадку зайняття земельної ділянки на законних підставах.

Відповідно до п.1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затвердженого постановою КМ України №284 від 19.04.1993 (надалі Положення), передбачено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні зокрема неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Згідно з п.п.2, 5 Положення, розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Збитки відшкодовуються власникам землі та землекористувачам не пізніше одного місяці після затвердження актів комісії.

Статтею 143 Конституції України та п.3 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є також земля, яка знаходиться в комунальній власності територіальної громади міста ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п.34, ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення у відповідності до закону питань регулювання земельних відносин віднесено до власних (самоврядних) повноважень міської ради.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки. Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст.224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме:

- протиправної поведінки,

- збитків,

- причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками,

- вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Крім того, п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", із змінами і доповненнями, внесеними постановами пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011р. №14, від 17жовтня 2012р. №10, від 16 січня 2013р.№3, від 29 травня 2013р. №8, від 17 грудня 2013р. №13, від 10 липня 2014р. №6 встановлено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем земельна ділянка використовувалась без правовстановлюючих документів, що в свою чергу спричинило збитки державі і територіальній громаді м. Одеси, які актом комісії з визначення розміру та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам від 30.10.2014р. встановлені в розмірі 2 281 500,59 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини судом встановлено, що оскільки відповідач, в період з 01.02.2012р. по 31.08.2014р. використовував земельну ділянку без належного правового оформлення, що позбавило власника такої земельної ділянки права отримувати від цієї земельної ділянки дохід в розмірі орендної плати та не сплатив визначену суму збитків, позовні вимоги прокурора підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Аналогічний висновок викладено в Постанові Верховного суду України від 01.07.2015р. у справі №916/3311/14.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.111-28 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З врахуванням вищенаведеного, на підставі ст.ст.44, 49 ГПК України судовий збір в сумі 4 931,11 грн. (із розрахунку 2% від суми збитків в розмірі 246 555,49 грн.) слід стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов першого заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МП ЕФЕС" (65033, м. Одеса, 3-й Аеропортовський провулок, буд. 8/3, код ЄДРЮОФОП 13906950) збитки в сумі 246 555 (двісті сорок шість тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 49 коп. на користь Одеської міської ради (65004, м. Одеса, пл. Думська, 1, код ЄДРЮОФОП 26597691), банк ГУДКСУ в Одеській області, рахунок 31412544799002, МФО-828011, код ЄДРЮОФОП 38016923, одержувач УДКСУ у м. Одесі Одеської області, КБК 24060300 "інші надходження", призначення платежу: відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МП ЕФЕС" (65033, м. Одеса, 3-й Аеропортовський провулок, буд. 8/3, код ЄДРЮОФОП 13906950) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 4 931 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять одна) грн. 11 коп. судового збору.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17 серпня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський