Рішення № 48645763, 13.08.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/32/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Шевченко І. М.

Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

13.08.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Белінської І.М., Потапенко В.І.,

при секретареві: Постоєнко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 вересня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року позивач звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення матеріальної і моральної шкоди, обґрунтовуючи його тим, що 13 липня 2005 року вона отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1. ЇЇ сусідом по АДРЕСА_2 є відповідач по справі. Земельні ділянки їх домоволодінь розділяє межа, визначена планом забудови. На своїй ділянці, на місці бувшого сараю, вона вирішила збудувати бесідку і літній душ та найняла працівників, які спочатку зруйнували старе приміщення, а потім вирили котлован під забудову. 20.08.2013 року відповідач заскочив на її територію, розламавши паркан, прогнав працівників, погрожуючи їм та висловлюючи образливі слова та погрози на її адресу і вона вимушена була викликати наряд міліції. Працівники міліції склали протокол, в якому також зазначено, що відповідач зламавши паркан, ображав її нецензурною лайкою. 22.08.2013 року відповідач на її території вирив котлован, забетонував його і збудував металевий капітальний паркан довжиною 4,7 м, висотою 2 м і таким чином незаконно захопив 4,5 м її території. Своїми неправомірними діями відповідач завдав їй моральної шкоди у зв'язку з чим вона була госпіталізована, перебувала на стаціонарному лікуванні у кардіологічному відділенні 3-ої міської лікарні протягом 14 днів, постійно відчувала моральні страждання та перенесла гіпертонічний криз. Моральну шкоду оцінює в 10000 грн. З урахуванням уточнених позовних вимог просила зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, належною їй на праві власності, та відновити площу 31,28 кв. м межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, який існував до порушення її права, змінивши конфігурацію межі між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 до початкового стану, відновивши паркан по межі, визначеній Державним актом, технічним планом домоволодіння та геодезичним дослідженням, стягнути з відповідача матеріальні збитки в сумі 1219,72 грн., моральну шкоду в сумі 10000 грн. та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 вересня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 належною їй на праві власності земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом відновлення площі 31,28 кв. м межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, який існував до порушення її права, змінивши конфігурацію межі між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 до початкового стану, відновивши паркан по межі, визначеній Державним актом на право власності на земельну ділянку від 13 липня 2005 року. Вирішено питання про судові витрати. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційних скаргах відповідач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у позові, позивач - про зміну рішення суду, задовольнивши її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, встановлених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння по АДРЕСА_1, а відповідач - власником домоволодіння по вулиці АДРЕСА_2, у зв'язку з цим користуються суміжними земельними ділянками, на яких розташовані їхні домоволодіння. ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 665,98 кв.м в межах згідно з планом, що розташована в АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого 13 липня 2005 року на підставі рішення сесії Кіровоградської міської ради від 09.07.2004 року №1104 (т.1 а.с.18).

Судом першої інстанції за клопотанням позивача призначалась судова земельно-технічна експертиза. Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 30.07.2014 року №141, 142 розмір межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 розміру, встановленому Державним актом на землю по АДРЕСА_1 та технічним планом домоволодіння по АДРЕСА_2, не відповідає через улаштування частини огорожі з металопрофілю Г-образної конфігурації власником домоволодіння по АДРЕСА_2, що привело до самозахвату, як мінімум через криволінійність розташування фізичної межі-огорожі площею 4,3 кв. м земельної ділянки по АДРЕСА_1, що не відповідає Державному акту на право власності на землю від 13.07.2005 року. Має місце використання ОСОБА_3 - власником домоволодіння по вулиці АДРЕСА_2, земельної ділянки, належної ОСОБА_2 (т.1 а.с.104-116).

Відповідач не погодився з висновком вказаної експертизи у зв'язку з порушенням експертом Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою КМУ від 23.05.2012 року №513, та надав апеляційному суду клопотання про призначення повторної комісійної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи, яке було задоволено судом.

Відповідно до п.4.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Мінюсту України 08.10.1998 року за №53/5 призначена експертиза була виконана як додаткова комплексна комісійна судова земельно-технічна експертиза.

Висновком експерта за результатами проведення вказаної експертизи від 17.04.2015 року №25 встановлено, що частина земельної ділянки, яка згідно з державним актом серії НОМЕР_1 належить ОСОБА_2, площею 11,55 кв. м фактично знаходиться в користуванні ОСОБА_3, власника житлового будинку по вул. АДРЕСА_2, зображена жовтим кольором на схемі у додатку №3 до даного висновку експерта (т.2 а.с.4-31).

Тобто, і первісною, і додатковою експертизами встановлено використання відповідачем земельної ділянки, що на праві власності належить ОСОБА_2, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з боку відповідача убачається порушення прав на належну ОСОБА_2 земельну ділянку. Проте, площа земельної ділянки, яка використовується ОСОБА_3 становить не 31,28 кв. м межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, а 11,55 кв. м.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в цій частині, зобов'язавши ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 належною їй на праві власності земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом відновлення площі 11,55 кв. м межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка існувала до порушення її права, змінивши конфігурацію межі між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 згідно з додатком №3 до висновку експерта №25 додаткової комплексної комісійної судової земельно-технічної експертизи від 17.04.2015 року, позначену на плані жовтим кольором, відновивши паркан по межі, визначеній Державним актом на право власності на земельну ділянку від 13 липня 2005 року (на плані позначену червоним кольором).

Відповідно до положень ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.

Таким чином, враховуючи вимоги закону та встановлені обставини по справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач зобов'язаний привести частину земельної ділянки, яка самовільно була ним зайнята, у попередній стан шляхом зміни конфігурації межі, усунувши таким чином позивачу перешкоди у користуванні належної їй на праві приватної власності земельною ділянкою. Проте, площа цієї земельної ділянки складає згідно з висновком експерта 11,55 кв. м.

Доводи апеляційних скарг в іншій частині зводяться до переоцінки доказів, тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність та необґрунтованість вимог в частині завдання позивачеві матеріальних збитків та моральної шкоди відповідачем. Колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині ухвалено з додержанням вимог закону та відповідає матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З урахування наведеного рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині зобов'язання усунення перешкод в користуванні земельної ділянки. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 вересня 2014 року змінити в частині зобов'язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 належною їй на праві власності земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом відновлення площі 31,28 кв. м межі земельної ділянки по АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_2 належною їй на праві власності земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_1 шляхом відновлення площі 11,55 кв. м межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, який існував до порушення її права змінивши конфігурацію межі між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 до початкового стану, відновивши паркан по межі, визначеній Державним актом на право власності на земельну ділянку від 13 липня 2005 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: