Рішення № 4864404, 14.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.09 Справа№ 3/165

Суддя Н.Березяк при секретарі І. Торській розглянула матеріали справи

За позовом: ТзОВ „СУ-СП „Хемосвіт Луцькхім”, м. Луцьк

До відповідача: ТзОВ „ТД” Львівська макаронна фабрика”, м. Львів

Про стягнення 70 632,40 грн.

В судове засідання з’явились:

від позивача: Рабомізо Н.Ф. –представник

від відповідача: не з’явився

Представнику позивача роз’яснено права та обов‘язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов ТзОВ „СУ-СП „Хемосвіт Луцькхім” до ТзОВ „ТД” Львівська макаронна фабрика” про стягнення 70 632,40 грн.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області від 07.09.2009 р. справу № 3/165 передано на розгляд судді Березяк Н.Є.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з мотивів наведених в позовній заяві, матеріалах справи та поясненнях наданих в судовому засіданні.

Відповідач в жодне судове засідання не з’являвся, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами суду, які направлялись йому рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення. За таких обставин суд вважає, що справа у відповідності до вимог ст.75 ГПК України, може бути розглянута за відсутності відповідача.

В судовому завданні 14.09.2009 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

15.01.2008 року між ТзОВ „СУ-СП „Хемосвіт Луцькхім” (Продавець) та ТзОВ „ТД” Львівська макаронна фабрика” (Покупець) укладено договір №08-08 щодо виготовлення, поставки та продажу товару.

На виконання умов договору 16.05.2008 року та 04.07.2008 року позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 88 739,43 грн. та 28.05.2008 року згідно акту виконаних робіт № РА-0000250 позивач передав відповідачу кліше вартістю 684,00 грн. за товар та виготовлене кліше відповідач зобов’язувався оплатити, однак, свої договірні зобов’язання виконав частково оплативши 30 000,000 грн.

Позивачем відповідачу 08.12.2008 року була направлена претензія № 116 про оплату заборгованості, на яку відповідач листом № 262 від 09.12.2008 року суму заборгованості визнав в повному обсязі і зобов’язувався оплатити до 31.12.2008 року, однак свої зобов’язання не виконав.

26.05.2009 року позивач звернувся з повторною вимогою про погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Станом на день подання позову, заборгованість відповідача перед позивачем складала 59 423,43 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 8 975,47 грн. та три відсотки річних в сумі 2 233,50 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору №08-08 відповідач 16.05.2008 року та 04.07.2008 року отримав від позивача товар, а саме плівку поліпропіленову загальною вартістю 88 739,43 грн., що підтверджується накладними №РН-0000583 від 16.05.2008 р. та №РН-0000776 від 04.07.2008 р. Крім того, позивач виготовив відповідачу кліше вартістю 684,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт №РА-0000250 від 28.05.2008 року.

Відповідно п. 6.1 Договору №08-08 розрахунки за кожну партію товару здійснюються на протязі 15 (п’ятнадцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Однак, як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої договірні зобов’язання відповідач виконав частково, заборгувавши позивачу 59 423,43 грн. за отриманий товар, що підтверджується актом звірки розрахунків від 26.11.2008 року, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов’язань нараховані позивачем три відсотки річних в розмірі 2 233,50 грн. та інфляційні втрати в сумі 8 975,47 грн. підлягають до стягнення.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач в судове засідання не з’явився, доказів оплати боргу чи заперечень на позов суду не представив.

Враховуючи відсутність заперечень з боку відповідача, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення .

Судові витрати слід віднести на відповідача в сумі 706,32 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 33, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім”Львівська макаронна фабрика” (79025, м. Львів, вул. Городоцька, 170, код ЄДРПОУ 32894251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-словацьке підприємство „Хемосвіт Луцькім” (43020, м. Луцьк, вул. Рівненська, 76а, код ЄДРПОУ 21739072) –59 423,43 грн. –основного боргу, 8 975,47 грн. –інфляційних втрат, 2 233,50 грн. –трьох відсотків річних, 706,32 грн. –державного мита та 118,00 грн. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 15.09.2009 року.

Суддя