Ухвала суду № 48642220, 27.07.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 370/81/15 Головуючий у І інстанції Тандир О. В. Провадження № 22-ц/780/3022/15 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О. П.Категорія 26 27.07.2015

УХВАЛА

Іменем України

27 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Сержанюк А.С., Журба С.О.,

При секретарі - Говорун В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 06 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» про визнання недійсним кредитного договору, -

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» (далі - банк, ПАТ «ВТБ Банк») звернулося з позовом до ОСОБА_2, в якому просило стягнути з останньої заборгованість у розмірі 11225,82 доларів США 82 центи, що станом на 02.07.2014 року, за офіційним курсом НБУ (100 доларів США = 1183,3402 грн.) становить 139126,93 грн., з яких: борг за кредитом з урахуванням 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту - 7047 доларів США 33 центи, (еквівалент 83393,89 грн.), в тому числі: поточна заборгованість за кредитом - 5524 доларів США 42 центи, (еквівалент 65372,68 грн.), заборгованість за простроченим кредитом - 1463 доларів США 56 центів (еквівалент 17318,89 грн.), 3 % річних - 59 доларів США 35 центів, (еквівалент 702,31 грн.), борг за процентами (плата за користування кредитом) з урахуванням 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням зобов'язань щодо сплати процентів - 32 долари США 34 центи (еквівалент 382,72 грн.), в тому числі: сума простроченої заборгованості за відсотками - 20 доларів США 05 центів (еквівалент 237,26 грн.), 3 % річних - 8 доларів США. 89 центів, (еквівалент 105,23 грн.), сума заборгованості за відсотками нарахованими за період 30.06.2014 року по 02.07.2014 року - 3 долара США 40 центів (еквівалент 40,23 грн.), борг по сплаті комісії за користування кредитом, у розмірі 0,03% - 2171,79 грн., пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою комісії за користування кредитом у розмірі 5% за кожен день прострочення платежу - 4115,46 грн., пеня, нарахована у зв'язку з несвоєчасною сплатою процентів, кредиту у розмірі 0,5% за кожен день прострочення платежу - 4146 доларів США 15 центів, (еквівалент 49063,07 грн.).

В обгрунтування позову позивач вказує, що відповідачем порушено умови кредитного договору № 101.6.2-01/175 (надалі - кредитний договір), укладеного 29.08.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі ВАТ «ТБ Банк»), перейменованим в Публічне акціонерне товариство «ВТБ БАНК» (далі ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_2 в зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість, тому банк звернувся до суду з вказаним позовом.

Позивач послався на те, що вимога Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про орієнтовну сукупну вартість кредиту банком була дотримана, так як в Додатку № 1 до договору, що є невід'ємною його частиною, вказаний детальний опис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки, вартості всіх супутніх послуг а також інші фінансові зобов'язання споживача.

ОСОБА_2 подала до Макарівського районного суду Київської області зустрічний позов, в якому просил суд визнати недійсним кредитний договір № 101.6.2-01/175 від 29.08.2008 року, укладений між сторонами, посилаючись на ч. 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України, з тих підстав, що відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про орієнтовну сукупну вартість кредиту, а відповідно до ч. 2 п. 2 ст. 19 цього ж Закону порушення вказаних вище вимог є підставою для визнання правочину недійсним.

Заперечила щодо стягнення з неї інфляційних втрат за ст. 625 ЦК України, так як дана стаття не може застосовуватись до зобов'язань в іноземній валюті.

Просила задовольнити її зустрічний позов.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 06.04.2015 року позовні вимоги ПАТ «ВТБ Банк» задоволено частково, в задоволенні зустрічного позову, ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 та ПАТ «ВТБ Банк» оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційних скаргах ОСОБА_2 просила, скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області від 06.04.2015 року в частині задоволення позовних вимог ПАТ «ВТБ Банк» і

відмови в задоволенні її зустрічного позову, ухвалити по справі нове рішення

про відмову ПАТ «ВТБ Банк» в задоволенні позовних вимог та задоволення її зустрічного позову. ПАТ «ВТБ Банк» просив скасувати рішення Макарівського районного суду Київської області в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення. Зазначили, що рішення Макарівського районного суду Київської області від 06.04.2015 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Макарівського районного суду Київської області від 06.04.2015 року, в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.08.2008 року між ВАТ «ВТБ Банк», перейменованим в ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 101.6.2-01/175, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у сумі 34000,00 доларів США, а остання зобов'язався повернути кредит у строк до 29.08.2015 року.

Згідно п.1.1 кредитного договору, за користування кредитом, позичальник прийняв зобов'язання сплачувати банку 15,5 % річних.

Умовами п.п. 1.2 кредитного договору передбачено, що у разі, якщо на виконання п. 4.7 кредитного договору, позичальник, або інша особа, застрахує автомобіль, що переданий банку в заставу, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в ТОВ «Страхова компанії «ВіДі-страхування», (страховик), замість процентної ставки, вказаної в п.п. 1.1. кредитного договору, встановлюється акційна процентна ставка 7,77 відсотків річних. Акційна процентна ставка діє виключно на період дії договору страхування (полісу), укладеного зі страховиком.

Відповідно до п.п. 8.1 кредитного договору, позичальник зобов'язався погашати проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому в пункті 1.1, 1.2 кредитного договору, в строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти, виходячи із календарної кількості днів і суми залишку кредиту, починаючи з вересня 2008 року.

В п.п. 8.2. кредитного договору вказано, що погашення кредиту здійснюється щомісячно рівними часинами у розмірі в сумі не меншій, ніж 404,76 доларів США 76 центів, у строк з 01 числа по 10 число кожного місяця, починаючи з вересня 2008 року.

ПАТ «ВТБ Банк» свій обов'язок по кредитному договору виконав, надавши ОСОБА_2 на підставі її заяви на видачу готівки від 29.08.2008 року, № 2234, що знаходиться у матеріалах справи, грошові кошти (кредит) у розмірі 34000,00 доларів США 00 центів.

ОСОБА_2, отримавши суму кредиту, свої зобов'язання за кредитним договором не виконала, а саме, своєчасно не погасила чергові частини кредиту на загальну суму 1463 доларів США 56 центів, прострочила сплату відсотків за користування кредитом на суму 23 долара США 45 центів.

У зв'язку з порушенням умов кредитного договору, 05.08.2014 року ОСОБА_2 банком було направлено лист № 5447/1-2.45 з вимогою про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором. Проте, погашення заборгованості по кредитному договору ОСОБА_2 не здійснила.

За таких обставин, та зважаючи на зазначені порушення умов кредитного договору, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що ПАТ «ВТБ Банк» набуло право вимоги до ОСОБА_2, а у неї, згідно п. 4.4. кредитного договору, виникло зобов'язання достроково повернути кредит, сплатити відсотки за його користування, виконати інші зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі.

Пунктом 9.1 кредитного договору передбачен, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 9.2 кредитного договору, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати процентів за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За правилами ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад.» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В ч. 1 ст. 1049 ЦК України вказано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України також передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В ч. 1 ст. 1050 ЦК України вказано, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, між сторонами виникли зобов'язання, виражені в іноземній валюті, тому, колегія суддів погоджується з думкою Макарівського районного суду Київської області про те, що за таких обставин, вимоги банку в частині стягнення з ОСОБА_2 індексу інфляції є необґрунтованими.

Колегія суддів також погоджується з думкою Макарівського районного суду Київської області і в іншій частині щодо часткового задоволення позовних вимог ПАБ «ВТБ Банк» так як вони є правильними, та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Є правильним висновок Макарівського районного суду Київської області щодо відмови ОСОБА_2 в задоволенні її зустрічного позову про визнання недійсним кредитного договору так як у відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України вона не довела в суді ті обставини, на які посилалась як на підставу своїх вимог і заперечень, а викладені нею в зустрічній позовній заяві доводи, є безпідставними, спростовуються доказами, які є в матеріалах цивільної справи.

Так як Макарівський районний суд Київської області розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив всі докази по справі, правильно визначився з законом, який регулює спірні правовідносини, порушень законодавства при розгляді справи не допустив, тому, колегія суддів приходить до висновку про відмову ОСОБА_2, ПАТ «ВТБ Банк» в задоволенні апеляційних скарг та залишенню без змін рішення Макарівського районного суду Київської області від 06.04.2015 року.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» відхилити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 06 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: