Рішення № 48639696, 12.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.08.2015Справа №910/14764/15

за позовом Приватного підприємства «Бонвояж»

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по провулку Делегатському, 3/5 в місті Києві «Медик»

про стягнення заборгованості в сумі 33 605,81 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог)

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача: Шилова К.В. (представник за довіреністю);

Шовкоплюс В.Г. (представник за довіреністю);

від відповідача: Семашко Д.М. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 12 серпня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство «Бонвояж», 09 червня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 797 від 09.06.2015 до відповідача, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по провулку Делегатському, 3/5 в місті Києві "Медик", про стягнення заборгованості в сумі 33 235,75 грн.

Ухвалою суду від 11.06.2015 року порушено провадження у справі № 910/14764/15 та призначено розгляд справи на 14.07.2015 року.

01.07.2015 року представником позивача через відділ діловодства суду було подані документи на виконання вимог ухвали суду.

В судовому засіданні 14.07.2015 року представником позивача підтримано позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, 14.07.2015 року представником відповідача подано клопотання про залучення до участі у справі Департаменту соціальної політики Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Управління праці та соціального захисту населення Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в якості третіх осіб, в задоволенні якого судом відмовлено.

В судовому засіданні 14.07.2015 року судом оголошувалась перерва на 04.08.2015 року.

29.07.2015 року через відділ діловодства представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11 493,33 грн., 3% річних у розмірі 381,27 грн., пеню у розмірі 5 266,77 грн., інфляційні у розмірі 11 488,62 грн. та штраф у розмірі 4 975,82 грн. Вказану заяву прийнято судом для подальшого розгляду.

В судовому засіданні 04.08.2015 року представниками позивача підтримано позовні вимоги. Представник відповідача заперечив проти задоволення позову, а також подав клопотання про доручення додаткових документів. Представниками сторін також заявлено спільне клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2015 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів на підставі приписів ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні оголошено перерву на 12.08.2015 року.

В судовому засіданні 12.08.2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, подали клопотання про доручення документів до матеріалів справи та дали пояснення по суті спору. Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

23 вересня 2013 року між Приватним підприємством «Бонвояж» (енергопостачальна організація) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку по провулку Делегатському, 3/5 в місті Києві «Медик» (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії №ТЕ/13-14/2 (надалі по тексту - Договір), за змістом п. 1.1 якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання поставити абонентові теплову енергію у гарячій воді для потреб населення, а абонент зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1 Договору теплова енергія постачається абонентові в обсягах, визначених додатком №1 до цього договору та температурним графіком у вигляді гарячої води.

Відповідно до п. 3.2.2 Договору абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що оплата за теплову енергію проводиться у безготівковому порядку з поточного рахунку абонента на поточний рахунок енергопостачальної організації на умовах 100% оплати заявлених місячних обсягів, вказаних у додатку №1 до цього договору не пізніше 10 числа місяця, який передує місяцю поставки. У випадку отримання обсягу теплової енергії вище заявленого доплата різниці проводиться у термін, що не перевищує 7 днів з моменту проведення звірки показників лічильників кількості спожитої теплової енергії. У випадку, якщо фактичне споживання теплової енергії менше запланованих, то сума різниці в оплаті підлягає заліку в рахунок наступних платежів.

За змістом п. 9.1 Договору в редакції додаткової угоди №1 від 20.10.2014 року цей договір укладений на опалювальний період 2013-2015 років.

На виконання умов Договору, власником мереж за період з жовтня 2013 року по квітень 2015 року були надані послуги на загальну суму 94 971,70 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписаними сторонами у вказаний період.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав в повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем відповідно до умов Договором, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача складає 11 493,33 грн.

Оцінивши в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Умовами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить розрахунки та акти виконаних робіт (послуг) (належним чином засвідчені копії документів міститься в матеріалах справи).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Представник позивача на виконання вимог ухвали суду надав акт звірки розрахунків, який підписаний уповноваженими представниками сторін та згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 11 493,33 грн.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що наявні у матеріалах справи документи є первинними документами бухгалтерського обліку, належними та допустимими письмовими доказами, що підтверджують існування між сторонами спору зобов'язальних правовідносин, виконання позивачем зобов'язань за Договором.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за Договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 року.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, господарський суд міста Києва вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 11 493,33 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладене підтверджується постановами Верховного Суду України від 28.02.2011 р. у справі №23/225 та 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011.

Пунктом 7.7 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати теплової енергії, встановлених пунктом 6.2 договору, абонент у безспірному порядку зобов'язується сплатити енергопостачальній організації суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення без обмеження строками давності, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити 10% від суми простроченого платежу.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати пені та штрафу.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням факту прострочення відповідачем по оплаті вартості наданих йому позивачем послуг за Договором, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 5 266,77 грн. пені та 4 975,82 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення є обґрунтованими та вірними в розмірі 11 488,62 грн. та 381,27 грн. відповідно.

Пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 33 605,81 грн., з них основного боргу - 11 493,33 грн., пені - 5 266,77 грн., штрафу - 4 975,82 грн., індексу інфляції - 11 488,62 грн. та 3% річних - 381,27 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по провулку Делегатському, 3/5 в місті Києві «Медик» (ЄДРЮОФОП 23699043, адреса: 04107, м. Київ, пров. Делегатський, 3/5), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного підприємства «Бонвояж» (ЄДРЮОФОП 32660669; адреса: 02140, м.Київ, ВУЛ. Б. ГМИРІ, будинок 3, квартира 7) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, основний борг - 11 493,33 грн. (одинадцять тисяч чотириста дев'яносто три гривні 33 копійки), пеню - 5 266,77 грн. (п'ять тисяч двісті шістдесят шість гривень 77 копійок), штраф - 4 975,82 грн. (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 82 копійки), індекс інфляції - 11 488,62 грн. (одинадцять тисяч чотириста вісімдесят вісім гривень 62 копійки), 3% річних - 381,27 грн. (триста вісімдесят одна гривня 27 копійок) та судовий збір - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.08. 2015 року.

Суддя О.С. Комарова