Рішення № 48639674, 11.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2015Справа №910/15021/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Данон»

до відповідача Приватного підприємства «Добрострой груп»

про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 38 286,14 грн.,

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача: Свінціцький В.А. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 11 серпня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Данон», 12 червня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою вих. № б/н від 10.06.2015 року до відповідача, Приватного підприємства «Добрострой груп», про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 38 286,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як покупець, не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором купівлі-продажу № 000022022 від 14.07.2014 року, зокрема, у визначені відповідним договором строки не оплатив в повному обсязі позивачу, як постачальнику, суму поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 року (суддя Комарова О.С.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/15021/15, розгляд справи призначено на 21.07.2015 року.

Через відділ діловодства суду 20.07.2015 року від представника позивача надійшли додаткові документи, які були долучені судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 21.07.2015 року від представника відповідача надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи, яку було долучено судом до матеріалів справи.

В судове засідання 21.07.2015 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та дав усні пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2015 року розгляд справи відкладено, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, до 11.08.2015 року.

В судове засідання 11.08.2015 року представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав та дав усне пояснення по суті спору, а також бухгалтерську довідку про стан заборгованості відповідача перед позивачем станом на дату винесення рішення в розмірі 24 342,50 грн. та заяву про підтвердження суми боргу в розмірі, зазначеному в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 11.08.2015 року не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правами передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2014 року між позивачем (надалі - Продавець) та відповідачем (далі - Покупець) (разом - сторони) було укладено договір купівлі-продажу № 000022022 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого у порядку і на умовах, визначених у договорі, Продавець зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець приймати і оплачувати молочну продукцію та інші продукти харчування (далі-товар) згідно специфікації (Додаток 1). Товар передається партіями, обумовленими як зазначено нижче в ст. 2 на умовах даного Договору.

Умовами п.п. 2.2, 2.3 Договору встановлено, що кількість і асортимент товару, що складає одну партію, що поставляється за договором, узгоджуються сторонами в товарних накладних. У кожній накладній повинні бути зазначені асортимент і кількість товару, ціна за одиницю кожного найменування товару, загальна вартість кожної окремої партії товару. Кількість, асортимент та вартість товару за цим Договором визначаються на підставі специфікації (Додаток №1), яка є невід'ємною його часткою.

Пунктами 6.1, 6.2 Договору передбачено, що ціна товару та асортимент визначається у специфікації (Додаток №1), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною. Ціни кожного найменування товару фіксуються в товарній накладній і в рахунку-фактурі на кожну поставлену партію товару. Ціна включає вартість упакування, маркування й доставки товару покупцеві. Ціни на товар, що поставляється за даним Договором, можуть бути змінені продавцем в односторонньому порядку без попереднього повідомлення з боку продавця. Товар за даним Договором поставляється покупцю за цінами продавця, чинними на день передання товару покупцю.

Відповідно до розділу 7 Договору підставою для розрахунків між сторонами є даний Договір і товарні накладні продавця. Покупець оплачує 100% вартості товару безготівковим розрахунком протягом 21-го (двадцять одного) календарного дня з моменту оформлення приймання товару. Оплата провадиться в національній валюті України. Оплата товару, що поставляє за даним Договором, здійснюється шляхом перерахування Покупцем коштів на розрахунковий рахунок Продавця, зазначений у статті 15 даного Договору.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору постачальник у період з 04.08.2014 року по 22.08.2014 року поставив, а покупець прийняв товар відповідно до товарно-транспортних накладних на загальну суму - 24 342,50 грн., однак покупець за товар не розрахувався, а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 24 342,50 грн.

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача санкції за порушення виконання грошового зобов'язання по Договору щодо оплати товару.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, як встановлено нормами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як випливає з аналізу матеріалів справи, постачальник свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними за серпень 2014 року на загальну суму 24 342,50 грн., підписаними та скріпленими печатками обох сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Таким чином, підписання відповідачем товарно-транспортних накладних, які є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отримані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України у справі № 922/2981/13 від 10.07.2014р.

Факт прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару відповідачем не спростовується, а навпаки підтверджується на підставі акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2014 року по 31.03.2015 року підписаного та скріпленого печатками обох сторін в розмірі 24 342,50 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З положень п.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем всупереч умовам Договору не було здійснено у визначений строк оплату наданих послуг, відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України щодо своєчасного та повного виконання зобов'язань.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за Договором щодо оплати товару, в межах заявленого періоду нарахування стягненню з замовника, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, на користь виконавця підлягає 557,21 грн. 3% річних. Окрім того, судом було встановлено, що інфляційні втрати позивач арифметично розрахував правильно, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 13 386,43 грн.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Добрострой груп» (ЄДРЮОФОП 35167537; адреса 02095, м. Київ, ВУЛИЦЯ УРЛІВСЬКА, будинок 9, квартира 357) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Данон» (ЄДРЮОФОП 25384846; адреса: 04107, м. Київ, ВУЛИЦЯ БАГГОВУТІВСЬКА, будинок 17-21) на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основний борг 24 342,50 грн. (двадцять чотири тисячі триста сорок дві гривні 50 копійок), 3% річних 557,21 грн. (п'ятсот п'ятдесят сім гривень 21 копійка), інфляційні втрати 13 386,43 грн. (тринадцять тисяч триста вісімдесят шість гривень 43 копійки), та судовий збір - 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

3. Копію рішення надіслати відповідачу у справі 910/15021/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 17.08.2015 року.

Суддя О.С. Комарова