Рішення № 48639644, 10.08.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2015Справа №910/15276/15

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Аутдор»простягнення 24 840 грн 00 коп.Представники: від позивача: не з'явилисьвід відповідача: Варічева Л.С. - представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.06.2015 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Аутдор» про стягнення 24 840 грн 00 коп. заборгованості за договором про надання рекламних послуг № Л/ДН-3-14287н/НЮ від 10.01.2014.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору договором про надання рекламних послуг № Л/ДН-3-14287н/НЮ від 10.01.2014 не виконав зобов'язання щодо оплати отриманих послуг за період з березня по травень 2015 року у розмірі 24 840 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2015 порушено провадження у справі № 910/15276/15 та справу призначено до розгляду на 10.08.20154.

Представник позивача у судове засідання 10.08.2015 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 33886644.

У судове засідання 10.08.2015 з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 10.08.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2014 між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» (розповсюджувач за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра Аутдор» (рекламодавець за договором) укладено договір про надання рекламних послуг № Л/ДН-3-14287н/НЮ, відповідно до умов якого та з урахуванням вимог Закону України «Про рекламу» розповсюджувач розміщає рекламні конструкції, які є власністю рекламодавця на об'єктах залізничного транспорту, а рекламодавець здійснює оплату згідно виставлених рахунків за розміщення реклами на залізниці у сумі, визначеній у додатках до цього договору.

Згідно пункту 5.1. договору з урахуванням додаткової угоди № 02 від 30.12.2014 до договору договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України поширює свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 01.01.2014 та діж до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

У відповідності до пункту 4.3 договору з урахуванням додаткової угоди № 02 від 30.12.2014 до договору оплата послуг здійснюється рекламодавцем шляхом щомісячної 100 % передоплати на підставі рахунків-фактур, виставлених розповсюджувачем, наступним чином: до 16-го січня 2015 року рекламодавець оплачує послуги надані розповсюджувачем у січні 2015 року; кожного 20-го числа місяця, починаючи з січня 2015 року, розповсюджувач виставляє рахунки-фактури, а рекламодавець проводить їх оплату до 01-го числа наступного місяця, у якому будуть надаватися послуги (до початку надання рекламних послуг).

Положеннями додаткової угоди № 02 від 01.04.2015 до договору сторонами погоджено, що у період проведення рекламної компанії (розміщення реклами) з 01.01.2014 по 31.12.2015 загальна вартість послуг складає 8 640 грн 00 коп.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з нормами статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання рекламних послуг № Л/ДН-3-14287н/НЮ від 10.01.2014 за період з березня по травень 2015 року позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 24 840 грн 00 коп., що підтверджується виставленими рахунками № 53 від 20.02.2015,№ 79 від 20.03.2015 та № 105 від 20.04.2015 на оплату послуг за договором.

Як встановлено судом в порушення умов договору та норм чинного законодавства відповідач, станом на день подання позову до суду належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати послуг згідно з договором про надання рекламних послуг № Л/ДН-3-14287н/НЮ від 10.01.2014, а саме відповідачем було здійснено лише часткову оплату отриманих послуг у розмірі 16 200 грн 00 коп., а саме відповідачем оплачено послуги з тимчасового користування місцями розміщення реклами договором про надання рекламних послуг № Л/ДН-3-14287н/НЮ від 10.01.2014 за березень та квітень 2015 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 1022 від 12.06.2015 та № 1021 від 12.06.2015.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 1177 від 01.07.2015 відповідачем здійснено оплату послуг за тимчасове користування місцем розміщення реклами за період з травня по червень 2015 року за договором про надання рекламних послуг № Л/ДН-3-14287н/НЮ від 10.01.2014 у розмірі 17 280 грн 00 коп.

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 відносто того, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Враховуючи те, що відповідачем 12.06.2015 здійснено оплату отриманих послуги з тимчасового користування місцями розміщення реклами договором про надання рекламних послуг № Л/ДН-3-14287н/НЮ від 10.01.2014 за березень та квітень 2015 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 1021 та № 1022 від 12.06.2015, тобто до порушення провадження у справі (16.06.2015), вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 16 200 грн 00 коп. визнається судом необґрунтованими та такими, що не підлягає задоволенню, оскільки відсутнє порушене право, яке підлягає захисту. Крім того, суд прийшов до висновку про припинення провадження у справі провадження, на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 8 640 грн 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору (частина 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України).

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача, який вчасно не вчинив заходів до поновлення порушених прав і законних інтересів позивача (утримався від задоволення її заснованих на законодавстві вимог), судовий збір у розмірі 635 грн 48 коп. покладається на відповідача. Судовий збір у розмірі 1 191 грн 52 коп. покладається на позивача.

Керуючись ч. 1-2 ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Аутдор» заборгованості за отримані послуги у розмірі 8 640 грн 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра Аутдор» (03057, м. Київ, пр-т. Перемоги, буд. 40-Б, ідентифікаційний код 33501602) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79007, Львівська обл., м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1, ідентифікаційний код 01059900) 635 (шістсот тридцять п'ять) 48 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.08.2015

Суддя Н.Б. Плотницька