Рішення № 48638827, 06.08.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 30/119/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2015 Справа № 908/3569/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Аквафор-Центр (юридична адреса: 02092, м. Київ, вул. Довбуша, 32; поштова адреса: 04201, м. Київ, вул. Полярна, 12-А)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1)

про стягнення 24652,03 грн.

Суддя Кагітіна Л.П.

За участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: не зявився (у минулому судовому засіданні - ОСОБА_2, довіреність №7 від 14.01.2014 р.);

від відповідача: не зявився;

До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Аквафор-Центр з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24652,03 грн. заборгованості за договором поставки № 4/1-Х від 03.01.2013 р., в т.ч.: 9644,62 грн. основного боргу, 12604,71 грн. інфляційних втрат та 2402,70 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 509, 526, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 193, 216, 218, 222 ГК України та умови укладеного між сторонами договору. При цьому вказує, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу продукцію на суму 666972,20 грн., проте, в супереч умовам договору та чинного законодавства, зобовязання щодо оплати поставленої продукції відповідачем в повному обсязі не виконані, станом на 03,06.2015 р. сума основного боргу складає 9644,62 грн. За доводами позивача, невиконання відповідачем своїх зобовязань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом санкцій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.06.2015 р. порушено провадження у справі № 908/3569/15, присвоєно справі номер провадження № 30/119/15, розгляд якої призначено на 21.07.2015 р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті.

За письмовим клопотанням представника позивача фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2015 р. в повному обсязі підтримав вимоги позовної заяви та надав додаткові пояснення по суті спору. На виконання ухвали суду від 09.06.2015 р. позивачем надано витребувані судом документи за супровідним листом №1075 від 20.07.2015 р.

У звязку з незявленням у судове засідання представника відповідача, розгляд справи відкладався до 06.08.2015 р.

Після відкладення розгляду справи представник позивача у судове засідання не зявився. На електронну адресу суду позивачем направлено довідку про стан заборгованості відповідача на момент розгляду справи, згідно з якою сума основного боргу становить 9644,62 грн. Також, позивачем письмовою заявою виправлено помилку в розрахунку 3% річних, за видатковою накладеною № 003953 від 31.05.2013 р. період заборгованості з 06.06.203 р. по 05.08.2013 р., сума 3% річних 4,40 грн.

Відповідач вимоги ухвал суду від 09.06.2015 р. та від 21.07.2015 р. не виконав, письмового відзиву на позов не надав, представника у судове засідання не направив. По дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Відповідно до підпункту 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.08.2015 р. місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

В даному випадку, ухвали суду направлялися судом на адресу відповідача, визначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (Витяг з ЄДР наявний у матеріалах справи). Тобто, про час та місце слухання даної справи відповідач був повідомлений належним чином. Ухвала суду від 09.06.2015 р. повернулася на адресу суду з відміткою відділення звязку «за закінченням терміну зберігання». Направлена на адресу відповідача ухвала від 21.07.2015 р. до суду не поверталася.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В пункті 15 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/675 від 14.08.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (із змінами та доповненнями) зазначено, що у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Стаття 75 ГПК України дозволяє суду розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у випадку, якщо відзив на позов та витребувані судом документи не надані.

Оскільки про час та місце судового розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі його представника за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 06.08.2015 р. справу розглянуто по суті спірних правовідносин за наявними матеріалами, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні 06.08.2015 р., суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аквафор-Центр» (Продавцем, позивачем у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупцем, відповідачем у справі) було укладено договір № 4/1-Х (надалі Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець зобовязався поставити Покупцю партію продукції, відповідно до поданої у встановленої у встановленому порядку заявки Покупця, а Покупець зобовязався оплатити поставлену партію продукції, у встановленому цим договором порядку, з метою подальшої оптової та роздрібної реалізації в межах Території збуту.

Згідно з п. 4.1 Договору Продавець зобовязався постачати Продукцію за відпускними цінами, зазначеними у Специфікації.

За визначенням п. 5.1 Договору, Покупець подає Продавцю заявку на поставку партії продукції у письмовій формі, поштою, факсом, електронною поштою, телефоном або власноруч до офісу Продавця.

Продавець протягом трьох робочих днів повідомляє Покупця про погодження заявки та виставляє рахунок-фактуру, або відмовляє у погодженні (п.5.2 Договору).

Продукція надається Покупцю зі складу Продавця у місті Харків тільки після 100% оплати відповідно до виставленого Продавцем рахунку-фактури (п. 5.5 Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторонами узгоджено, що продукція оплачується Покупцем у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в розмірі 100% вартості замовлення продукції, зазначеної в погодженій Постачальником заявці Покупця, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту погодження заявки Постачальником. Оплата може здійснюватися готівковими коштам через РРО Продавця.

Відповідно до п. 10.1 Договору, даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р.

Специфікацією № 1 від 03.01.2013 р. до Договору сторонами узгоджено найменування товарів, відпускні ціни та рекомендовані роздрібні ціни.

Як вказує позивач, ним на виконання укладеного між сторонами Договору згідно долучених до матеріалів справи копій замовлень покупця та видаткових накладних передано відповідачу товар на суму 666972,20 грн. Вартість отриманої продукції сплачено відповідачем частково в сумі 657327,58 грн., що підтверджується копіями реєстрів прийнятих платежів та банківських виписок. За доводами позивача, невиконання відповідачем зобовязань щодо своєчасності оплати вартості отриманого товару є підставою для стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати вартості отриманою продукції, позивачем направлялися претензії від 24.04.2014 р. №431, від 01.07.2014 р. № 636.

Позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24652,03 грн. заборгованості за договором поставки № 4/1-Х від 03.01.2013 р., в т.ч.: 9644,62 грн. основного боргу, 12604,71 грн. інфляційних втрат та 2402,70 грн. 3% річних, є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представника позивача у судовому засіданні 21.07.2015 р., оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), згідно з якою господарські зобовязання між субєктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обовязки: обовязком позивача стало передання товару відповідачу, а обовязком відповідача прийняття товару і оплата його вартості на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вказує позивач і підтверджується матеріалами справи, позивачем згідно укладеного між сторонами Договору поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 666972,20 грн., що підтверджується долучених до матеріалів справи копіями видаткових накладних:

- № 000329 від 17.01.2013 р. на суму 60418,61 грн.,

- № 001486 від 28.02.2013 р. на суму 102829,66 грн.,

- № 002271 від 28.03.2013 р. на суму 53413,92 грн.,

- № 003131 від 26.04.2013 на суму 109216,51 грн.,

- № 003953 від 31.05.2013 р. на суму 9178,56 грн.,

- № 004170 від 14.06.2013 р. на суму 113767,20 грн.,

- № 005177 від 09.08.2013 р. на суму 101935,42 грн.,

- № 6544 від 25.10.2013 р. на суму 116212,32 грн.

Отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом покупця на зазначених видаткових накладних (арк. справи 25 - 32).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За визначенням ч.1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, в п. 6.1 Договору сторонами узгоджено, що продукція оплачується Покупцем у безготівковій формі шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в розмірі 100% вартості замовлення продукції, зазначеної в погодженій Постачальником заявці Покупця, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту погодження заявки Постачальником.

Разом з тим, згідно з приписами ч.1 ст. 531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Обставини справи свідчать, що позивачем зобовязання щодо поставки продукції виконувалося достроково, до оплати відповідачем виставлених рахунків на оплату замовлень.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. В даному випадку позивачем зобовязання по поставці виконано достроково. Факт отримання товару за наведеними вище видатковими накладними підтверджений матеріалами справи.

Договір купівлі-продажу є оплатним при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором, двосторонньо зобовязуючим це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обовязків: продавець зобовязаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобовязаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі, а також консенсуальним, оскільки права та обовязки сторін виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобовязання по оплаті переданого товару.

Обставини справи свідчать, що відповідач свої зобовязання щодо своєчасної оплати вартості отриманого товару всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства України, в повному обсязі та в обумовлений Договором строк не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором.

Часткова оплата відповідачем поставленою продукції в сумі 657327,58 грн. підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи копіями банківських виписок та реєстрами прийнятих платежів (арк. справи 37 - 77).

Згідно із здійсненим позивачем розрахунком, станом на 03.06.2015 р. сума основного боргу відповідача за договором складає 9644,62 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 9644,62 грн. основного боргу за договором заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, в звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості отриманої продукції, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 12604,71 грн. інфляційних втрат та 2402,70 грн. 3% річних.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобовязання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов до висновку, що вони є складеними відповідно до вимог чинного законодавства, проте при розрахунку 3% річних позивачем допущено механічну помилку, про що ним самим надано відповідну заяву. При визначенні 3% річних за видатковою накладною №003953 від 31.05.2013 р. невірно зазначено період нарахування, вірним є період з 06.06.2013 р. по 05.08.2013 р., що складає 61 день, відповідно, 3% річних - 4,40 грн. Отже, ці вимоги задовольняться частково.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути 12604,71 грн. інфляційних втрат та 2400,76 грн. 3% річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обовязок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобовязань за договором поставки щодо своєчасності оплати отриманої від позивача продукції.

На підставі викладеного вище, позивні вимоги суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з відповідача 9644,62 грн. основного боргу, 12604,71 грн. інфляційних втрат та 2400,76 грн. В решті заявлених вимог (1,94 грн. 3% річних) суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Аквафор-Центр (м.Київ) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Запоріжжя) задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69093, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь на Товариства з обмеженою відповідальністю Аквафор-Центр (юридична адреса: 02092, м. Київ, вул. Довбуша, 32; поштова адреса: 04201, м. Київ, вул. Полярна, 12-А, код ЄДРПОУ 35454738) 9644 (девять тисяч шістсот сорок чотири) грн. 62 коп. основного боргу, 12604 (дванадцять тисяч шістсот чотири) грн. 71 коп. інфляційних втрат, 2402 (дві тисячі чотириста дві) грн. 70 коп. 3% річних та 1826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 85 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 11.08.2015 р.