Рішення № 48637527, 06.08.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.08.15р. Справа № 904/5965/15

За позовом комунального підприємства "Сансервіс", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 45", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 12 236,83 грн. заборгованості за послуги з дератизації та дезінсекції, 810,65 грн. 3% річних, 9 263,29 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Сансервіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 45" заборгованості на суму 22 310,77 грн., з яких:

- 12 236,83 грн. заборгованості за послуги з дератизації та дезінсекції;

- 810,65 грн. 3% річних за період з 17.04.2013 року по 02.07.2015 року;

- 9 263,29 грн. інфляційних втрат за період з травня 2013 року по травень 2015 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 16 від 15.04.2011 року в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг за актами здачі-приймання робіт з дератизації:

- №1 за липень 2011 року на суму 5 511,54 грн.;

- №4 за серпень 2011 року на суму 2 001,98 грн.;

- №7 за вересень 2011 року на суму 1 900,38 грн.;

- №8 за жовтень 2011 року на суму 1 101,19 грн.;

- №10 за жовтень 2011 на суму 1 127,99 грн.;

- №12 за жовтень 2011 року на суму 278,40 грн.;

- №14 за листопад 2011 року на суму 667,99 грн.;

- №15 за грудень 2011 року на суму 683,59 грн.;

- №16 за грудень 2011 року на суму 371,59 грн.

Відповідачем здійсненна частково оплата у сумі 1 407,82 грн. за платіжним дорученням від 22.11.2013 року.

28.07.2015 року відповідач надав до суду відзив де останній просить суд застосувати строк позовної давності до вимог комунального підприємство "Сансервіс" щодо стягнення з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 45" заборгованості за виконані роботи за договором з урахуванням 3% річних та інфляції та відмовити у задоволенні позовних вимогу повному обсязі, оскільки на підставі ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України з 07.01.2012 року у позивача виникло право пред'явити вимогу до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 45" про сплату заборгованості. Даним правом комунальне підприємство "Сансервіс" не скористалось протягом 3 років, тобто строк позовної давності сплив в січні 2015 року.

28.07.2015 року позивачем надані письмові пояснення де останній зазначає, що строк позовної давності, про який заявлено відповідачем, в даному конкретному випадку не відлягає задоволенню через його переривання, а заявлена матеріально-правова вимога комунального підприємства "Сансервіс" підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, 04.08.2015 року позивачем надана до суду заява якою останній залучив до матеріалів справи копії акту звірки розрахунків №548 від 20.08.2013 року, в якому вказані всі акти виконаних робіт за договором №16 від 15.04.2011 року та погоджено суму боргу за ним. Також позивачем надана копія графіку погашення заборгованості від 15.01.2013 року, підписаний сторонами у січні 2013 року, який включає також зобов'язання за спірним договором № 16 від 15.04.2011 року. Вказані документи підписані сторонами в межах трирічного строку давності, а тому є тими самими діями, зазначеними в п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, які переривають строк позовної давності.

12.08.2015 року за допомогою факсимільного зв'язку відповідач звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без участі представника останнього. Також представник відповідач зазначив, що підтримує все, що викладено у відзиві на позовну заяву та просить суд застосувати строк позовної давності до вимог комунального підприємства "Сансервіс" щодо стягнення з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 45" заборгованості за виконані роботи за договором з урахуванням 3% річних та інфляції та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

13.08.2015 року за допомогою факсимільного зв'язку до суду надійшла заява позивача розгляд справи без участі представника останнього. Крім того, позивач зазначив, що на позовних вимогах наполягає та вважає їх обґрунтованими та просить суд задовольнити у повному обсязі.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.07.2015 року з призначенням розгляду справи на 28.07.2015 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 28.07.2015 року було оголошено перерву до 06.08.2015 року, у судовому засіданні 06.08.2015 року до 13.08.2015 року.

У судовому засіданні 13.08.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2011 року між комунальним підприємством "Сансервіс" (далі позивач, виконавець) та комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація № 45" (далі відповідач, замовник) був укладений договір № 16 (далі - договір) згідно з п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання заходів з дератизації площ.

Відповідно до п.2.1 договору вартість робіт за 1м2 площ становить: дератизація 0,40 грн. Калькуляція додається. Загальна сума договору за розцінками на день його підписання становить з урахуванням ПДВ 52 400,00 грн. (п.2.2 договору).

Згідно з п. 2.3 договору замовник здійснює оплату після підписання акту виконаних робіт протягом 7 банківських днів.

Вартість робіт за договором протягом всього періоду його дії може змінюватися у зв'язку з підвищенням цін на матеріальні ресурси, що використовуються для виконання робіт з дезінфекції, наростанням інфляційних процесів і інших об'єктивних причин. У цих випадках виконавець має право вносити зміни в прейскурант цін на послуги, що надаються, після узгодження із замовником (п.2.4 договору).

Відповідно до п.2.5 договору прийом робіт замовником оформляється шляхом підписання Акту виконаних робіт. Претензії з виконаних робіт пред'являються в строк не більше 5 днів від дати підписання акту виконаних робіт сторонами.

Термін дії цього договору з моменту підписання з 31.12.2011 року (п.7.1 договору).

На виконання умов договору, позивач надав відповідачу за період з липень 2011 року по грудень 2011 року послуги на загальну суму 13 644,65 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт з дератизації, які підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін:

- №1 за липень 2011 року на суму 5 511,54 грн.;

- №4 за серпень 2011 року на суму 2 001,98 грн.;

- №7 за вересень 2011 року на суму 1 900,38 грн.;

- №8 за жовтень 2011 року на суму 1 101,19 грн.;

- №10 за жовтень 2011 на суму 1 127,99 грн.;

- №12 за жовтень 2011 року на суму 278,40 грн.;

- №14 за листопад 2011 року на суму 667,99 грн.;

- №15 за грудень 2011 року на суму 683,59 грн.;

- №16 за грудень 2011 року на суму 371,59 грн.

Відповідач зобов'язання по оплаті виконав частково у сумі 1 407,82 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2501 від 22.11.2013 року.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з приписами ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобовязання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, а також умови договору строк оплати є таким, що настав.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у сумі 12 236,83 грн. за вказаним договором відповідач суду не надав, а тому його заборгованість на вказану суму підтверджена належними та допустимими доказами.

За таких обставин заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12 236,83 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу є України боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 810,65 грн. за період з 17.04.2013 року по 02.07.2015 року та інфляційні втрати у сумі 9 263,29 грн. за період з травня 2013 по травень 2015 року.

Перевіривши нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати, суд вважає за можливе задовольнити 3% річних в сумі 810,65 грн. та інфляційні втрати в сумі 9 263,29 грн.

Щодо застосування позовної давності, господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, виходячи з наступного.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні - це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Проаналізувавши вищевикладені норми законів господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, та відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до п.4.4.1 постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Діями відповідача, що свідчать про визнання ним боргу у період строку позовної давності, а відтак і про його переривання, є двосторонні акти звірки розрахунків між сторонами станом на 31.12.2012 року, на 19.02.2013 року та станом на 15.04.2013 року, і графік погашення заборгованості від 02.09.2013 року, які скріплені печатками сторін та підписані їх повноважними представниками, що свідчить про початок нового трирічного строку позовної давності як мінімум з 31.12.2012 року із закінченням його 31.12.2015 року.

Таким чином, з урахуванням подання позивачем позову до суду 03.07.2015 року строк позовної давності не є про пущеним.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1827,00 грн. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація № 45" (50038, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, бульвар Кірова, будинок 3, ідентифікаційний код 20244448) на користь комунальне підприємство "Сансервіс" (юридична адреса: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр-т. Дзержинського, буд. 15, прим. 15; фактична адреса: 50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бикова, 6 "г", ідентифікаційний код 30644336) основний боргу у сумі 12 236,83 грн., 3% річних у сумі 810,65 грн., інфляційні втрати у сумі 9 263,29 грн., судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.08.2015 року.

Суддя ОСОБА_1