Ухвала суду № 48637459, 12.08.2015, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________

У Х В А Л А

про відмову в задоволенні заяви

12 серпня 2015 р. Справа № 902/798/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т. В.,

при секретарі судового засідання Незамай Д. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву

ОСОБА_1 (вх.№ 08-48/210/14 від 20.08.2014 року) про визнання грошових вимог до боржника - ОСОБА_2 підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" у розмірі 57 008,30 грн у справі № 902/798/14

за заявою: Компанії "Nemiroff Holding Limited",

01050, м. Київ, вул. Староноводницька, буд. 13-А

до: ОСОБА_2 підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff",

22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, буд. 31

про банкрутство

за участю:

ОСОБА_3, не з'явилась;

розпорядник майна, ОСОБА_4, за посвідченням;

представник боржника, ОСОБА_5, за довіреністю

В С Т А Н О В И В :

У провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа №902/798/14 (суддя Стефанів Т. В.) про банкрутство ОСОБА_2 підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff", Вінницька область, м. Немирів, вул. Горького, буд.31, код ЄДРЮОФОП 30805594.

Провадження у справі перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника.

Ухвалою від 26.12.2014 р. провадження у справі № 902/798/14 зупинено до перегляду судом вищої інстанції ухвали господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 р. та повернення матеріалів справи №902/798/14 до господарського суду Вінницької області.

16.06.2015 року до господарського суду Вінницької області повернулась справа № 902/798/14 після її перегляду Вищим господарським судом України.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2015 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.02.2015 р. та ухвалу господарського суду Вінницької області від 16.12.2014 р.; справу № 902/798/14 передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

Розпорядженням керівника апарату суду від 18.06.2015 р., керуючись п.п. 2.3.50, 2.3.52 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, з метою недопустимості повторної участі судді в розгляді справи, справу № 902/798/14 в частині розгляду заяв про включення до складу кредиторів ОСОБА_2 підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 С, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31; ОСОБА_32; ОСОБА_33 передано для розгляду судді Тісецькому С. С.

Ухвалою суду від 19.06.2015 провадження у справі № 902/798/14 суддею Стефанів Т. В. поновлено та призначено судове засідання для розгляду заяв ОСОБА_34 (вх.№ 08-48/149/14 від 05.08.2014 року, вх.№ 08-48/150/14 від 05.08.2014 року, вх.№ 08-48/167/14 від 08.08.2014 року ) про визнання грошових вимог до боржника - ОСОБА_2 підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" у розмірі 140 403,22 грн; ОСОБА_1 (вх.№ 08-48/210/14 від 20.08.2014 року) про визнання грошових вимог до боржника - ОСОБА_2 підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" у розмірі 57 008,30 грн ; ТзОВ "Фудторг" про включення до складу кредиторів ОСОБА_2 підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" з сумою грошових вимог в розмірі 120 071, 23 грн на 01.07.2015.

Ухвалою від 01.07.2015 р. розгляд заяви ОСОБА_1 (вх.№ 08-48/210/14 від 20.08.2014 року) про визнання грошових вимог до боржника - ОСОБА_2 підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" відкладено на 12 серпня 2015 р.

Заява обґрунтовується тим, що ОСОБА_3 працювала на ДП УГК Nemiroff з 17.08.2009 р. на посаді менеджера зі збору та обробки аналітики (первинної) Департаменту продажу та сервісу клієнтів за стороким трудовим договором, з 02.09.2009 р. працювала на посаді Менеджера зі збору та обробки аналітики (первинної) Департаменту продажу та сервісу клієнтів за безстроковим трудовим договором, а з 02.09.2010 р. була переведена на посаду Менеджера зі збору та обробки аналітики Департаменту продажу та сервісу клієнтів ДП УГК Nemiroff. На підставі наказу №842/К від 29.04.2014 року, звільнена з роботи за згодою сторін з 30.04. 2014 року, відповідно до п.1, ст.36 КЗпП України, заступником генерального директора ОСОБА_34

Вказані вимоги підтверджує наявною в матеріалах справи копією трудової книжки, ксерокопією наказу про звільнення №842/К від 29.04.2014 року; ксерокопією довідки з ПФУ із відомостями про застраховану особу (Форма ОК-7-з); випискою банку; вимогою від 22.07.2015 р.

Разом з тим, заявник зауважує про те, що на день її звільнення ДП УГК Nemiroff не було здійснено остаточного розрахунку, зокрема 12 579,14 грн заборгованість по заробітній платі, 9 569,16 грн компенсація за невикористані дні щорічної відпустки, 34 860, 00 грн середнього заробітку за затримку розрахунку по заробітній платі, що в сукупності складає 57 008, 30 грн та просить визнати вказані вимоги та включити до реєстру вимог кредиторів.

Боржником та розпорядником майна вказані вимоги не визнаються з підстав, викладених у письмових поясненнях та відзивах та зазначено, що перед кредитором відсутня будь-яка заборгованість, з огляду на повний розрахунок з останнім, доводи заявника є необгрунтованими та непідтвердженими належними та допустимими доказами.

В судове засідання 12.08.2015 з'явились представник боржника та розпорядник майна боржника. Заявник ОСОБА_1 в судове засідання 12.08.2015 року не зявилась про причини неявки суд не повідомила, хоч була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання. З огляду на що суд розглядає справу за наявними матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Присутні в судовому засіданні розпорядник майна та представник боржника висловили заперечення проти грошових вимог ОСОБА_1 з мотивів наведених у письмових поясненнях.

Суд, розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff", дослідивши письмові докази, надані на підтвердження викладених у них обставин, заслухавши пояснення представника боржника, розпорядника майна, проаналізувавши норми діючого законодавства України, встановив наступне.

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - ОСОБА_19 про банкрутство) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

В силу положень ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону про банкрутство, суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує спори про стягнення заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Кредитор ОСОБА_1 обґрунтовує свою заяву тим, що її звільнено з займаної посади наказом про звільнення (на підставі ст. 38 КзПП України) від 29.04.2014 р., який підписано заступником генерального директора ОСОБА_34. При цьому, як зазначає заявник у своїй заяві, з нею в порушення ст. 116 Кодексу законів про працю України не було здійснено розрахунок при звільненні. У звязку з чим виникла заборгованість по заробітній платі за частину березня та квітень 2014 року, заборгованість по грошовій компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а також виплаті середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Вказані суми були заявлені кредитором без вирахування податків та загальнообовязкових платежів.

Судом встановлено, що 15.04.2014 року Заявником було надано заяву про звільнення за згодою сторін на ім'я генерального директора ДП УГК Nemiroff ОСОБА_35

17.04.2014 року Боржник звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Немирівському районі Вінницької області з запитом про надання інформації стосовно працівників, які перебувають в трудових відносинах з підприємством-Боржником. Листом ПФУ в Немирівському районі Вінницької області від 22.04.2014р. вих. № 685/06-47/03 Боржнику надано інформацію щодо працівників, які за відомостями ПФУ перебували в трудових відносинах з ДП «Українська горілчана компанія «Nemiroff» в період з 01 лютого 2014 року по 28 лютого 2014 року .

Також Боржником в Немирівській районній громадсько-політичній щотижневій газеті «Прибузькі новини» № 17(10651) від 24 квітня 2014р. розміщено оголошення про виклик осіб, які перебувають в трудових відносинах з боржником, зявитися на території підприємства.

17.04.2014 р. Боржником на адресу фізичних осіб - можливих працівників Боржника, щодо яких було отримано інформацію з Пенсійного фонду України, направлені листи з проханням надати пояснення, інформацію про наявність трудових відносин та зявитися на робоче місце, копії листів від 17 квітня 2014 року вих. № 87-15\0332 з доказами направлення містяться в матеріалах справи.

За наслідками отриманої інформації з Пенсійного фонду, 29.04.2014 року було видано наказ № 842-К від 29.04.2014 р. про звільнення з роботи з 30.04.2015 р. ОСОБА_1, менеджера з обробки та збору аналітики з наданням компенсації за невикористану відпустку 18 днів.

З урахуванням відсутності на підприємстві трудової книжки Заявника та ненадання її Боржнику під час подачі заяви про звільнення, Заявника було зобов'язано її надати.

На підставі наказу про звільнення зроблено розрахунок відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України.

ОСОБА_1 наприкінці травня 2014 року надано копію своєї трудової книжки в якій значиться запис про звільнення за згодою сторін, вчинений ОСОБА_36, разом з тим ОСОБА_34 право на вчинення такого запису не має.

Крім того, після зазначеного запису про звільнення міститься запис про прийом Заявника на роботу з 14.05.2014 року до іншого роботодавця.

Заявника було повідомлено про незаконність запису вчиненого від імені Боржника неуповноваженою особою, та висловлено прохання принести оригінал трудової книжки з метою вчинення запису про відміну попередньо вчиненого запису про звільнення та внесення трудової книжки запису вчиненого уповноваженою особою.

Однак трудова книжка вже знаходилась у нового Роботодавця, та вчинити запис про відміну незаконного запису про звільнення тягнуло за собою необхідність скасування обох цих записів та внесення нових коректних записів, що в свою чергу на думку Заявника потягло би за собою зіпсування важливого для працівника документу.

З огляду на вищенаведені обставини, оригінал трудової книжки для відміни запису, вчиненого ОСОБА_36 надано не було. Однак, незважаючи на даний факт Боржник станом на даний момент даний запис не визнає та вважає що він підлягає скасуванню, а зам ість нього має бути вчинено запис уповноваженою особою.

Враховуючи, що Заявник був працівником Боржника, з'явився за його викликом боржником як роботодавцем було прийнято рішення здійснити розрахунок з Заявником, внаслідок чого, Заявнику було виплачено заробітну плату з урахуванням простою за період з 01.04.2014 року по 30.04.2014 року - 5 600, 09 грн та компенсацію за невикористану відпустку 18 днів - 8 612, 28 грн.

Фактичний розрахунок із заявником боржником було здійснено 08.07.2014 р.

Таким чином за час несвоєчасного розрахунку у боржника виникли зобов'язання щодо сплати середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку у розмірі 20 783, 64 грн за 43 робочі дні.

Як стверджує боржник, станом на день розгляду заяви останнім здійснено повний розрахунок із заявником.

В свою чергу, заявником не надано доказів, які б спростовували позицію Боржника, не надано доказів щодо непроведення розрахунків із заявником.

Приписами статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд наголошує, що обов'язок кредитора полягає у доведенні обґрунтованості своїх вимог до боржника перед судом належними та достатніми доказами, оскільки відповідно до статті 23 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори одночасно зі заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують. Непідтвердження грошових вимог кредитором належними та достатніми доказами може бути підставою для відмови господарським судом у визнанні грошових вимог такого кредитора.

Більше того, на момент розгляду грошових вимог заявника до боржника між боржником, що знаходиться в стадії розпорядження майном та його працівником, який виконував посадові обов'язки на підприємстві, існує спір про виплату заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за затримку розрахунку.

Частиною 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, утому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Виходячи із аналізу вимог ст. ст.1, 10, 23 Закону України "Про відновлення латоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майнові спори з вимогами до боржника, зокрема, про стягнення заробітної плати, вирішуються виключно в позовному провадженні господарським судом, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство.

Розгляд таких спорів майнового характеру повинен здійснюватись за правилами господарського судочинства із застосуванням відповідного матеріального права, зокрема, трудового, а саме, із викликом сторін, дослідженням всіх доказів, заслуховуванням пояснень сторін, чиїх прав стосується даний спір.

Частиною 2 статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу.

Виходячи із системного аналізу положень ст.ст. 1, 10, 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд зазначає, що у попередньому засіданні завдання господарського суду полягає не у вирішенні майнового спору по суті, а у визнанні наявності у кредитора грошових вимог до боржника, які підтверджені належними та допустимими доказами, господарський суд зобов'язаний перевірити обгрунтованість підстав виникнення грошових вимог, а також їх розмір.

Суд вважає, що грошові вимоги кожної особи до боржника, у вигляді заробітної плати, в даному випадку, якщо боржник знаходиться у процедурі банкрутства, повинні бути підтверджені виключно окремим самостійним рішенням господарського суду про стягнення заробітної плати, з урахуванням вимог п.7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".

У процедурі банкрутства при розгляді заяв з грошовими вимогами до боржника, господарський суд обмежений колом учасників провадження у справі про банкрутство, що передбачений ст. 1 спеціального Закону, не вирішує спір по суті, а лише перевіряє обґрунтованість грошових вимог кредиторів поданими документами».

Відтак враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про включення до складу кредиторів ОСОБА_2 підприємства "УГК "Nemiroff" з сумою грошових вимог у розмірі 57 008, 30 грн.

Також суд звертає увагу на те, що ухвалою про порушення провадження у справі № 902/798/14 введено мораторій на задоволення вимог кредитора. Разом з тим, згідно абз.1-3 п. 5 ст. 19 Закону про банкрутство дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів у разі одночасного задоволення вимог кредиторів у процедурі розпорядження майном керуючим санацією згідно з планом санації або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому цим Законом.

Стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов'язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор).

Частиною 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання заяви кредитора, який звертається з грошовими вимогами до боржника після оголошення про порушення справи про банкрутство, а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом становить 1 розмір мінімальної заробітньої плати.

В п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 вказано, що розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру МЗП, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Станом на 1 січня 2014 року, розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218,00 грн.

З огляду на викладене, за подання заяви про включення до складу кредиторів ОСОБА_1 повинна була сплатити судовий збір в розмірі 1 218,00 грн.

Статтею 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що господарський суд не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Закону. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог частини третьої статті 23 цього Закону, господарський суд письмово повідомляє заявника про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому випадку суд виносить ухвалу про повернення заяви.

Відповідно до п. 20 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 року №01-06/606/2013 "Про ОСОБА_19 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 №4212 - VI) у разі виявлення недоліків заяви господарський суд відповідною ухвалою зобов'язує заявника усунути їх в установлений судом строк.

З огляду на те, що суд помилково прийняв кредиторську вимогу без сплати судового збору, в подальших ухвалах зобов'язував заявника виправити вказаний недолік, однак останніми він виправлений не був, суд, керуючись нормами діючого законодавства, стягує вказаний судовий збір в дохід державного бюджету.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до абз.3 п.6 ст.23 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, за наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

Таким чином, за наслідками судового засідання, повно та всебічно дослідивши обставини справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні заяви ОСОБА_3 про включення до складу кредиторів ДП "Українська горілчана компанія "Nemiroff" слід відмовити.

Крім того, враховуючи приписи Закону України «Про судовий збір» із заявника ОСОБА_3 стягнути в дохід державного бюджету 1218,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 1, 22, 23, 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 75, 86, 115 Господарського процесуального кодексу України, Законом України "Про судовий збір", суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити ОСОБА_37 в задоволенні заяви про включення до складу кредиторів ОСОБА_2 підприємства "Українська горілчана компанія "Nemiroff" з сумою грошових вимог в розмірі 57 008, 30 грн по справі № 902/798/14 .

2. Стягнути із ОСОБА_37 (73040, м. Херсон, вул. Ворошилова, 29, к. 1, кв. 138, ідент. код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України 1 218, 00 грн. витрат на сплату судового збору. Видати наказ.

3. Ухвалу направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Стефанів Т.В.

віддрук.прим.:

1- до справи;

2- Компанії "Nemiroff Holding Limited", 01050, м. Київ, вул. Староноводницька, буд. 13-А ;

3- ОСОБА_2 підприємству "Українська горілчана компанія "Nemiroff" - 22800, Вінницька обл., м. Немирів, вул. Горького, буд. 31;

4 - арбітражному керуючому ОСОБА_4 - 49000, м. Дніпропетровськ, бульвар Катеринославський, 2, оф. 610

5 - ОСОБА_1 - 73040, АДРЕСА_1.