Постанова № 48637038, 17.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 серпня 2015 року № 826/7857/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Технобуд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суддя - Вовк П.В.

В порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Технобуд» (далі також - ТОВ «Сервіс-Технобуд», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів ( далі також - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому позивач просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 25 червня 2013 року № 0000006152.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року, у задоволенні вказаного позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2015 року зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2015 року справу № 826/7857/14 було прийнято до провадження суддею Вовком П.В. та призначено до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В наданих суду запереченнях представник відповідача вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та запереченнях проти адміністративного позову.

11 серпня 2015 року на адресу суду надійшли письмові клопотання позивача та відповідача про здійснення подальшого розгляду справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на зазначене та з урахуванням вимог статті 122 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками відповідача на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 та пп. 78.1.8 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та відповідно до п. 200.11 статті 200 цього ж Кодексу проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Сервіс-Технобуд» залишку від'ємного значення по декларації з ПДВ за лютий 2013 року у розмірі 28 021 435, 00 грн., яке виникло за період: грудень 2010 року; лютий-грудень 2011 року; січень-грудень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 12 червня 2013 року № 47/15.6/33744388, згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 198.3 та п. 198.6 статті 198, п. 201.6 статті 201 ПК України, в результаті чого ТОВ «Сервіс-Технобуд» завищено залишок від'ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму 214 073, 00 грн.;

- п. 200.4, абз. «а» п. 200.14 статті 200 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ТОВ «Сервіс-Технобуд» суми бюджетного відшкодування в березні 2011 року на суму 1 459 556, 00 грн., в червні 2011 року на суму 1 903 772, 00 грн., в липні 2011 року на суму 266 803, 00 грн., в серпні 2011 року на суму 893 848, 00 грн., в вересні 2011 року на суму 709 974, 00 грн., в жовтні 2011 року на суму 849 853, 00 грн., в листопаді 2011 року на суму 624 556, 00 грн., в грудні 2011 року на суму 1 409 455, 00 грн., в січні 2012 року на суму 1 650 369, 00 грн., в лютому 2012 року на суму 347 014, 00 грн., в березні 2012 року на суму 866 470, 00 грн., в квітні 2012 року на суму 1 305 507, 00 грн., в червні 2012 року на суму 21 806, 00 грн., в липні 2012 року на суму 21 806, 00 грн., в серпні 2012 року на суму 21 806, 00 грн., в вересні 2012 року на суму 21 806, 00 грн., в жовтні 2012 року на суму 23 748, 00 грн., в листопаді 2012 року на суму 23 748, 00 грн., в грудні 2012 року на суму 7 442 690, 00 грн. та в лютому 2013 року на суму 7 554 921, 00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки, відповідачем було прийняте, в тому числі, податкове повідомлення-рішення № 0000006152 від 12 червня 2013 року, яким, відповідно до абз. «а» п. 200.14 статті 200 ПК України, встановлено заниження ТОВ «Сервіс-Технобуд» суми бюджетного відшкодування в розмірі 27 807 362, 00 грн. та, у зв'язку з цим, його добровільну відмову від отримання такої суми як бюджетного відшкодування, що враховується у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п. 14.1.18 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до вимог п. 200.4 статті 200 ПК, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно із п. 200.6 статті 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.11 статті 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (п. 200.14 статті 200 ПК України).

Повертаючи дану адміністративну справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України наголосив на тому, що ні судом першої інстанції, ні судом апеляційної інстанції, при визнанні правомірним податкового повідомлення-рішення, не було досліджено та не здійснено аналізу податкових накладних, наявності фактичної сплати позивачем податку на додану вартість постачальнику в ціні придбаних товарів (послуг), не досліджено реального здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано суму бюджетного відшкодування ПДВ.

Враховуючи зазначену позицію суду касаційної інстанції, суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що ТОВ «Сервіс-Технобуд» в період, що перевірявся податковим органом, було укладені наступні договори, сплата коштів за умовами яких стала підставою для формування податкового кредиту позивача:

- договір підряду № 157-12/БІП-ПМ на проведення проектних робіт від 04 січня 2011 року, за умовами якого ТОВ «Бюро інвестиційних проектів - Проектний Менеджмент» (підрядник) зобов'язувалось за завданням позивача (замовник) виконати за оплату проектні роботи по об'єкту: «Будівництво багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом із знесенням існуючих будівель і споруд на вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва»;

- договір підряду № 21709 на проведення проектних робіт від 17 травня 2012 року, за умовами якого ТОВ «Бюро інвестиційних проектів - Проектний Менеджмент» (підрядник) зобов'язувалось за завданням позивача (замовник) виконати за оплату проектні роботи по об'єкту: «Будівництво багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом по вул. Саперне поле, 5 у Печерському районі м. Києва»;

- договір поставки № 20/06-11 від 20 червня 2011 року, за умовами якого ТОВ «Торговий дім Вікант» (постачальник) зобов'язувалось поставити позивачу (покупець) металопродукцію на склад покупця, що розташований на території будівельного майданчика багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом із знесенням існуючих будівель і споруд на вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити поставлений товар.

Умовами договору передбачалось, що в день поставки товару постачальник зобов'язувався передати покупцю відповідні видаткові накладні, сертифікат якості заводу-виробника, податкову накладну;

- договір поставки № МКП-180/02/13 від 08 лютого 2013 року, за умовами якого ТОВ «Метінвест-СМЦ» (постачальник) зобов'язувалось поставити позивачу (покупець) металопродукцію, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити поставлений товар.

Умовами договору передбачалось, що при передачі товару постачальник зобов'язувався передати покупцю також відповідні видаткові та податкові накладні, сертифікат якості, акт прийомки-передачі;

- договір поставки № 130012 від 22 січня 2013 року, за умовами якого ТОВ «ТВК Вектор-ВС» (постачальник) зобов'язувалось поставити на об'єкт позивача (покупець): житловий комплекс з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом по вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва, електротехнічне обладнання, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити поставлений товар;

Умовами договору передбачалось, що в день поставки товару постачальник зобов'язувався передати покупцю податкову та видаткову накладні, паспорт або сертифікат якості товару;

- договір № 07/13 від 15 січня 2013 року, за умовами якого ТОВ «Торговий дім Вікант» (продавець) зобов'язувалось передати у власність позивача (покупець) металопродукцію, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар.

Умовами договору передбачалось, що загальна кількість, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що передається з договором, визначається в заявках покупця, рахунках фактурах продавця та/або специфікаціях до договору, видаткових накладних;

- договір підряду на капітальне будівництво № 07/09-12 від 07 вересня 2012 року, за умовами якого ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой» (генпідрядник) зобов'язувалось за завданням позивача (замовник) виконати підготовчі, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи на об'єкті будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгами із знесенням існуючих будівель і споруд на вул. Саперне поле, 5 у Печерському районі м. Києва;

- договір підряду на капітальне будівництво № 15/12-10 від 15 грудня 2010 року, за умовами якого ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой» (генпідрядник) зобов'язувалось за завданням позивача (замовник) виконати підготовчі, будівельні, монтажні, пусконалагоджувальні та інші роботи на об'єкті будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом по вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва;

- договір субпідряду № 29/10/12 від 31 жовтня 2012 року, за умовами якого ТОВ «АТП Дніпро» (підрядник) зобов'язувалось за завданням позивача (замовник) виконати комплекс монтажних, пусконалагоджувальних робіт з влаштування обладнання автоматизованої системи моніторингу та управління, комплексної системи безпеки та системи фасадного освітлення на об'єкті будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом по вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва;

- договір підряду № 03-09/12 від 03 вересня 2012 року, за умовами якого ТОВ «СК «Вектор» (підрядник) зобов'язувалось виконати за завданням позивача (замовник) санітарно-технічні роботи офісу продаж, а замовник зобов'язувався провести оплату зазначених робіт;

- договір на розробку робочої документації № 16/2011 від 04 липня 2011 року, за умовами якого ТОВ «Інж сервіс» (субпідрядник) зобов'язувалось за завданням позивача (замовник) виконати роботи по розробці робочої документації «Системи сміттєвидалення» для житлового будинку, розташованого на об'єкті будівництва багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом із знесенням існуючих будівель і споруд на вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва, а замовник зобов'язувався прийняти документації та оплатити вартість виконаних робіт;

- договір № 145 від 17 травня 2011 року, за умовами якого ВАТ «Київський завод «Радар» (виконавець) зобов'язувалось за завданням позивача (замовник) виконати роботи з підготовки смуги земельної ділянки для прокладання двох кабельних ліній КЛ-10 кВ згідно з Технічними умовами АЕК «Київенерго» № 43707 від 03 серпня 2010 року, що будуть виконуватись в ході будівництва багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом із знесенням існуючих будівель і споруд на вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

При вирішенні даної справи, суд враховує також правову позицію Вищого адміністративного суду України, висловлену ним в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10, відповідно до якого процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1) встановлення факту здійснення господарської операції; 2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку; 4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; 5) встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою підтвердження реальності господарських операцій, що мали місце з його контрагентом, позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів, а саме: договорів та додатків до них, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), довідок про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, відомостей використаних ресурсів, актів виконаних будівельних робіт, реєстрів виконаних робіт.

На підтвердження оплати наданих ТОВ «Бюро інвестиційних проектів - Проектний Менеджмент», ТОВ «Торговий дім Вікант», ТОВ «Будівельна компанія «Девенстрой», ТОВ «ТВК Вектор-ВС», ТОВ «Метінвест-СМЦ» послуг та поставлених товарів, як і сплати в ціні таких послуг (товарів) сум ПДВ, позивачем було долучено до матеріалів справи відповідні платіжні доручення.

Водночас, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази оплати позивачем послуг (товарів), отриманих від ТОВ «Інж сервіс», ВАТ «Київський завод «Радар», ТОВ «СК «Вектор» та ТОВ «АТП Дніпро».

Також, позивачем не було надано суду податкових накладних, які б підтверджували його господарські взаємовідносини з наступними контрагентами: ВАТ «Київський завод «Радар», ТОВ «СК «Вектор» та ТОВ «АТП Дніпро».

Суд зазначає, що окремі з наданих документів, перелік яких наведено вище, не відповідають вказаним вище обов'язковим вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема:

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, відомості використаних ресурсів, акти виконаних будівельних робіт, реєстри виконаних робіт не містять інформації про посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а окремі з долучених позивачем до матеріалів справи відомостей використаних ресурсів та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) взагалі не містять підписів уповноважених осіб;

- довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, відомості використаних ресурсів, акти виконаних будівельних робіт, реєстри виконаних робіт не містять інформації про дату і місце їх складання.

Таким чином, надані позивачем документи з зазначеними вище недоліками, суд не вважає первинними документами в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Крім того, в матеріалах справи відсутні документи, які б давали суду можливість встановити факт виконання зобов'язань за договорами поставки № 20/06-11 від 20 червня 2011 року, № МКП-180/02/13 від 08 лютого 2013 року, № 130012 від 22 січня 2013 року та № 07/13 від 15 січня 2013 року саме контрагентами позивача, вказаними в цих договорах, а саме: видаткові накладні, рахунки фактури, документи, що підтверджують якість товару. Суд звертає увагу, що складання зазначених документів у відносинах між позивачем та його контрагентами передбачене самими договорами № 20/06-11 від 20 червня 2011 року, № МКП-180/02/13 від 08 лютого 2013 року, № 130012 від 22 січня 2013 року та № 07/13 від 15 січня 2013 року.

Також, згідно із Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, до товарно-транспортних документів належить товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п. 11.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (п. 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні).

Таким чином, саме товарно-транспортні накладні є належними доказами факту відвантаження, перевезення, прийняття, обліку товарно-матеріальних цінностей.

Товарно-транспортна накладна є первинним транспортним документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування, оперативний та бухгалтерський облік товару. У свою чергу, на підставі даних бухгалтерського обліку ведеться податкова звітність, визначаються об'єкти оподаткування.

В той же час, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні, які б підтверджували реальність та товарність операцій, що передбачені укладеними позивачем з його контрагентами договорами № 20/06-11 від 20 червня 2011 року, № МКП-180/02/13 від 08 лютого 2013 року, № 130012 від 22 січня 2013 року та № 07/13 від 15 січня 2013 року.

В контексті наведеного, необхідно звернути увагу на те, що ухвалою суду від 23 липня 2015 року як від позивача, так і від його контрагентів (ТОВ «Бюро інвестиційних проектів - проектний менеджмент», ТОВ «Торговий дім Вікант», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ», ТОВ «ТВК ВЕКТОР-ВС», ТОВ «Будівельна компанія «Девентстрой», ТОВ «АПТ Дніпро», ТОВ «СК «Вектор», ТОВ «ІНЖ Сервіс», ВАТ «Київський завод «Радар»), витребовувались документи, які б підтверджували реальний характер їх господарських взаємовідносин у період, що перевірявся податковим органом. Зазначена ухвала була отримана всіма адресатами, відомості про що містяться в матеріалах справи, крім ТОВ «АПТ Дніпро» (направлений на адресу товариства лист повернувся з відміткою «за зазначеною адресою не перебуває»).

Однак, станом на день прийняття даної постанови, відповідь на такий запит суду була наданий лише ТОВ «ТВК ВЕКТОР-ВС», в якій товариство вказало, що у вказаний період не мало господарських відносин з позивачем. Самим же ТОВ «Сервіс-Технобуд», як і рештою його контрагентів, жодних документів або пояснень, на виконання вимог ухвали від 23 липня 2015 року, суду надано не було.

Таким чином, враховуючи те, що надані позивачем документи є неналежними доказами виконання сторонами умов вказаних правочинів, через недотримання при їх оформленні вимог чинного законодавства, та не надання позивачем або його контрагентами додаткових первинних документів, які б підтверджували виконання сторонами умов зазначених вище договорів, суд констатує відсутність їх належного документального підтвердження, а, як наслідок, і реального характеру виконання зазначених господарських зобов'язань між позивачем та його контрагентами.

Водночас, з урахуванням наведених положень законодавства, суд зазначає про те, що за відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, виходячи з наведених вище обставин справи та відповідних їм положень законодавства, враховуючи підстави повернення даної справи на новий розгляду Вищим адміністративним судом України, обґрунтованими, на думку суду, є викладені відповідачем в акті перевірки позивача від 12 червня 2013 року № 47/15.6/33744388 висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

А як наслідок, правомірним та таким, що не підлягає скасуванню, є оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача, що ґрунтується на зазначених висновках акту перевірки.

Згідно статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 94, 122, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Технобуд» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя П.В. Вовк