Постанова № 48636864, 14.08.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 серпня 2015 року № 826/2692/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014р.О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.11.2014р. №0074781701.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на їх протиправність.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з тих підстав, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято правомірно.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України дійшов переконання про можливість подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі п.п. 78.1.1, 78.1.2 статті 78, п. 79.1 статті 79 ПК України та згідно з наказом №1797 від 02.10.2014р. відповідачем проведено перевірку фізичної особи ОСОБА_1 за результатами якої 23.10.2014р. складено акт №2877/26-53-17-01/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань повноти, достовірності та своєчасності нарахування та сплати сум податку з доходів фізичних осіб в частині визначення доходу у вигляді сум додаткового блага, отриманого платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 (НОМЕР_1) за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. (далі по тексту - Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п. 176.1 статті 176, п.п. 49.18.4 п. 49.18 статті 49, ст. 36, п.п. 163.1.1 статті 163, абз. «д» п.п. 164.2.17 статті 164 ПК України, згідно остаточних перерахунків донараховано до сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 155 765,82грн.

В якості підстав для даного висновку контролюючим органом в Акті перевірки зазначено, що при опрацюванні інформації з бази даних 1-ДФ встановлено, що ТОВ "Кей-Колект" в ІІІ кв. 2013 року нараховано та виплачено на користь позивача дохід за ознакою 126 (додаткове благо) в сумі 917 618,94 грн. Також, від ТОВ "Кей-Колект" отримано відповідь, згідно якої вказане Товариство, як кредитор, повідомило фізичну особу як платника податку на доходи фізичних осіб під підпис особисто про те, що анульована сума заборгованості є доходом, отриманим як додаткове благо, та попередило про необхідність самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб. При цьому, вказано, що податкова декларація про майновий стан і доходи за 2013 рік позивачем до податкового органу не подана.

На підставі встановленого порушення відповідачем 06.11.2014р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0074781701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 194 707,27грн., в тому числі - основний платіж 155 765,82грн. та штрафні санкції - 38 941,45грн.

Вважаючи вказане вище податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Так, згідно ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Як зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став встановлений контролюючим органом факт нарахування та виплати на користь позивача доходу за ознакою 126 (додаткове благо) в сумі 917 618,94грн. у ІІІ кв. 2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що між громадянкою ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" укладено договори про надання споживчого кредиту №11260422000 від 29.11.2007р., згідно яких Банк (Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк") зобов'язується надати Позичальнику (гр. ОСОБА_1.) кредитні кошти (кредит) у відповідному розмірі, а Позичальник зобов'язується прийняти належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

В подальшому, як вбачається з наявних у матеріалах справи копії листа ТОВ "Кей-Колект" за вих. №083-11182/1 від 25.07.2013р. повідомило боржника за кредитними зобов'язаннями - ОСОБА_1 - про анулювання залишку заборгованості за вищевказаним кредитним договором, на підтвердження чого останньою зроблена розписка про ознайомлення.

Так, у матеріалах справи міститься копія повідомлення про анулювання боргу (в порядку пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України) за вих. №083-11182/1 від 25.07.2013р., згідно якого ТОВ "Кей-Колект" повідомило позивача про прийняття Товариством рішення про анулювання кредиторської заборгованості останньої, яка виникла на підставі договору №11260422000 від 29.11.2007р. у розмірі 917 618,94грн. На підтвердження обізнаності позивача з вказаним повідомленням останнє містить підпис ОСОБА_1 про отримання його оригіналу 17.09.2013р., достовірність якого позивачем та його представником під час судового розгляду не заперечувалася.

Згідно пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, факт порушення положень якого встановлено контролюючим органом під час перевірки, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді, зокрема, суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

З огляду на викладене вбачається, що у відповідності до положень пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, позивачем, враховуючи факт повідомлення останньої про прийняття ТОВ "Кей-Колект" рішення про анулювання кредиторської заборгованості ОСОБА_1, яка виникла на підставі договору №11260422000 від 29.11.2007р., отримано дохід 917 618,94грн., що підлягає декларуванню в річній податковій декларації, із визначенням розміру податку на доходи.

Однак, позивач самостійно не сплатив податок з доходу, отриманого як додаткове благо.

Отже, на підставі вищевикладеного відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2014р. №0074781701, а тому адміністративний позов ОСОБА_1 вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись вимогами статтями 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 672,30грн. (шістсот сімдесят три гривні, 30 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко