Постанова № 48636849, 15.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15 червня 2015 року 14 год. 47 хв. № 826/6528/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Махиньку Ю.О., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 15 червня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) від 06 серпня 2014 року в адміністративній справі №826/6528/14 (далі - справа) відмовлено повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" (далі - позивач, ТОВ "МТК") до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 27 грудня 2013 року №112526552208, №112626552208, №112726552208 (далі - оскаржувані рішення).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року постанову суду першої інстанції від 06 серпня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 серпня 2014 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 04 листопада 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для нового розгляду та вирішення справи визначено суддю Данилишина В.М.

Відповідною ухвалою суду справу прийнято до провадження та її призначено до розгляду у судовому засіданні.

У подальшому, згідно зі ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом допущено заміну первинного відповідача його процесуальним правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач).

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, та наданих на його обґрунтування доказах, а представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти нього, та наданих на їх обґрунтування доказах.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій скасовано у зв'язку з тим, що судами ними не з'ясовано усі обставини (не досліджено усі докази), необхідні для всебічного, повного і об'єктивного розгляду та вирішення справи по суті.

Врахувавши позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 22 січня 2015 року, під час нового розгляду справи судом, у тому числі додатково, з'ясовано наступне.

Так, відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 19 грудня 2013 року складено акт №807/26-55-22-08/37701112 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та правильності формування від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2013 року (далі - акт перевірки).

На підставі акту перевірки, 27 грудня 2013 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення:

- №112526552208, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 821445,00 грн. за основним платежем та у розмірі 205361,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №112626552208, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 59335923,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 14833981,00 грн.;

- №112726552208, яким позивачу зменшено суму залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 3542450,00 грн.

Протягом перевірки відповідачем виявлено порушення позивачем п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у зв'язку із протиправним включенням до складу податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 62878373,00 грн., сплаченої у складі ціни імпортованих товарно-матеріальних цінностей, які не використано у господарській діяльності позивача.

Такий висновок, як з'ясовано судом у ході розгляду справи, відповідачем зроблено у зв'язку із відсутністю інформації щодо фактичного отримання товару. Зокрема, до перевірки позивачем не надано актів (накладних) про приймання товарно-матеріальних цінностей та інших документів, що підтверджують факт отримання товару. Крім того, у відповідача відсутня інформація та підтверджуючі документи щодо зберігання товарно-матеріальних цінностей (до перевірки не надано інформації щодо наявності власних або орендованих складських приміщень для зберігання імпортованої продукції). Також у позивача відсутні фактичні залишки товарно-матеріальних цінностей (на письмовий запит щодо проведення інвентаризації позивачем не надано відповіді).

Під час перевірки відповідач також дійшов висновку про порушення позивачем п. 187.1 ст. 187 ПК України у зв'язку із заниженням податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 587167,00 грн. з підстав не відображення у податкових деклараціях з ПДВ та додатку №5 до них взаємовідносин із ТОВ "ЕворіІнвестмент", ТОВ "Істіон Менеджмент", ТОВ "Деван Альянс", а також допущення арифметичних помилок у листопаді-грудні 2012 року при перенесенні залишку від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, у результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ у розмірі 234278,00 грн.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року зазначено, що відмовляючи у задоволенні позову повністю, суди попередніх інстанцій, посилаючись на п. 44.6 ст. 44 ПК України, відповідно до якого, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності, дійшли висновку про правомірність прийнятих контролюючим органом оскаржуваних рішень.

Однак, суд касаційної інстанції не погодився із такими доводами судів попередніх інстанцій, оскільки вони суперечать ст.ст. 11, 71, 86 КАС України, які зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування усіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази із власної ініціативи, всебічно, повно і об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Також, судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що, згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Тобто, з аналізу вище викладених норм вбачається, що виконавши перед бюджетом обов'язок зі сплати ПДВ при імпорті товару з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності, платник має правові підстави для включення сум такого податку до складу податкового кредиту.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року також зазначено, що у ході нового розгляду справи необхідно перевірити доводи позивача про те, що поставка товару від нерезидента на його адресу здійснювалася на умовах Інкотермс-2000 CIP ("фрахт/перевезення та страхування оплачено до ... "), а відповідальність за товар переходить до позивача у момент його отримання на складі перевізника та підписання акту виконаних робіт із такої доставки, який в охоплений перевіркою період позивачем, згідно з його доводами, ще не складався. До вище вказаного часу, зокрема, відповідно до укладеного між позивачем та ТОВ "Філд" договору транспортної експедиції №12/07Э від 01 липня 2012 року, обов'язок із зберігання вантажу покладається на експедитора.

Незважаючи на вище зазначені доводи позивача та наявність у нього належним чином оформлених вантажних митних декларацій, суди попередніх інстанцій не витребували у контролюючого органу докази на підтвердження його позиції щодо використання імпортованого позивачем товару в операціях, що не пов'язані з його господарською діяльністю.

Крім того, судами попередніх інстанцій не враховано доводи позивача про те, що господарські взаємовідносини між ним та ТОВ "ЕворіІнвестмент", ТОВ "Істіон Менеджмент", ТОВ "Деван Альянс" мали місце у серпні 2012 року, у той час як охопленим перевіркою періодом є виключно жовтень 2013 року.

З урахуванням вище викладеного суд зазначає наступне.

Під час нового судового розгляду справи представником позивача у додаток до уже наданих раніше доказів, за результатами оцінки яких судами у справі прийнято відповідні судові рішення, надано суду копії документів щодо руху активів, господарські операції із якими є предметом спору у справі.

Зокрема, додатково надано копії зовнішньоекономічних договорів на купівлю товару у нерезидентів, договорів на брокерські та експедиційні послуги, актів виконаних робіт та податкових накладних по таких послугах.

На підтвердження подальшого продажу товару надано копії відповідних договорів купівлі-продажу імпортованого товару, податкових накладних, реєстрів податкових накладних, видаткових накладних, реєстрів видаткових накладних та банківські виписки.

Поряд з цим, як зазначено у відповідному письмовому клопотанні представника позивача, до якого приєднано копії вище перелічених документів, документи, які підтверджують ведення господарської діяльності позивача за період із 01 липня по 19 листопада 2012 року не можуть бути надані суду через їх вилучення ГВПМ ДПІ у Печерському районі міста Києва.

Протягом з'ясування фактичних обставин справи та перевірки їх наявними у матеріалами доказами судом з'ясовано, що дійсно у матеріалах справи міститься копія протоколу обшуку від 19 листопада 2012 року, згідно з якою, на підставі постанови у кримінальній справі №68-00010 Солом'янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2012 року у справі №4/2609/1819/12, працівниками податкової міліції проведено обшук офісних приміщень за адресою: місто Київ, Кловський узвіз, 5, кв. 1, звідки вилучено та долучено до матеріалів вище вказаної кримінальної справи у тому числі і документи фінансово-господарської діяльності позивача.

Слід зазначити, що під час знаходження справи у провадженні Київського апеляційного адміністративного суду законним представником позивача подано до вище вказаного суду письмову заяву про витребування у слідчого управління фінансових розслідувань (далі - СУФР) ДПІ у Печерському районі усіх документів стосовно позивача, які вилучено відповідно до протоколу обшуку від 19 листопада 2012 року.

Крім того, у ході нового судового розгляду справи представником відповідача надано суду копію постанови про призначення позапланової інвентаризації від 05 травня 2014 року, прийнятої СУФР ДПІ у Печерському районі під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32013110060000247, внесеному 05 липня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.ст. 212 ч.ч. 1, 3, 15 ч. 2, 191 ч. 5 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підставі матеріалів перевірки діяльності ТОВ "МТК", проведеної ДПІ у Печерському районі.

Зважаючи на вище викладені обставини, судом прийнято відповідну ухвалу, якою зокрема, витребувано у СУФР ДПІ у Печерському районі засвідчені копії документів фінансово-господарської діяльності позивача, вилучених 19 листопада 2012 року із офісних приміщень за адресою: місто Київ, Кловський узвіз, 5, кв. 1, згідно з протоколом обшуку, проведеного на підставі постанови у кримінальній справі №68-00010 Солом'янського районного суду міста Києва від 14 листопада 2012 року у справі №4/2609/1819/12, а також письмову інформацію про стан та результати досудового розслідування у кримінальному провадженні №32013110060000247 разом із копіями відповідних підтверджуючих процесуальних документів.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, на виконання вище вказаного судового рішення представником СУФР ДПІ у Печерському районі із матеріалів вище вказаного кримінального провадження надано суду копії певних, а за переконанням суду, навіть вибіркових документів фінансово-господарської діяльності позивача, вилучених у ході проведеного 19 листопада 2012 року обшуку. До такого висновку суд прийшов, виходячи з аналізу тих документів, перелік яких зазначено у тексті наявної у матеріалах справи копії протоколу обшуку від 19 листопада 2012 року.

За результатами дослідження наявних матеріалах справи доказів, зокрема, копій зовнішньоекономічних контрактів, судом з'ясовано достовірність доводів позивача про те, що поставка товару від нерезидентів на його адресу здійснювалася на умовах Інкотермс-2000 CIP ("фрахт/перевезення та страхування оплачено до ... "), а відповідальність за товар перейшла до позивача у момент його отримання на складі перевізника та підписання акту виконаних робіт з такої доставки. До вище вказаного часу, відповідно до укладеного між позивачем та ТОВ "Філд" договору транспортної експедиції №12/07Э від 01 липня 2012 року обов'язок із зберігання вантажу покладається на експедитора.

Зокрема, згідно з п. 1.1 ст. 1 договору транспортної експедиції №12/07Э, у порядку та на умовах, визначених договором, експедитор - ТОВ "Філд" зобов'язується за винагороду, від імені, за дорученням та за рахунок клієнта - позивача виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування, а саме: пошук перевізника за замовленням позивача; укладення договору перевезення (від свого імені); оформлення або отримання необхідних для перевезення документів; виконання вантажних робіт; здійснення перевірки кількості та якості вантажу; зберігання вантажу; забезпечення відправлення або отримання вантажу у пункті призначення; організація перевезення вантажу різними видами транспорту територією України та іноземних країн, у тому числі фрахтування національних та іноземних суден; інші транспортно-експедиційні послуги.

Отже, врахувавши позицію, викладену в ухвалі суду касаційної інстанції від 22 січня 2015 року, оцінивши усі наявні у матеріалах справи докази (як ті, які надано позивачем раніше та за результатами оцінки судами у справі уже прийнято відповідні судові рішення, так і ті, які надано представниками сторін під час нового судового розгляду справи), суд прийшов до висновку, що господарські операції за участю позивача за перевіряємий період мали реальний характер.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, п. 198.5 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, суд зазначає, що на виконання вище вказаного судового рішення представником СУФР ДПІ у Печерському районі не надано інформацію про стан та результати досудового розслідування у кримінальному провадженні №32013110060000247. Надано тільки інформацію (без результатів) щодо кримінального провадження №32012110110000002, внесеного 21 листопада 2012 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за підозрою директора ТОВ "МТК" у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Таким чином, проаналізувавши вище викладені норми та з'ясовані обставини, суд прийшов до висновку про протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних рішень та, як наслідок, наявність підстав для їх скасування.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Суд зазначає, що при подачі позову судовий збір позивачем не сплачено у зв'язку із задоволенням судом заяви про відстрочення сплати судового збору до прийняття у справі судового рішення по суті. У зв'язку із прийняттям судом рішення про задоволення позову повністю судові витрати стягненню із позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 27 грудня 2013 року:

- № 112526552208, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 821445,00 грн. (Вісімсот двадцять одна тисяча чотириста сорок п'ять гривень 00 копійок) та зобов'язано сплатити штрафні (фінансові) санкції у розмірі 205361,00 грн. (Двісті п'ять тисяч триста шістдесят одна тисяча 00 копійок);

- № 112626552208, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 59335923,00 грн. (П'ятдесят дев'ять мільйонів триста тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять три гривні 00 копійок), визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язано сплатити суму податку у розмірі 59335923,00 грн. (П'ятдесят дев'ять мільйонів триста тридцять п'ять тисяч дев'ятсот двадцять три гривні 00 копійок) та штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 14833981,00 грн. (Чотирнадцять мільйонів вісімсот тридцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят одна гривня 00 копійок);

- № 112726552208, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Міжгалузева торговельна компанія" зменшено суму залишку від'ємного значення, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду "рядок 24 Декларації з податку на додану вартість", у розмірі 3542450,00 грн. (Три мільйони п'ятсот сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок).

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 22 червня 2015 року