Постанова № 48635731, 11.08.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 серпня 2015 р. № 820/7440/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати за період з 26.10.2014 року по теперішній час; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області вжити заходи для перерахування та виплати позивачу заробітної плати відповідно до положень ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 26.10.2014 року та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо), та нараховувати і виплачувати її і надалі, до внесення відповідних змін в законодавство.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що 14 жовтня 2014 року прийнято ОСОБА_2 України Про прокуратуру, яким внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на підставі яких позивач має право на нарахування та виплату посадового окладу у відповідності до зазначеної норми у більшому розмірі, ніж фактично ним отримано за період роботи з 26 жовтня 2014 року. Зазначені зміни до законодавства набрали чинності 26.10.2014 року, отже з цієї дати посадовий оклад працівника апарату суду повинен бути розрахований з урахуванням та на підставі норм Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Закону України Про прокуратуру. У зв'язку із чим, просив позов задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання позивач не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Представник Управління Державної казначейської служби України у Харківській області у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Представник Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на позов. В запереченнях зазначив, що діючим законодавством закріплено право працівника суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, на посадовий оклад в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Але законодавчого механізму реалізації даного права не має, оскільки відповідні виплати у належному розмірі здійснюються тільки в разі наявності відповідних бюджетних асигнувань. У зв'язку із чим, просив у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи, що сторони є належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання, потреба заслухати свідка чи експерта відсутня, перешкод для розгляду справи у судовому засіданні немає, а тому суд вважає, що справу слід розглянути за наявними в ній матеріалами в порядку письмового провадження з огляду на положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 03.07.2007 працює на посаді помічника судді Первомайського міськрайонного суду Харківської області по теперішній час та має 9 ранг державного службовця.

Згідно до розпорядженням Кабінету Міністрів України № 88-р від 24.02.2003 посада помічника судді віднесена до 5-ї категорії посад державних службовців.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини щодо охоплення державою діяльності з приводу створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті регулюються Законом України "Про державну службу".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу", державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Водночас, Законом України "Про судоустрій та статус суддів", визначені правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, визначено систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлено систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" (в редакції до 29.03.2015), оплата праці державних службовців повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для незалежного виконання службових обов'язків, сприяти укомплектуванню апарату державних органів компетентними і досвідченими кадрами, стимулювати їх сумлінну та ініціативну працю. Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю. Надбавка за вислугу років виплачується державним службовцям щомісячно у відсотках до посадового окладу з урахуванням доплати за ранг і залежно від стажу державної служби у таких розмірах: понад 3 роки - 10, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України. Джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є Державний бюджет України та інші джерела, визначені для цієї мети положеннями про органи державної виконавчої влади, затвердженими указами Президента України та постановами Кабінету Міністрів України.

Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них та фінансування інших, передбачених цим Законом, гарантій, пільг і компенсацій.

26 жовтня 2014 року набрав чинності ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року № 1697-VII, в частині внесення змін до статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", яким визначено що: розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду, посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.

Так, відповідно до підпункту 59 пункту 5 Розділу XII Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, частину першу вищевказаної статті було доповнено абзацом другим, в якому зазначено: "при цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.".

ОСОБА_2 України "Про прокуратуру" було опубліковано в газеті "Голос України" № 206 (5959) від 25.10.2014 року, отже зміни до ст. 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" набрали законної сили 26.10.2014 року.

Згідно з пунктом 2 частини тринадцятої розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" Кабінет Міністрів України у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього закону, мав внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, у тому числі з метою забезпечень забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

У той же час згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 482 у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", мінімальна заробітна плата у 2014 році у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

З розрахунків заробітної плати по позивачу вбачається, що їй за період жовтень 2014 року - березень 2015 року посадовий оклад нараховано та виплачено у розмірі 1218,00 грн.(а.с.8-9).

Суд зазначає, що до часу розгляду зазначеної справи судом, Кабінетом Міністрів України відповідні зміни на підставі пункту 2 частини тринадцятої розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268 не внесені .

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що він не повинен враховувати положення Закону України від 14.10.2014 року "Про прокуратуру", яким внесено зміни до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", через те, що Кабінетом Міністрів України відповідні зміни до вищезазначеного Порядку не внесені та не існує механізму реалізації зазначених норм, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.17 Закону України " Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду , як джерело права.

Частинами 1 та 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У своєму рішенні від 24.07.14р. №38677/06 "Будченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що є втручанням у право заявника за ст.1 Першого протоколу до Конвенції та порушенням цієї статті у зв'язку з відмовою заявнику через не існування механізму реалізації відповідного законодавчого положення.

Також у своєму рішенні від 18.07.06 року №63566/00 "Проніна проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що у цій справі заявниця зверталась до національних судів з вимогою вирішити спір щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявниця посилалася, зокрема на положення ст. 46 Конституції , заявляючи , що її пенсія не повинна бути нижчою за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позов заявниці з точки зору , попри пряме посилання у кожній судовій інстанції . На думку Суду, національні суди , цілком ігноруючи цей аргумент , хоча він був специфічним , доречним та важливим , не виконали свої зобов'язання щодо пункту 1 ст. 6 Конвенції.

Таким чином, суд не може не враховувати той факт, що Законом України Про прокуратуру внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", на підставі яких позивач має право на нарахування та виплату посадового окладу у відповідності до зазначеної норми.

Крім того, у рішенні від 08.11.06 року №63134/00 "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не приймає до уваги аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань , оскільки органи державної влади , оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Отже, суд не приймає доводи відповідача на те, що він не повинен був враховувати положення Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, якими внесено зміни до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", через те, що відсутнє відповідне бюджетне призначення таких видатків в бюджеті.

У той же час, згідно з частиною першою статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.

Суд зазначає, що постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", якою визначено розмір посадового окладу посади позивача, є підзаконними нормативно - правовим актом. Оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів", який має вищу юридичну силу у порівнянні з постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268, закріплено інший розрахунок розміру посадового окладу посади позивача, ніж у постанові Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 р. № 268, до спірних правовідносин мають застосовуватись саме норми Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з урахуванням змін, які внесені на підставі Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області діє на підставі Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України від 05.04.2011 року за №82.

У своїй діяльності управління керується Конституцією і законами України та іншими нормативно-правовими актами та цим положенням.

Відповідно до ч. 1,2 статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, діяльності здійснює Державна судова адміністрація України.

Таким чином, суд вважає, що при здійсненні розрахунку заробітної плати позивача , як працівника апарату суду , відповідач, починаючи з 26 жовтня 2014 року повинен був враховувати положення Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, яким внесено зміни до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

У той же час, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 року, який набрав законної сили 01.01.2015 року, установлено, що норми і положення частини першої статі 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, на законодавчому рівні, починаючи з 01.01.2015 році було закріплено певні обмеження у застосуванні положення частини першої статі 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Суд зазначає, що будь - яких обмежень, які закріплені на рівні закону, щодо нарахування розміру посадового окладу працівника апарату суду у відповідності до Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року, яким внесено зміни до частини першої статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року, судом не встановлено.

У зв'язку з викладеним, для відновлення прав позивача, суд вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року включно відповідно до статті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції з 26.10.2014) та за період з 29.03.2015 року по день винесення рішення, а саме 11.08.2015 включно, відповідно до статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд").

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача та зобов'язання відповідача зробити перерахунок та виплатити позивачу заробітну плату за період з 01.01.2015 року по 29.03.2015 року, суд зазначає, що на цей час Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік" передбачалася можливість застосування положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", у тому числі в частині посадового окладу працівників апарату суду, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, у зв'язку з чим, суд залишає позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині без задоволення.

Стосовно вимоги позивача щодо в частині зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату і надалі, до внесення відповідних змін в законодавство, суд зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовну вимогу позивача щодо зобов'язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області нараховувати і виплачувати ОСОБА_1 заробітну плату і надалі, до внесення відповідних змін в законодавство необґрунтованою та безпідставною, оскільки судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання, а ця частина вимог спрямована на майбутнє зобов'язання відповідача вчиняти дії, у здійсненні яких відповідачем відмовлено не було. На теперішній час у суду немає підстав вважати, що в подальшому відповідачем буде порушуватись право позивача. А тому у вказаній частині позов задоволенню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з підстав, викладених вище.

Керуючись статтями 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної казначейської служби України у Харківській області, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати за період з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року включно та за період з 29.03.2015 року по 11.08.2015 року включно.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області вжити заходи для перерахування та виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) заробітної плати відповідно до положень ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", починаючи з 26.10.2014 року по 31.12.2014 року включно та за період з 29.03.2015 року по 11.08.2015 року включно та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу (місячна премія, надбавка за високі досягнення, надбавка за вислугу років, тощо).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України , а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Чудних