Постанова № 48631696, 17.08.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3316/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2015 року

10год.45хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

За участю секретаря - Торубка М.А.

За участю сторін:

Від позивача: Міщенко А.Л. - за довіреністю

Від відповідача: Дергачева А.В. - за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" про стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якій позивач просить суд стягнути з комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Гайдара, 38а, код ЄДРПОУ 35303278, р/р 26001500050803, МФО 300614, Банк ПАТ "Креді Агріколь Банк" на користь Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рахунок управління Державної казначейської служби України в Одеській області / Банк ГУ ДКСУ в Одеській області, Одержувач - УК у Малиновському районі, МФО - 828011, р/р -31215230700007, код ЄДРПОУ - 38016923, суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 26 145,24 грн. та пеню за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 784,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у відповідача станом на 15.05.2015 року наявна непогашена заборгованість зі сплати адміністративно-господарської санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2014 році у розмірі 26 145, 24 грн., та нарахованої пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 784,50 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, зокрема на те, що підприємством виконані вимоги ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки норматив робочих місць для інвалідів підприємством був виконаний, звіти про наявність вакансій у 2014 році своєчасно подавались до центру зайнятості, при цьому міський центр зайнятості не направив на працевлаштування у КП ЖКС «Черьомушки» в 2014 році жодного інваліда, хоча відповідач щомісяця звертався до центру зайнятості про наявність вакансій, просив направляти на працевлаштування громадян та інвалідів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991р. №875-XI, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Мінітрів України від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомедованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Судом встановлено, що 26 лютого 2015 року відповідачем до Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою № 10-ПІ (аркуш справи 6), в якому було зазначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників КП ЖКС "Черьомушки" у 2014 році склала 672 осіб.

Кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях повинна складати 27 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність - 27 осіб. Сума адміністративно-господарських санкцій (рядок 06) КП "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" не зазначена.

Згідно з вимогами статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.

Суд встановив, що на підставі вказаного звіту Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було складено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2014 звітний рік (аркуш справи 9) відносно відповідача, у якому встановлено, що відповідно до фактичної кількості робочих місць у 2014 році норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 27 осіб, середньооблікова чисельність штатних працівників, за звітний рік, яким встановлена інвалідність - 26 осіб.

З цих підстав у пункті 3 розрахунку позивач дійшов висновку, що кількість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами становить - 1 місце. Сума адміністративно-господарських санкцій складає 26145,24 грн.

Згідно ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інвалідам, які не мають змоги працювати на підприємствах, в установах, організаціях, державна служба зайнятості сприяє у працевлаштуванні з умовою про виконання роботи вдома. Інваліди можуть залучатися до оплачуваних громадських робіт за їх згодою.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону, яка передбачає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на підприємства покладається обов'язок щодо створення за власні кошти, у межах доведеного нормативу, робочих місць для працевлаштування інвалідів, надання щорічно до відділень Фонду соціального захисту інвалідів відомостей про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів та інформування державної служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів, що випливає з аналізу ст.ст. 18 та 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

При цьому, виходячи з приписів ч.1 ст.18 Закону права інвалідів на працевлаштування забезпечуються при їх безпосередньому зверненні до самих підприємств чи до державної служби зайнятості.

Судом встановлено, що відповідачем у 2014 році були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, які на протязі року були вакантними.

Так, на підприємстві працювало у 2014 року 672 громадянина. З них протягом року працювало 27 інвалідів (весь рік -23 інваліда, ; 11 місяців - 1 інвалід; 10 місяців 21 день -1 інвалід, 9 місяців 10 днів -1 інвалід, та 8 місяців 15 днів-1 інвалід.). Про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів КП «ЖКС «Черьомушки» щомісяця інформував центр зайнятості, що підтверджується інформацією про попит на робочу силу (вакансії) у січні місяці 2014 році підприємство просило 10 двірників, у лютому місяці 2014 році - 10 двірників, у березні місяці 2014 році - 10 двірників, у квітні місяці 2014 році - 10 двірників, у травні місяці 2014 році - 10 двірників, у червні місяці 2014 році - 10 двірників, у липні місяці 2014 році - 10 двірників, у серпні місяці 2014 році - 10 двірників, у вересні місяці 2014 році - 10 двірників, у жовтні місяці 2014 році - 10 двірників, у листопаді місяці 2014 році - 10 двірників та у грудні місяці 2014 році - 10 двірників. (а/с - 40-75). Середньооблікова чисельність - 26 осіб.

Подання у 2014р. КП "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" звітності за формою №3-ПН до Одеського міського центру зайнятості підтверджується листом Одеського міського центру зайнятості від15.05.2015р. (а.с.20).

Також цим листом підтверджується, що саме до КП "ЖСК "Черьомушки" не направлялись особи з інвалідністю для подальшого працевлаштування на підприємстві.

Таким чином, суд встановив, що органам державної служби зайнятості було відомо про наявність у відповідача у 2014 році вакантних посад для працевлаштування інвалідів, отже відповідач забезпечив можливість направлення відповідними органами до підприємства інвалідів для працевлаштування у звітному періоді.

При цьому посилання представника позивача на те, що відповідач зобов'язаний самостійно працевлаштовувати інвалідів згідно приписів ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" є безпідставними, оскільки, ч. 3 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативі робочих місць, але надалі в цій статті зазначено, що виходячи з вимог статті 18 цього Закону, які, як зазначалось вище передбачають наступні обов'язки: підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, частиною 3 ст. 18 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На думку суду, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком шукати та підбирати інвалідів для їх працевлаштування на створені робочі місця.

Позивачем не надано доказів безпосереднього звернення інвалідів для працевлаштування до КП "ЖКС "Черьомушки", крім того, Одеським міським центром зайнятості не направлялись інваліди для працевлаштування в КП "ЖКС "Черьомушки".

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у 2014 році відповідачем було вжито усіх залежних від нього заходів, виходячи з вимог статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для недопущення правопорушення у вигляді недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, отже, відповідачем виконані обов'язки, покладені на нього ст. 18 вказаного закону і відповідно відсутні правові підстави для нарахування адміністративно-господарської санкції за недотримання нормативу працевлаштування 1 особи на підприємстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій, при цьому враховує, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.

З огляду на те, що відповідач вживав необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, а саме, надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, відсутність вини ним доведена, застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць є необґрунтованим та суперечить ст.218 ГК України.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" про стягнення відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 17.08.2015р.

Суддя М.М. Аракелян

В задоволенні адміністративного позову Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства "Житлово-комунальний сервіс "Черьомушки" про стягнення відмовити.

17 серпня 2015 року.