Постанова № 48630595, 18.11.2010, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2010 року 7968/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Виноградової О.І.,

при секретарі Варданян О.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомдочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна»доБориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської областіпроскасування податкових повідомлень - рішень від 8 липня та 3 серпня 2010 р., ВСТАНОВИВ:

6 жовтня 2010 р. дочірнє підприємство з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач) про скасування податкових повідомлень - рішень від 8 липня 2010 р. № 0038162310/0 (далі повідомлення - рішення від 8 липня 2010 р.) та від 3 серпня 2010 р. № 0038162310/1 (далі повідомлення - рішення від 3 серпня 2010 р.).

16 листопада 2010 р. представником відповідача до суду було подано заперечення на позовну заяву (а.с. 77 - 83), згідно з яким підставою винесення оскаржуваних повідомлень - рішень було формування позивачем податкового кредиту за лютий 2010 р. з порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 р. № 168/97 (далі Закон № 168/97).

18 листопада 2010 р. представником позивача до суду було подано заяву про зміну (уточнення) позовних вимог, в якій він просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 8 липня та 3 серпня 2010 р. (а. с. 139).

У судове засідання зявилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, обґрунтовуючи тим, що первинні документи, на підставі яких було сформовано податковий кредит за лютий 2010 р., оформлено належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити посилаючись на те, що оскаржувані позивачем рішення є законними та обґрунтованими.

Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

25 червня 2010 р. відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р., які виникли за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у лютому 2010 р., за результатами якої було складено акт № 498/23-1/24210469 (далі акт перевірки) (а.с. 10 - 22).

Згідно з названим актом сума податкового кредиту (рядок 17 декларації) за лютий 2010 р. за даними платника складає 245 489 грн 00 коп., тоді як за даними перевірки 238 840 грн 13 коп., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування в сумі 6604 грн 70 коп. (а.с. 16 - 17).

8 липня 2010 р., на підставі акта перевірки, відповідачем прийнято повідомлення - рішення № 0038162310/0, згідно з яким сума завищеного бюджетного відшкодування складала 6604 грн 70 коп. (а.с. 8).

Дане повідомлення - рішення позивачем оскаржувалося в адміністративному порядку, проте, у задоволенні скарги було відмовлено і 3 серпня 2010 р. винесено повідомлення - рішення № 0038162310/1 аналогічного змісту (а.с. 9).

13 серпня 2010 р. позивач звернувся до Державної податкової адміністрації в Київській області (далі ДПА у Київській області) з повторною скаргою про перегляд повідомлень - рішень від 8 липня та 3 серпня 2010 р.

21 серпня 2010 р. ДПА в Київській області було прийнято рішення про залишення скарги без задоволення (а.с. 23), яке позивачем було отримано 3 вересня 2010 р. (а.с. 24 - 25), після чого він звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні справи судом взято до уваги, що позивач використовує для здійснення фінансово - господарської діяльності офісне та складські приміщення загальною площею 1 684,3 кв.м, які знаходяться в закритій зоні аеропорту «Бориспіль»за адресою: м. Бориспіль - 7. Зазначені приміщення позивач орендує у державного підприємства міжнародний аеропорт «Бориспіль»(далі ДП МА «Бориспіль») згідно з договором від 25 лютого 1997 р. № 2.6.18-20 Про оренду приміщення аеропорту (далі Договір) (а.с. 26 - 43) та доповнень до нього.

Зокрема, названим Договором передбачено наступне.

Згідно з вимогами п.п.3.2.1 Договору починаючи з 1 січня 1998 р. орендар сплачує орендодавцю аеропортовий збір (відсоток з виручки без врахування податку на додану вартість) в таких розмірах: з 1 січня 1998 р. до 31 грудня 1998 р. 4 %; з 1 січня 1999 до 31 грудня 1999 р. 6 %; з 1 січня 2000 р. і далі 7 %; але не менше 50 000 доларів США за кожний рік, починаючи з 1998 р. При цьому, максимальний розмір аеропортового збору (7 %), що зазначений в п. 3.2.1 Договору, не буде збільшуватися протягом усього строку дії договору, включаючи його продовження згідно з п.1.2 Договору (а.с. 33).

Як убачається з п.п.3.2.2 Договору, зазначена у п.п.3.2.1 сума аеропортового збору сплачується орендарем щомісячно рівними долями (4167 доларів США). У разі сплати аеропортового збору в гривнях, суми в доларах США переводяться за курсом Національного банку України на день виставлення рахунку (а.с. 34).

Відповідно до вимог п. 3.3. Договору орендодавець щомісячно, з урахуванням динаміки цін, виставляє орендарю рахунки за звітний місяць, до яких включені: орендна плата за приміщення; сплата за комунальні послуги та електроенергію; аеропортовий збір згідно п. 3.2.2 (а.с. 34).

Згідно з доповненням 3 до Договору (а.с. 44 - 47), сторони дійшли згоди, що виходячи із взаємного розуміння аеропортового збору, що зазначений як такий в п. 3.2 Договору, як плата за певні послуги, які аеропорт надає в звичайному порядку позивачу в ході діяльності останнього на території аеропорту. Такі послуги зокрема включають: використання орендарем в процесі діяльності доріг, перону та приміщень терміналів аеропорту; інструктаж з пожежної та авіаційної безпеки; надання одноразових перепусток відвідувачам позивача; забезпечення дотримання авіаційної безпеки згідно «Технології спільного контролю на авіа безпеку борт харчування»позивачем (організація руху і супровід авто ліфтів до борту літака автомобілями служби авіаційної безпеки аеропорту, перевірка автотранспорту позивача та його постачальників з метою попередження провозу заборонених речовин та предметів; інші послуги із загального дотримання норм авіаційної безпеки згідно «Технології»та інші послуги технічного і супровідного характеру, які можуть виявитися необхідними для позивача в процесі здійснення його діяльності (а.с. 45).

Додатком 3 також передбачено, що встановлена сторонами договору плата за послуги в виді відсотка від обсягу продажів позивача не є розподілом прибутку або іншою формою участі ДП МА «Бориспіль»у бізнесі позивача чи створенням сумісної діяльності сторін договору. Оскільки фактичний обсяг таких послуг в основному залежить від обємів діяльності позивача за відповідний період, (дослівно) «інтегральним показником якої є обсяг реалізації», то плата за послуги була привязана до обсягів реалізації (а.с. 45-46).

Крім того, у доповненні 3 до Договору передбачено замінити по тексту всього Договору термін «аеропортовий збір»на термін «платіж за супровідні послуги»(а.с. 46).

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 16 липня 1999 р. № 996 - ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі Закон № 996 - ХІV), Законом № 168/97 та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 червня 1995 р. за № 168/704 (далі Положення № 168/704).

Так відповідно до вимог п. 2 ст. 3 Закону № 996 - ХІV бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами п. 1 ст. 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до вимог п. 2.1 Положення № 168/704 первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобовязань і фінансових результатів.

Як убачається з вимог п. 2 ст. 9 Закону № 996 - ХІV, первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог п. 2.4 Положення № 168/704 первинні документи (на паперових і машино - зчитуваних носіях інформації), для надання їм юридичної сили і доказовості, повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Наявні матеріали справи свідчать, що надані позивачем до перевірки акт приймання - передачі виконаних послуг від 28 лютого 2010 р. (а.с. 125) не має обовязкових реквізитів щодо змісту господарських операцій, наданих ДП МА «Бориспіль»та отриманих позивачем, їх кількості (обсягу), та грошового (ціна за одиницю, загальна вартість) виразу стосовно окремих видів послуг.

За таких обставин названий документ не може бути доказом здійснення господарських операцій, оскільки не відповідає вимогам п. 2 ст. 9 Закону № 996 - ХІV та п. 2.4 Положення № 168/704 щодо змісту первинного документа.

Відповідно до вимог п.п.3.1.1 п. 3.1 ст.3 Закону № 168/97 обєктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з вимогами абз. 3 п. 1.4 ст. 1 названого Закону поставка послуг це будь-які операції цивільно - правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші обєкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до вимог абз. 1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Наявні матеріали справи свідчать, що Договором визначено як базу оподаткування податком на додану вартість не договірну (контрактну) вартість послуг, як це передбачено вимогами п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97 для кожної конкретної послуги та за фактом поставки, а інтегральну плату за послуги у виді відсотка від обсягу продаж (а.с. 45 - 46).

Згідно з вимогами п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону № 168/97 платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Проте, у виданій ДП МА «Бориспіль»податковій накладній від 28 лютого 2010 р. № 2918 у графі «Номенклатура поставки товарів (послуг)»продавця зазначено платіж за супровідні послуги у сумі 4 167 доларів США, у графі «Одиниця виміру»(дослівно) ? «грн.», у графі «Кількість (обєм, обсяг)»- «послуга», у графі «Ціна поставки одиниці продукції без урахування ПДВ»- 33 294 грн 33 коп. (а.с. 126).

Водночас, в акті приймання - здачі виконаних послуг від 28 лютого 2010 р. зазначено, що послуги, надані у лютому 2010 р., відповідають умовам Договору. Зокрема, їх надано в кількості та сумі, яка зазначена в рахунку від 28 лютого 2010 р. № 897/58, та отримано позивачем в повному обсязі (а.с. 125).

Проте, у зазначеному рахунку - фактурі від 28 лютого 2010 р. супровідні послуги визначено у сумі 4 167 доларів США, одиниця виміру визначена «шт.», у графі «Кількість»зазначено «1.000», у графі «Ціна»- 33, 294. 3300 без найменування валюти, в якій ця ціна визначена (а.с. 124).

Наведене свідчить, що наявні в матеріалах справи податкова накладна від 28 лютого 2010 р. № 2918 та рахунок - фактура від цієї ж дати № 897/58 не узгоджуються в одиниці виміру та ціні супровідних послуг (а.с. 124 - 126).

Згідно з вимогами п. 6.5 ст. 6 Закону місцем поставки послуг зокрема вважається: за винятками, визначеними у підпунктах «в», «д»«е»цього підпункту, - місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента (п.п. «а»п. 6.5 ст. 6); місце, де фактично надаються послуги у сфері діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування) (абзац третій підпункту «г»пункту 6.5); при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних обєктів - місце надання таких послуг. (п.п. «е»п. 6.5).

Проте, первинні документи за лютий 2008 р. (податкова накладна, рахунок - фактура, акт приймання - здачі) не містять зазначених відомостей (а.с. 123, 124,126).

Крім того, обовязковість зазначення у податкових накладних номенклатури і кількісного виміру поставки послуг, їх договірної (контрактної) вартості, а також повязаність поставки послуг з використанням у межах господарської діяльності зумовлено порядком набуття платником податків права на податковий кредит відповідно до вимог п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97. Так, згідно з наведеними нормами, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Наведене свідчить, що у березні 2010 р. до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму ПДВ за лютий 2010 року у сумі 6604 грн 70 коп., нараховану на вартість послуг, яка не підтверджена первинними документами.

Згідно з п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що і було зроблено відповідачем у даній справі.

Водночас, позивачем не було надано суду беззаперечних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог.

Враховуючі викладене та керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні позову дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями «Аіро Кейтерінг Сервісіз Україна»до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень - рішень від 8 липня та 3 серпня 2010 р. відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її оголошення за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження (ч. 3 ст. 254 КАС України).

Суддя О.І. Виноградова

Постанова складена в повному обсязі 23 листопада 2010 року