Постанова № 48630573, 12.08.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2015 року 810/3996/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Приходько Н.І., за участю:

представника позивача - Кваши Ю.А.,

представника відповідача - Кальковця В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

3 липня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» (КП БМР «Тролейбусне управління», підприємство) із позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Зазначали, що викладені за результатами перевірки висновки податкового органу не відповідають дійсним обставинам проведення господарської діяльності підприємства. Наголошували, що протягом 2011-2013 років субвенції на відшкодування витрат за пільгові перевезення громадян надходили до позивача не у повному обсязі, що вплинуло на затримку виплати заробітної плати працівникам КП БМР «Тролейбусне управління» та сплату податків, внесків і зборів, а тому вина підприємства у вчиненні податкового правопорушення відсутня, у зв'язку із чим стверджували безпідставність донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб. Вказували, що податковим органом включено до розрахунку суми заборгованості борг за 2010-2011 роки без урахування строків давності, визначених Податковим кодексом України.

Посилаючись на порушення ДПІ положень чинного законодавства у цьому випадку, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0006121705/678 від 3 квітня 2014 року.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, стверджував, у тому числі і в письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання позивача із податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями.

Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради направило письмові пояснення, в яких вказало, що воно є розпорядником бюджетних коштів і діє в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством України; а компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Як вбачається з Акта №685/17-5/13705191 від 31 березня 2014 року, Інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» щодо правильності обчислення та своєчасності сплати сум податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 березня 2011 року по 31 грудня 2013 року (а.с.9-13).

За висновками цього Акта відповідачем порушено, зокрема, вимоги підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, у зв'язку із несплатою (неперерахуванням) до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 1108109,42 грн.

На підставі Акта перевірки позивача 3 квітня 2014 року ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується у цьому випадку - №0006121705/678, згідно якого збільшено зобов'язання КП БМР «Тролейбусне управління» із податку на доходи фізичних осіб на 277027,36 грн. за штрафними санкціями (а.с.14).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося в адміністративному порядку. Однак, Головним управлінням Міндоходів у Київській області у рішенні від 26 травня 2014 року №1261/10/10-36-10-01-04/389 та Міністерством доходів і зборів України у рішенні від 17 червня 2014 року №10744/6/99-99-10-01-03-14 таке повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с.15-18).

Як видно із матеріалів справи, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням застосовано штрафні санкції до відповідача у зв'язку із несплатою (неперерахуванням) до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 1108109,42 грн. за 2012-2013 роки.

У судовому засіданні представник позивача стверджував, що, на його думку, до суми заборгованості із податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1108109,49 грн. податковим органом віднесено суму заборгованості за 2010 рік у розмірі 192370,17 грн. та за січень-лютий 2011 року у розмірі 27010,52 грн., у зв'язку із чим порушено вимоги статті 102 Податкового кодексу України щодо застосування строків давності, а також пунктів 7 та 11 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України щодо суми застосування суми штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

У той же час, як вбачається із Акта перевірки, заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1108109,49 грн. складається із сум боргу із такого податку за 2012 рік у розмірі 364264,43 грн. та за 2013 рік у розмірі 743844,99 грн. (а.с.10зв.), а твердження позивача обумовлені констатацією у змісті Акта перевірки наявності у підприємства заборгованості із податку на доходи фізичних осіб у сумі 192370,17 грн. станом на 1 січня 2011 року.

Крім того, як видно із додатку до Акта перевірки (а.с.141-147), сума несвоєчасно сплаченого податку на доходи фізичних осіб, до якої включено суми за 2010-2011 роки, становить 1314081,35 грн. Тобто така сума є значно більшою за суму податку з доходів фізичних осіб на яку нараховано штрафні санкції оскаржуваним повідомленням-рішенням.

Також судом з'ясовано, що питання правильності визначення суми заборгованості Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління», яка підлягає стягненню із позивача, у розмірі 1108109,42 грн. із податку з доходів фізичних осіб, вже було предметом судового розгляду.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 2 липня 2014 року у справі №810/3427/14 за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» про стягнення заборгованості, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, позовні вимоги Інспекції задоволено та стягнуто з КП БМР «Тролейбусне управління» на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 1108109,42 грн.

У такій справі суд встановив, що заборгованість у розмірі 1108109,42 грн. із основної суми податку з доходів фізичних осіб нарахована правильно та підлягає стягненню.

За правилами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

Як передбачає стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За змістом пункту 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язується сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є податкові агенти.

Як визначає підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (підпункт 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Згідно із підпунктом 168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

За нормами підпункту 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

У силу положень пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

За правилами статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

За наведених законодавчих норм та встановлених у ході судового розгляду обставин, суд констатує, що, по-перше, надходження не у повному обсязі або ж ненадходження субвенції на відшкодування витрат за пільгові перевезення громадян не визначена законодавцем підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій через несплату (прострочення сплати) податку з доходів фізичних осіб; по-друге, сума заборгованості по податку з доходів фізичних осіб, яку взято за базову величину при нарахуванні штрафних санкцій у випадку, який розглядається, становить 1108109,42 грн. і нарахована саме за 2012-2013 роки, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами; по-третє, штрафні санкції, визначені у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, розраховані у відповідності до положень Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що підстави для визнання протиправним і скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення - відсутні.

За правилами статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного, суд доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

У відповідності до вимог частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Відповідач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

У той же час, за правилами частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. У випадку, який розглядається, позовні вимоги є майновими, а їх розмір становить 277027,36 грн., тому судовий збір за майнові вимоги, у випадку що розглядається, складає 4872 грн., оскільки не може бути більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

У частині третій статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Позивач відповідно до платіжного доручення №25 від 24 червня 2014 року сплатив судовий збір у сумі 487,20 грн. за майнові вимоги; тому сума судового збору, яка підлягає стягненню із Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» до Державного бюджету України, складає 4384,80 грн. (4872 грн. - 487,20 грн.).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Стягнути із Комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Тролейбусне управління» до Державного бюджету України судовий збір у сумі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 серпня 2015 р.