Постанова № 48628748, 29.07.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2015 р. Справа № 804/7860/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСтепаненко В.В. при секретаріКоробейніковій Є. Ю. за участю: представників позивача представника відповідача Русанової В.В., Залужної В.І. Нечиталюка М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області про стягнення збитків, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області про стягнення збитків у розмірі 32 602,66 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем не виконуються умови договору про надання пільгового проїзду державним підприємством «Придніпровська залізниця» окремим категоріям громадян та компенсаційних виплат за наданий пільговий проїзд в частині компенсації пільгового проїзду пасажирів, внаслідок чого за Управлінням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області утворилась заборгованість у розмірі 32 602,66 грн.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, надав до суду письмові заперечення, зазначивши, що Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області виконало свої договірні зобов'язання перед позивачем у повному обсязі у межах бюджетних асигнувань. У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення, розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (перевізник) та Управлін ням праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради (платник) укладено договір №7-14 від 05.02.2014 року про надання пільгового проїзду Державним під приємством «Придніпровська залізниця» окремим категоріям громадян, та компен саційних виплат за наданий пільговий проїзд.

За умовами договору перевізник за власний рахунок здійснює перевезення окремих категорій громадян, які мають відповідні пільги у залізничному транспорті, а платник здійснює компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Ціна договору в будь-якому разі складає фактичні збитки перевізника від перевезень окремих категорій громадян, що мають відповідні пільги, за бажанням сторін можуть встановлюватись на певний період кожного року шляхом укладення додаткової угоди (пункт 3.1 вказаного договору).

Відповідно до додаткової угоди №3 від 27.02.2014 року до договору загальна сума фінансуван ня пільг населенню на 2014 рік складає 250 200,00 грн.

Згідно підпункту 2.1.2 договору залізниця щомісяця не пізніше, ніж 05 числа місяця, наступного за звітним, подає платнику рахунок на суму, яка підлягає компенсації, облікові форми за здійс нення пільгового перевезення у залізничному транспорті у приміському сполученні.

Як вбачається з облікових форм, сума за фактичну кількість перевезених пільговиків за період січень-грудень 2014 року складає: 270 945,57 грн.

Таким чином, за вказаний період було перевезено громадян пільгової категорії на суму більшу, ніж відповідачем прийнято до сплати. Різниця між нарахованою сумою за фактичну кількість перевезених пільговиків (270 945,57 грн.) та прийнятою до сплати сумою (238 342,91 грн.) складає 32 602,66 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 5 статті 9 Закону України «Про залізничний транспорт» для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 року затверджено Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, у відповідності до пунктів 9, 10, 11 якого на підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом. Залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми. Головні розпорядники коштів, передбачених на компенсаційні виплати, після надходження їх на власні рахунки у п'ятиденний строк перераховують зазначені кошти відповідній залізниці.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст, республіканського Автономної республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на державні програми соціального захисту, в тому числі, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Статтею 102 Бюджетного кодексу України передбачено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті «б» пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За приписами Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 року «Про затвердження фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» (надалі - Порядок №256 від 04.03.2002 року) фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, на відповідача покладено обов'язок відшкодовувати витрати з пільгових перевезень пасажирів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем у порядку, передбаченому законом, та відповідно до умов договору надавались звіти по обліковим формам та облікові форми про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного та місцевого бюджетів міста Орджонікідзе.

В силу пункту 6 Порядку №256 від 04.03.2002 року фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

У разі виникнення додаткових зобов'язань головні розпорядники коштів місцевих бюджетів надсилають щомісяця до 18 числа фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) уточнену інформацію про фактично нараховані у поточному місяці суми. Зазначені фінансові органи готують уточнені реєстри нарахованих у поточному місяці сум та подають їх до 20 числа Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Пунктом 7 Порядку №256 від 04.03.2002 року передбачено, що Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів.

Отже, законодавством передбачено механізм надання головним розпорядникам бюджетних коштів у разі виникнення додаткових зобов'язань, зокрема, щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України зобов'язання можуть виникати, зокрема, із закону та іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, вступаючи в договірні правовідносини, відповідач діяв з метою реалізації владних управлінських функцій щодо виконання відповідної державної програми, спрямованої на захист інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, а також з метою реалізації владних повноважень розпорядника бюджетних коштів.

Судом встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області, яке є розпорядником бюджетних коштів, не провело розрахунки за пільгові перевезення окремих категорій громадян, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний у відповідності до вищевикладених норм законодавства відшкодувати понесені позивачем збитки за перевезення пільгових категорій громадян.

При цьому, судом не приймаються посилання відповідача щодо обов'язку відшкодування пільгових перевезень виключно в межах виділених коштів, оскільки відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе державою в особі органу виконавчої влади, в даному випадку в особі відповідача.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного та, враховуючи, що на час розгляду справи сума збитків відповідачем не сплачена в добровільному порядку, відповідних доказів сплати під час судового розгляду справи не надано, дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 560,28 грн. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 70-72, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов державного підприємства «Придніпровська залізниця» до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області про стягнення збитків - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської міської ради Дніпропетровської області суму збитків за пільгове перевезення пасажирів у розмірі 32 602,66 грн. (тридцять дві тисячі шістсот дві гривні шістдесят шість копійок).

Присудити з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Придніпровська залізниця» судові витрати у розмірі 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок).

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2015 року.

Суддя В.В. Степаненко