Ухвала суду № 48625493, 05.08.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська 2а

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 761/6462/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/6939/15 Головуючий у суді першої інстанції: Маліновська В.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

5 серпня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.

при секретарі - Бабіч К.А.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2015 року відкрито провадження по даній справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3. подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою справу повернути до суду першої інстанції для повернення позовної заяви позивачу, вважаючи, що судом порушено норми процесуального права, провадження відкрите з порушенням правил підсудності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у серпні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ спільного майна подружжя та просив суд визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, стягнути з ОСОБА_3 на його користь половину вартості квартири АДРЕСА_2, а саме - 625 000 грн., в порядку поділу спільного майна подружжя, визнати за ОСОБА_4 право власності на автомобіль «Volkswagen - Transporter T4», державний номерний знак НОМЕР_1, рік випуску 2001 з виплатою на його користь грошової компенсації в розмірі половини вартості автомобіля в розмірі - 55 814 грн., поділити спільне набуте рухоме майно, а саме: вітрина холодильна середньо-температурна ПВХС «Флорида» 2,0 - «С» - 6500 грн., вітрина холодильна ПВХС «Кентуккі» - 1,8 - «С» (Україна) - 10900 грн., ящик морозильний «ZCAN ZB - 451» Данія, 370 л. - 4720 грн., ящик морозильний ZD 700 (Польща) 650 л., ваги торгові 5 штук - 5000 грн., ваги напільні 1 штука - 4200 грн., всього на суму 48 920 грн., залишивши майно відповідачу, стягнувши на його користь половину вартості, а саме - 24 960 грн., витребувати у ОСОБА_3 на його користь обручку (перстень) золотий 585 проби, розмір 20,5, маса виробу 5, 74 грн. - вартістю 3 984 грн., перстень золотий 585 проби, маса 6,85 гр. - 4110 грн., перстень золотий 585 проби - вартістю 3800 грн.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування.

Відкриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з положень ст.. 114 ЦПК України, - позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що відкриваючи провадження по даній справі, судом першої інстанції порушено правила підсудності, а саме положення ст. 109 ЦПК України, оскільки відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 що територіального не відноситься до Дніпровського району м. Києва, оскільки до даних правовідносин застосовуються положення ст. 114 ЦПК України.

Відповідно до інформаційного листа Верховного суду України від 20 березня 2008 року, правила виключної підсудності, визначені ч. 1 ст. 114 ЦПК України, які застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно (земельні ділянки, будинки, квартири тощо), наприклад, право власності на нерухоме майно, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що однією з вимог позовної заяви є визнання права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва.

Колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги, що позивачем не надано доказів щодо наявності у власності відповідачки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, оскільки при вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суд не може вдаватися до оцінки доказів та обставин справи.

Враховуючи, що позовні вимоги стосуються нерухомого майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо застосування положень ст. 114 ЦПК України - виключної підсудності.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорії справ.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, висновки суду обґрунтовані, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303,307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді