Рішення № 4860113, 28.08.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.08.09р.

Справа № 2/191-09

За позовом Закритого акціонерного товариства компанії "ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ", м.Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м.Дніпропетровськ

про визнання права власності на самовільно забудоване нерухоме майно

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Без участі прокурора.

Від позивача: Михайлець К.В., довіреність №60 від 04.08.2009р..

Від відповідача: Решетник О.А., довіреність від 1/11-2460 від 08.01.2009р..

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство компанія «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ», м.Дніпропетровськ (надалі –Позивач) звернулось до суду з позовною заявою про визнання за ним права власності на самовільно збудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Озерний, 22, а саме: роздягальня літ. Б-1 загальною площею 43,0 кв.м.; туалет літ. Г-1 загальною площею 6,6 кв.м.; вартова літ. Д-1 загальною площею 13,7 кв.м.; ангар літ. Е-1 загальною площею 494,0 кв.м.; гараж літ.З-1 загальною площею 24,0 кв.м.; гараж літ.Ж-1 загальною площею 24,0 кв.м., без додаткових актів введення в експлуатацію.

20.08.2009р. до суду із заявою про вступ у справу звернувся прокурор Індустріального району м.Дніпропетровська.

27.08.2009р. прокурор Індустріального району м.Дніпропетровська надав суду повідомлення про вихід із справи.

Позовні вимоги, обґрунтовані посиланням на приписи ст. 376 ЦК України, згідно з якими право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі уже під збудоване майно.

Відповідач у відзиві на позов проти задоволення вимог позивача не заперечує.

За згодою представників позивача та відповідача, в судовому засіданні 14.08.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2002року, Позивачеві на праві власності належить нерухоме майно, а саме: будівля водної станції літ. А-2 загальною площею 420,2кв.м.; літ. В – навіс; споруди № 1-14; І-ІІ –мостіння, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Озерний, 22,

20.11.2003р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, на якій знаходиться вищевказане нерухоме майно.

В ході експлуатації нерухомого майна, Позивачем були зведені будівлі та споруди, а саме: роздягальня літ. Б-1 загальною площею 43,0 кв.м.; туалет літ. Г-1 загальною площею 6,6 кв.м.; вартова літ. Д-1 загальною площею 13,7 кв.м.; ангар літ. Е-1 загальною площею 494,0 кв.м.; гараж літ.З-1 загальною площею 24,0 кв.м.; гараж літ.Ж-1 загальною площею 24,0 кв.м.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про планування і забудову території” нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств визначено як будівництво.

Згідно ст. 24 наведеного Закону, фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Таким чином здійснені позивачем перепланування та добудову слід визнати самочинним будівництвом.

Згідно наданого до матеріалів справи технічного висновку №09-02/033 від 17.07.2009р., складеного Товариством з обмеженою відповідальністю „Промтехстальпроект" (ліцензія серія АВ №051902 видана 21.04.2006р. Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, строк дії до 21.04.2011р.) обстежені конструкції спірного об’єкту нерухомості (фундамент, стіни, стовпи, каркас, перекриття) знаходяться в нормальному стані та пригодні до подальшої експлуатації за призначенням.

Відповідно до п. 1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою КМУ № 1243 від 22.09.2004, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями відповідності об’єкту нормативним вимогам, та готовності до експлуатації.

Як встановлено наданими до матеріалів справи технічним висновком, спірне нерухоме майно відповідає нормативним вимогам та є придатним для експлуатації.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги шляхом визнання за Позивачем права власності на спірне майно, оскільки оформлення такого права через процедуру введення об’єкта в експлуатацію відповідно до вимог Постановою КМУ № 1243 від 22.09.2004, не представляється можливим, в виду проведення будівельних робіт без отримання відповідного дозволу інспекції державного архітектурно-будівельного контролю міської ради, та належним чином затвердженого проекту.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд також виходив із наступного.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До кола способів захисту цивільних прав та інтересів чинним законодавством віднесено припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі.

Так, відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що Позивач самочинно збудував вказане нерухоме майно, господарський суд вважає за необхідне покласти на нього судові витрати незалежно від результатів вирішення спору.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 328, 376, 392 ЦК України ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за Закритим акціонерним товариством компанію «ПРИВАТ ІНТЕРТРЕЙДІНГ»(49095, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32, ідентифікаційний код 20006660) право власності на самовільно збудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пров. Озерний, 22, а саме: роздягальня літ. Б-1 загальною площею 43,0 кв.м.; туалет літ. Г-1 загальною площею 6,6 кв.м.; вартова літ. Д-1 загальною площею 13,7 кв.м.; ангар літ. Е-1 загальною площею 494,0 кв.м.; гараж літ.З-1 загальною площею 24,0 кв.м.; гараж літ.Ж-1 загальною площею 24,0 кв.м., без додаткових актів введення в експлуатацію.

Суддя

М.М. Боділовська

Рішення підписано 27.08.2009р.