Рішення № 4857957, 27.08.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2009 р.

Справа № 18/54-1410

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув матеріали справи:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Май Україна»м. Київ, вул. Замковецька, 5

до Приватного підприємства «Продторг –Тернопіль»м. Тернопіль, вул. Поліська, 14

про стягнення заборгованості у розмірі 13 082,53 грн.

За участю представників сторін:

позивача: Вартік О.В. –спеціаліст –юрисконсульт, довіреність №117 від 04.08.2009 р.

відповідача: не з’явився.

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Май Україна»звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства «Продторг – Тернопіль»про стягнення заборгованості у розмірі 13 082,53 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору № 23/03 від 23.03.2009 р. зобов’язання виконав не належним чином, зокрема не провів в повному обсязі оплату за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, видаткову накладну № МУ-0001863 від 26.03.2009 р., виписки з особового рахунку, акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2009 р. по 23.04.2009 р., вимогу про сплату заборгованості, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач письмового відзиву на позов не подав, його представник у судові засідання не прибув, хоча про час і місце слухання був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення № 2486300, № 2498860 в матеріалах справи), а тому суд розглядає справу згідно вимог статті 75 ГПК України за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив наступне.

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності.

23.03.2009 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Май Україна», як продавцем та приватним підприємством «Продторг –Тернопіль», як покупцем, був укладений договір № 23/03 (надалі –договір), предметом якого є купівля –продаж продуктів харчування (товар), в кількості та по цінам у відповідності з додатками чи товарними накладними (п. 1.1. договору).

Оплата товару проводиться покупцем в гривнях на розрахунковий рахунок продавця при умові 100 % передоплати. За взаємною згодою сторін можлива часткова передоплата по даному договору (п. п. 2.2., 2.3. договору).

Згідно п. 4.1. договору моментом передачі і прийому товару є підписання повноважними представниками сторін товарної накладної.

Договір набуває чинності з дати його підписання повноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2009 р., а в частині взаєморозрахунків –до повного їх проведення сторонами (п. 8.1. договору).

Згідно п. 1 ст. 193 ГПК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як випливає з матеріалів справи, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору купівлі –продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько –господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, на виконання п. п. 1.1., 3.1., договору позивач передав, а відповідач прийняв згідно видаткової накладної № МУ-0001863 від 26.03.2009 р. товар вартістю 15 582,53 грн.

Всупереч п. 2.2. договору відповідачем не здійснено 100% передоплати, а в зв’язку з допущенням помилки при її перерахуванні грошові кошти перераховані покупцем не були зараховані на рахунок продавця.

Для виконання договірних зобов’язань відповідачем 09.04.2009 р. сплачено 1 000 грн., 14.04.2009 р. сплачено 500 грн., 16.04.2009 р. сплачено 500 грн.

Сторонами по договору складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2009 р. по 23.04.2009 р., в якому безпосередньо відображена заборгованість в сумі 13 582,53 грн.

Після підписання даного акту, а саме –27.04.2009 р. відповідачем сплачено ще 500 грн.

Доказів погашення решти суми боргу –13 082,53 грн. відповідачем не подано.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

При даних обставинах справи, суд визнає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 13 082,53 грн. правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Продторг –Тернопіль»(м. Тернопіль, вул. Поліська, 14, ідентифікаційний код 34473634, р/р № 260048460 в ТОД Райффайзен Банк Аваль, МФО 338501) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Май Україна»(м. Київ, вул. Замковецька, 5, ідентифікаційний код 35442324, на р/р № 26003020003996 у філії УніКредит Банк ТОВ у м. Києві, МФО 300744):

- 13 082 (тринадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 53 коп. боргу;

- 130 (сто тридцять) грн. 83 коп. державного мита;

- 315 (триста п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання –31 серпня 2009 року, через місцевий господарський суд.

Суддя