Рішення № 4857759, 01.09.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.09р.

Справа № 29/263-09

За позовом Приватного підприємства "Дельта Медікел", м. Київ

до Приватного підприємства "Аптечний склад НА", м. Дніпропетровськ

про стягнення 37685 грн. 74 коп.

Суддя Полєв Д.М.

Представники:

від позивача: представник Козирєв О.С. за довіреністю б/н від 22.04.2009р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Дельта Медікел", м. Київ звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "Аптечний склад НА", м. Дніпропетровськ 37685грн. 74коп. основного боргу та судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позивач позов підтримав та просить його задовольнити в заявленій сумі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, документи, витребувані ухвалами суду від 23.07.2009р., 19.08.2009р. не надав.

Суд вважає за можливе розглянути заяву за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

Встановив:

01.01.2008р. між Дніпропетровською філією ПП "Дельта Медікел" (далі позивач) та ПП "Аптечний склад НА" (далі відповідач) укладено договір поставки №01/2008-6 (далі договір) із укладеними додатковою угодою №1 від 01.01.2008р. та протоколом розбіжностей.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується передати лікарські засоби, косметичні засоби та товари медичного призначення у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його, відповідно до умов даного договору.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (п.1 ст.14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року N 996-XIV первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач договірні зобов’язання виконав, поставивши відповідачу товар на суму 28727грн. 41коп., що підтверджується видатковими накладними, доданими до позовної заяви (а.с. 15-88).

Відповідно до п. 3.1 договору оплата партії товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки.

Доказів здійснення повної оплати, отриманого товару, відповідачем не подано.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання.

На момент розгляду справи заборгованість відповідача становить 28727грн. 41коп., докази сплати заборгованості в матеріалах справи відсутні, сторонами не подано, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовано, підтверджено матеріалами справи та підлягає задоволенню в заявленій сумі.

Також, позивач також просить стягнути з відповідача 6912грн. 47коп. пені.

Відповідно до п. 4.1 договору в разі порушення строків оплати торва, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 0,2% від вартості товару, за кожен день прострочення.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши нарахування позивачем пені, суд приходить до висновку про її часткове задоволення в сумі 2387грн. 52коп. з огляду на норми Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 75грн. 49коп. та 1970,37грн. інфляційних збитків.

Стаття ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних, суд вважає за необхідне задовольнити їх в заявленій сумі.

Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 47, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Аптечний склад НА" (м. Дніпропетровськ, пр. Миру, 33; п/р 26006050201094 в КБ "Приватбанк", МФО 305299) на користь приватного підприємства "Дельта Медікел" (м. Київ, вул. М.Грушевського, 28/2; код ЄДРПОУ 30634637; п/р 26005001087301 в ВАТ "Банк "Фінанси та кредит" м. Київ, МФО 300131) 28727грн. 41коп. заборгованості, 2387грн. 52коп. пені, 75грн. 49коп. 3% річних, 1970грн. 37коп. інфляційних збитків, 331грн. 60коп. державного мита та 274грн. 97коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті суми позову відмовити.

Суддя

Д.М. Полєв