Рішення № 4857694, 21.09.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

21.09.2009 р. Справа № 19/80

За позовом Українсько – російського спільного підприємства „Лакма” у формі акціонерного товариства закритого типу, м. Львів

до відповідача Малого приватного підприємства „Алекс”, м. Свалява

про стягнення 167 232 грн. 99 коп., в тому числі 130 946 грн. 30 коп. основного боргу за поставлений товар, 15 701 грн. 57 коп. пені, 17 484 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань та 3 100 грн. 61 коп. три проценти річних (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог),

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Забродський В.В., довіреність б/н від 04.08.2009 року

Відповідача – Белла Т.А., довіреність б/н від 01.06.2009 року

СУТЬ СПОРУ: Українсько – російським спільним підприємством „Лакма” у формі акціонерного товариства закритого типу, м. Львів заявлено позов до відповідача Малого приватного підприємства „Алекс”, м. Свалява про стягнення 167 038 грн. 53 коп., в тому числі 130 946 грн. 30 коп. основного боргу за поставлений товар, 15 729 грн. 53 коп. пені, 17 484 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань та 2 878 грн. 19 коп. три проценти річних. Представником позивача в судовому засіданні 11.08.2009 року подано заяву б/н від 11.08.2009 року в порядку ст. 22 ГПК України про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму 167 232 грн. 99 коп., в тому числі 130 946 грн. 30 коп. основного боргу за поставлений товар, 15 701 грн. 57 коп. пені, 17 484 грн. 51 коп. інфляційних нарахувань та 3 100 грн. 61 коп. три проценти річних, а також судові витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови контракту № 2/2008-В від 08.02.2008 року, а саме не оплатив вартість поставленої йому продукції в розмірі 130 946 грн. 30 коп. У судовому засіданні 15.09.2009 року представником позивача подано заяву б/н від 14.09.2009 року про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути з відповідача інші витрати, пов’язані з розглядом справи (крім державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу) у розмірі 14 100 грн. та витрати на поточне відрядження для участі у судовому засіданні 15.09.2009 року у розмірі 900 грн. – вартість правової допомоги за три доби відрядження, 301 грн. 36 коп. – вартість залізничних квитків та 6 223 грн. 29 коп. залишок гонорару, який має сплатити позивач за договором про надання правової допомоги № 16 від 01.07.2009 року.

Крім того, у судовому засіданні 21.09.2009 року представником позивача суду подано доповнення до заяви про розподіл судових витрат б/н від 14.09.2009 року, в яких просить стягнути з відповідача на користь позивача додатково витрати на відрядження для участі в судовому засіданні 21.09.2009 року представника позивача у розмірі 900 грн. – вартість правової допомоги за три доби відрядження та 315 грн. 36 коп. – вартість залізничних квитків.

Представник відповідача подала суду заяву б/н від 03.09.2009 року, в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі, однак просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на шість місяців. Крім того, подала суду письмові заперечення б/н від 21.09.2009 року на заяву представника позивача про розподіл судових витрат, в яких просить суд відмовити в задоволенні вимог представника позивача щодо стягнення з відповідача інших судових витрат, оскільки представник позивача не є адвокатом.

Вивчивши, дослідивши матеріали та заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

Між Українсько – російським спільним підприємством „Лакма”, м. Львів та Малим приватним підприємством „Алекс”, м. Свалява 08.02.2008 року був укладений контракт № 2/2008-В. Згідно умов контракту продавець (позивач) взяв на себе зобов’язання виготовити і продати, а покупець (відповідач) в свою чергу зобов’язався купити пробку гвинтову двоконтурну KEF з рельєфним логотипом МПП „Алекс” для 28 мм ПЕТ пляшок з різьбою ВРF та РСО (надалі – пробку) в кількості 30 млн. штук в рік.

Розділом 4 договору встановлено, що ціна пробки з рельєфним логотипом, на дату підписання контракту, складає 57 грн. 42 коп., в т. ч. ПДВ (20%) за одну тисячу шт., на умовах СІР м. Свалява (Інкотермс-2000). Орієнтована сума контракту складає 1 722 600 грн. гривень, в тому числі ПДВ (20%).

Відповідно до розділів 5 та 6 договору пробка може виготовлятись окремими партіями згідно заявок покупця (відповідача). Партія пробки замовляється покупцем (відповідачем) шляхом передачі письмової заявки по факсу або електронною поштою. Письмова заявка покупця (відповідача) є гарантією оплати пробки, виготовленої продавцем (відповідачем) даної заявки. Виготовлення пробки здійснюється продавцем (позивачем) протягом 25 (двадцяти п’яти) днів з дня передачі заявки покупцем (відповідачем). Поставка пробки здійснюється продавцем (позивачем) на умовах СІР м. Свалява (Інкотермс-2000) в кількостях та асортименті згідно розхідної накладної. Датою поставки пробки є дата оформлення розхідної накладної.

Розділом 7 договору зазначено, що розрахунки за пробку здійснюються покупцем (відповідачем) шляхом оплати поставленої пробки протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до контракту № 2/2008-В від 08.02.2008 року, видаткових накладних № 575 від 28.08.2008 року через Лоскоріх В.І. по довіреності серії НБЛ № 871728 від 26.08.2008 року, № 610 від 08.09.2008 року через Антонова П.П. по довіреності серії НБЛ № 871742 від 08.09.2008 року та № 650 від 29.09.2008 року через Шевченко В.В. по довіреності серії ЯПИ № 174264 від 29.09.2008 року позивачем було поставлено відповідачу товар (пробка гвинтова рельєфна) на загальну суму 170 946 грн. 30 коп.

У зв’язку з частковим погашенням боргу за поставлений товар за відповідачем за даними позивача, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 130 946 грн. 30 коп., що підтверджується також актом звірки розрахунків станом на 31.07.2009 року, підписаного сторонами та скріпленого печатками та довідкою підприємства № 331 від 04.08.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару в розмірі 130 946 грн. 30 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 130 946 грн. 30 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не заперечуються.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV та ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 130 946 грн. 30 коп. основного боргу за поставлений товар.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 701 грн. 57 коп.

Пунктом 7.2. контракту передбачено, що при порушенні умов розрахунку покупець (відповідач) сплачує продавцю (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочення, від вартості несплаченої пробки за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована пеня, яка визначена з врахуванням обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22 листопада 1996 року N 543/96-ВР, складає 15 701 грн. 57 коп., підлягає стягненню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 17 484 грн. 51 коп., три проценти річних – 3 100 грн. 61 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців у зв’язку з важким матеріальним становищем підприємства, суд заслухавши доводи представника відповідача, на підтвердження викладених у заяві обставин, дослідивши подані ним звіти про фінансові результати за 2008 рік та за перше півріччя 2009 року, баланси станом на 30.06.2008 року, 31.12.2008 року та 30.06.2009 року, дійшов висновку про фактичну наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення господарського суду, і доцільність часткового задоволення заяви шляхом надання розстрочки на чотири місяці.

Позивач просить стягнути з відповідача в порядку ст. ст. 44, 49 ГПК України інші понесені ним витрати, пов’язані з розглядом справи у розмірі 14 100 грн., а саме витрати на оплату правової допомоги ТОВ „Кравченко та Партнери”, пов’язаних з веденням судової справи у розмірі 10 500 грн., витрати на відрядження представника для участі у судових засіданнях по справі № 19/80 у розмірі 3 629 грн. 96 коп., що складається з вартості дев’яти діб відрядження у розмірі 2 700 грн. та вартості залізничних квитків в розмірі 929 грн. 96 коп., а також витрати на поточне відрядження представника позивача – Забродського В.В. для участі у судовому засіданні 15.09.2009 року у розмірі 900 грн. – вартість правової допомоги за три доби відрядження, 301 грн. 36 коп. – вартість залізничних квитків та 6 223 грн. 29 коп. залишок гонорару, який має сплатити позивач за договором про надання правової допомоги № 16 від 01.07.2009 року, а також додаткові витрати на відрядження для участі в судовому засіданні 21.09.2009 року представника позивача у розмірі 900 грн. – вартість правової допомоги за три доби відрядження та 315 грн. 36 коп. – вартість залізничних квитків.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно статті 2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, ст. 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам чи адвокатським об’єднанням.

Під час розгляду справи, позивач не надав жодних доказів щодо наявності в ТОВ „Кравченко та Партнери”, з яким укладеного договір про надання правової допомоги, статусу адвокатського об’єднання. Крім того, позивачем не надано жодних доказів щодо наявності у п.Забродський В.В., який представляв інтереси позивача у суді, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Отже, з вищенаведеного випливає, що витрати на оплату юридичних послуг не відносяться до складу судових витрат і не можуть бути відшкодовані позивачу за рахунок відповідача по справі, оскільки докази участі в інтересах позивача в судовому процесі адвоката відсутні. Дана судова позиція міститься й у постанові Вищого господарського суду України № 05/97-08 від 30.07.2008 року.

Щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, у п. 1 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) зазначається, що відповідно до розділу VI ГПК України судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 ГПК України). Стаття 30 ГПК України не поширюється на представника позивача, який брав участь в судових засіданнях, оскільки в ч. 1 ст. 30 ГПК України йдеться про можливість участі в судовому процесі лише посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, тобто осіб, зв’язаних з відповідними підприємствами (установами, організаціями, органами), які не беруть участі в судовому процесі, оскільки вони не наділені правом брати участь у судових засіданнях та бути присутні в судовому засіданні впродовж усього часу, а лише тоді, коли їх запрошують, і тільки на той час, коли вони дають пояснення суду. Як вбачається з викладеного вище, представник позивача не викликався в судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України, оскільки він представляв інтереси позивача як сторони в судовому процесі.

Отже, включені позивачем до складу інших витрат, пов’язаних з розглядом справи, витрати на відрядження представника позивача для участі у судових засіданнях, відповідно до статті 44 ГПК України не відносяться до складу судових витрат, а тому не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1 672 грн. 34 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 655, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства „Алекс”, м. Свалява, вул. М. Машкіна, 1 (код ЄДРПОУ 22070018) на користь Українсько – російського спільного підприємства „Лакма” у формі акціонерного товариства закритого типу, м. Львів, вул. Стрийська, 202 (код ЄДРПОУ 19338138) суму 167 232 (Сто шістдесят сім тисяч двісті тридцять дві гривень) грн. 99 коп., в тому числі 130 946 (Сто тридцять тисяч дев’ятсот сорок шість гривень) грн. 30 коп. основного боргу за поставлений товар, 15 701 (П'ятнадцять тисяч сімсот одна гривень) грн. 57 коп. пені, 17 484 (Сімнадцять тисяч чотириста вісімдесят чотири гривень) грн. 51 коп. інфляційних нарахувань та 3 100 (Три тисячі сто гривень) грн. 61 коп. три проценти річних, а також суму 1 672 (Одна тисяча шістсот сімдесят дві гривень) грн. 34 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118 (Сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення, а саме:

•до 21.10.2009 року – 41 808 (Сорок одна тисяча вісімсот вісім гривень) грн. 25 коп. заборгованості за поставлений товар, а також суму 1 672 (Одна тисяча шістсот сімдесят дві гривень) грн. 34 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 118 (Сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу;

•до 23.11.2009 року – 41 808 (Сорок одна тисяча вісімсот вісім гривень) грн. 25 коп. заборгованості за поставлений товар;

•до 21.12.2009 року – 41 808 (Сорок одна тисяча вісімсот вісім гривень) грн. 25 коп. заборгованості за поставлений товар;

•до 21.01.2010 року – 41 808 (Сорок одна тисяча вісімсот вісім гривень) грн. 25 коп. заборгованості за поставлений товар.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

В зв’язку з оголошенням в судовому засіданні 21.09.2009 року лише вступної і резолютивної частини рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 29.09.2009 року.

Суддя Пригара Л.І.