Рішення № 4857639, 08.09.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" вересня 2009 р.

справа № 5020-12/179

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СГС Плюс”

до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Севастопольський»

про стягнення заборгованості за теплову енергію в розмірі 18 829,47 грн.,

суддя Харченко І.А.,

За участю представників

від позивача – Касаткін О.В., довіреність №17 від 02.01.2009, начальник юридичного відділу;

від відповідача –не з’явився;

Суть спору:

21.07.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю “СГС Плюс” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Севастопольський»про стягнення заборгованості за теплову енергію в сумі 18 829,47грн., яка складається з сум основного боргу 16 865,78грн., пені –1 288,10грн., 3% річних –161,01грн., індексу інфляції –514,58грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 24.07.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №5020-12/179.

Відповідач явку повноважних представників у судове засідання не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлено належним чином у встановленому порядку. До початку судового засідання від відповідача надійшло клопотання (вх.№8919 від 08.09.2009) про відкладання розгляду справи на більш тривалий строк у зв’язку з убуванням його представника з міста Севастополя строком до 15.10.2009 (арк.с.38). Відповідач не надав суду доказів поважності причини неявки його представника в судове засідання, строк вирішення спору по справі закінчується 21.09.2009.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представника позивача, суд,

встановив:

01.01.2008 між сторонами був укладений договір №045-Т про надання послуг з централізованого опалення (арк.с.6-8).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору виконавець (позивач) зобов’язувався надавати споживачу (відповідачу) своєчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач –своєчасно оплачувати надані послуги по встановлених тарифах у строки та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 7.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 7 днів до початку постачання теплової енергії здійснює передоплату виконавцю у розмірі 100% вартості вказаної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишку суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

На виконання умов вказаного договору, позивач свої зобов’язання виконав у повному обсязі, про що свідчать акти здачі –прийомки виконаних робіт (послуг), копії яких додані позивачем до матеріалів справи (арк.с.30-34).

Проте, відповідач, у порушення умов договору, свої зобов’язання перед позивачем виконував несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв’язку за ним за період з січня 2009 року по травень 2009 року утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 16 865,78 грн.

Вищевикладене свідчить про наявність зобов’язання у відповідача перед позивачем.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до пункту 7.7 договору за несвоєчасне внесення плати споживачу нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна прийняти всі міри, необхідні для належного виконання зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549, пунктом 3 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3-4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, згідно розрахунку позивача, відповідачу нараховано 1 288,10 грн. пені, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом №3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Таким чином відповідачу, згідно розрахунку позивача, нараховано 3 % річних у розмірі 161,01 грн. та 514,58 грн. індексу інфляції, які також підлягають стягненню з відповідача.

Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 18 829,47грн., яка складається з суми заборгованості за надані послуги з централізованого опалення - 16 865,78грн., пені –1 288,10грн., 3% річних –161,01грн., індексу інфляції –514,58грн., документально встановлений, підтверджений матеріалами справи.

Контррозрахунків сум пені, 3% річних та індексу інфляції відповідачем суду надано не було.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського відкритого акціонерного товариства «Севастопольський»(99019, місто Севастополь, вулиця Дарвіна, 5, ідентифікаційний код 00850075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СГС Плюс” (99046, місто Севастополь, проспект Перемоги, 39 кв. 3, ідентифікаційний код 32294088) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення 18 829,47грн., яка складається з сум основного боргу -16 865,78грн., пені – 1 288,10грн., 3% річних –161,01грн., індексу інфляції –514,58грн., витрати зі сплати державного мита в сумі 188,29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено та підписано

в порядку статті 84 ГПК України

14.09.2009

Розсилка:

1. ТОВ «СГС Плюс»(99704, м. Севастополь, вул. Ангарська, 10)

2. СГВАТ «Севастопольський»(99019, м. Севастополь, вул. Дарвіна, 5)