Рішення № 4857541, 14.08.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.09 Справа№ 25/182

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи :

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Смайл-Сервіс” (м.Дніпропетровськ)

до відповідача:

Приватного підприємства “Союз-Лідер” (м.Чернігів)

про :

стягнення заборгованості в сумі 84 671,73 грн.

суддя: Пазичев В.М.

секретар: Башак І.Є.

Представники:

позивача:

Акулова К.В.-представник, довіреність від 23.04.2009 року

відповідача:

не з’явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.ст. 20, 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, права заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Смайл-Сервіс” (м.Дніпропетровськ) до Приватного підприємства “Союз-Лідер” (м.Чернігів) про стягнення заборгованості в сумі 84 671,73 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 23.07.2009 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 31.07.2009 року. Ухвалою від 31.07.2009 року розгляд справи відкладено до 07.08.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 07.08.2009 року розгляд справи відкладено 14.08.2009 року, у зв”язку з неявкою представників сторін.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.07.2009 року, про відкладення від 31.07.2009 року, від 07.08.2009 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

14.08.2009 року за вх.№16794 позивач подав клопотання про стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 84 671,74 грн., що підтверджується долученим до матеріалів справи актом звірки взаєморозрахунків, що підписаний обома сторонами.

Позивач позов підтримав, просив суд задоволити позовні вимоги, з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 23.07.2009 року, про відкладення від 31.07.2009 року, від 07.08.2009 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення №4561319 від 30.07.2009 року, №4594870 від 12.08.2009 року, а його явка була визначена ухвалами суду обов”язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності представника відповідача.

Рішення виготовлено, підписано та оголошено 14.08.2009 року.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення осіб, які були присутніми в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія “Смайл-Сервіс” (надалі –позивач) та Приватним підприємством “Союз-Лідер” (надалі - відповідач) укладено договір поставки №01/213, що прийнятий сторонами до виконання, та протокол розбіжностей до договору від 01.04.2008 року.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник зобов”язується в порядку та в строки, встановлені даним договором передавати у власність, покупець зобов”язується прийняти та оплатити на умовах даного договору товар.

Згідно з п.4.1 договору (з урахуванням протоколу розбліжностей) поставка товару здійснюється тільки за наявності заповнених додатку №1 і додатку №2, скріплених підписами і печатками сторін, на умовах DDU-склад покупця, розташований за адресами, наведеними у додатку №3, згідно Правил Інкотермс у редакції 2000 року.

Постачальник, відповідно до п.4.2 даного договору, повинен поставляти товари вчасно, згідно графіка поставки та у відповідній кількості, згідно замовлення покупця, яке є обов”язковим для постачальника. Замовлення оформляється у письмовому вагляді та надається постачальнику по факсу, електронною поштою або іншим способом, зручним для покупця. Графік повинен бути узгоджений сторонами.

При передачі товару постачальник, згідно з п.4.6 договору, зобов”язаний одночасно з товаром передати покупцю наступні документи: товарно-транспортну накладну, належним чином оформлену податкову накладну; документи, що підтверджують якість товару, який постачається.

Перехід права власності на товар та ризику випадкової загибелі товару, відповідно до п.4.8 договору, відбувається в момент передачі товару, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.5.1 даного договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), постачальник постачає товар за ціною, яка визначена у “Протоколі узгодження”, та вказується у накладних за одну одиницю.

Позивач стверджує, що свої зобов”язання виконав належним чином, оскільки за період з 27.12.2008 року по 23.02.2009 року включно передав відповідачу товар на загальну суму 119 948,28 грн.

Покупець, відповідно до п.6.1 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей), оплачує товари за кожну поставлену партію в безготівковому порядку з відстрочкою платежу 50 (п”ятдесят) календарних днів за умови, що постачальник вчасно надасть належним чином оформлені податкові та товарні накладні, або у вексельній формі оплати, за згодою сторін.

Позивач стверджує, що відповідач частково оплатив поставлений товар на загальну суму 31 960,76 грн. Крім того, відповідач здійснив повернення позивачеві частини товару на загальну суму 3 315,79 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на 01.04.2009 року, згідно акту звірки взаємних розрахунків, підписаного сторонами за період з 27.12.2008 року по 31.03.2009 року включно, складає 84 671,73 грн.

Отже, за підрахунком позивача, на момент звернення з позовом, сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 84 671,73 грн.

Відповідно до п.10.2 договору, усі спори між сторонами, по яких не було досягнуто згоди, розв”язуються у відповідності до законодавства України в Господарському суді за місцем знаходження відповідача.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов”язання належним чином не виконав, докази, що підтверджують погашення боргу не подав.

При винесені рішення суд керувався наступним:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 84 671,73 грн.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Смайл-Сервіс” (м.Дніпропетровськ) до Приватного підприємства “Союз-Лідер” (м.Чернігів) про стягнення заборгованості в сумі 84 671,73 грн. є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.з Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжні доручення №51 від 29.05.2009 року на суму 846 (вісімсот сорок шість) грн. 72 коп. та №50 від 29.05.2009 року на суму 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп. про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Союз-Лідер” (79040, Львівська область, м.Львів, вул.Городоцька,359, інд.код. юридичної особи 31895563, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Смайл-Сервіс” (49035, м.Дніпропетровськ, вул.Криворізька,72, р/р 26000001300097 в ВАТ “АКТАБАНК”, МФО 307394, код ЄДРПОУ 32905535, ІПН 329055304610, св-тво платника ПДВ №03923264) - борг у розмірі 84 671 (вісімдесят чотири тисячі шістсот сімдесят одну) грн. 73 коп., а також судові витрати, пов”язані із сплатою державного мита у розмірі 846 (вісімсот сорок шість) грн. 72 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя