Рішення № 4857301, 27.08.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/355

27.08.09

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Логістик"

до Українсько-італійського спільного підприємства у формі товариства з

обмеженою відповідальністю "Венето"

про стягнення 332 220,27 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:

Від позивача представник –Клименко В.Л.(дов. № 26/08-1 від 26.08.2009р.)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 332 220,27 грн., що становить заборгованість за договором № 1 від 01.11.2007р., укладеним між ТОВ «Єврологістик»та УІСП ТОВ «Венето»з урахуванням збитків від інфляції, трьох відсотків річних та пені на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 28.04.2009р.

Ухвалою Господарського суду м.Києва від 27.07.2009р. порушено провадження у справі № 8/355, розгляд справи призначений на 27.08.2009р.

У судове засідання, призначене на 27.08.2009р. з’явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд –

ВСТАНОВИВ :

09.11.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврологістик»- «експедитор»та Українсько-італійським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето»–«замовник»був укладений договір № 1, предметом якого є доручення надане «замовником»«експедитору»на виконання агентських послуг з організації перевезення вантажів «замовника»або для «замовника»автомобільним транспортом, у зв’язку з чим «експедитор»буде надавати транспорт, який відповідатиме вимогам «замовника»та виконувати всі необхідні розрахунки зі своїми учасниками транспортного процесу від власного імені, а «замовник»зобов’язаний оплачувати «експедитору»транспортно-експедиційні послуги, обумовлені в даному договорі та підписаній сторонами заявці, яка визначатиме умови виконання кожного перевезення і є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що ціни (суми фрахту) по даному договору договірні та по кожному рейсу зазначаються в заявці на перевезення.

Валюта платежу по даному договору –гривні (п.5.2 договору).

Підставою для проведення оплати транспортно-експедиційних послуг «замовником»є підтвердження факту надання транспортно-експедиційних послуг наданням «замовнику»товарно-транспортної накладної з відміткою вантажовідправника, перевізника та одержувача вантажу та акту виконаних робіт (п.6.2 договору).

Сторонами по вищевказаному договору був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 30.04.2009р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем склала 270 205,00 грн. (копія в матеріалах справи).

Відповідач не виконав власні зобов’язання належним чином, за надані позивачем послуги з перевезення не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

28.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврологістик»- «первісний кредитор»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Креатив Логістик»- «новий кредитор»був укладений договір про відступлення права вимоги № 1, відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, «первісний кредитор»відступає «новому кредитору», а «новий кредитор»набуває право вимоги, належне «первісному кредиторові»у відповідності до договору № 1 від 01.11.2007р. між «первісним кредитором»та Українсько-італійським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Венето»(надалі –«боржник»).

Згідно п. 2 договору про відступлення права вимоги № 1 від 28.04.2009р. «новий кредитор»набув право вимагати від «боржника»належного виконання наступних обов’язків: оплати боргу в розмірі 207 205,00 грн., а також всіх інших (в т.ч. сплати пені) зобов’язань за договором № 1 від 01.11.2007р.

Пунктом 3 договору про відступлення права вимоги № 1 від 28.04.2009р. передбачено, що право вимоги засновано на договорі № 1 від 01.11.2007р., акті звірки взаєморозрахунків, до яких додаються відповідні акти виконаних робіт.

Відповідно до умов договору про відступлення права вимоги № 1 від 28.04.2009р. за відступлення права вимоги «новий кредитор»зобов’язався сплатити «первісному кредитору»винагороду у розмірі суми основного боргу «боржника», а саме 270 205,00 грн. (п.6 договору).

На виконання прийнятих на себе зобов’язань за договором договору про відступлення права вимоги № 1 від 28.04.2009р., позивач перерахував на рахунок ТОВ «Єврологістик»270 205,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 71 від 18.05.2009р. (в матеріалах справи).

«Первісний кредитор»зобов’язався повідомити «боржника»про відступлення права вимоги за цим договором протягом 5-ти днів з моменту набрання чинності цим договором (п.8 договору)

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 516 ЦК України визначає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.

Боржник, згідно ч.2 ст.517 ЦК України, має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

В матеріалах справи містяться докази направлення відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги від 28.04.2009р., а саме фіскальний чек № 3438 від 28.04.2009р. та опис вкладення у цінний лист від 28.04.2009р. (копії в матеріалах справи).

Позивач наголосив на тому, що до звернення з вказаним позовом до суду, відповідач провів часткові розрахунки в розмірі 4 945,00 грн.

Таким чином станом на день звернення позивача до суду з вказаним позовом заборгованість відповідача перед позивачем склала 265 260,00 грн.

Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, доказів проведених розрахунків у повному обсязі та у встановлений заявками строк суду не надав, позовні вимоги не оскаржив.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 265 260,00 грн. за договором № 1 від 01.11.2007р., укладеним між ТОВ «Єврологістик»та УІСП ТОВ «Венеро»на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) № 1 від 28.04.2009р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу в сумі 265 260,00 грн., позивач також просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 37 197,14 грн., трьох відсотків річних в розмірі 4 639,04 грн. та збитків від інфляції в розмірі 25 124,09 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг виникло на підставі договору № 1 від 01.11.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих послуг у повному обсязі, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 4 639,04 грн. та збитків від інфляції в розмірі 25 124,09 грн., зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 4 639,04 грн. та збитків від інфляції в розмірі 25 124,09 грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Умовами договору сторони погодили, що при порушенні «замовником»порядку та строків оплати по даному договору він зобов’язаний виплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки (п.6.7 договору).

Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 37 197,14 грн. не врахувавши при цьому положення ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в розмірі 31 647,31 грн., відповідач не довів протилежне. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 265 260,00 грн. основного боргу, 4 639,04 грн. трьох відсотків річних, 25 124,09 грн. збитків від інфляції та 31 647,31 грн. пені, відповідач не довів протилежне. Таким чином, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково в сумі 326 670,44 грн. В іншій частині вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 512, 514, 516, 517, 525, 526, 530, 547, 548, 549, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 232 ГК України, ст.ст. 33, 49, 75, 82- 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Українсько - італійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Венето" (01013, м.Київ, вул. Деревообробна, 6-В; код ЄДРПОУ 19344096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Логістик" (04210, м.Київ, вул. Лайоша Гавро, 1-А, к.206; код ЄДРПОУ 36080997) 265 260 (двісті шістдесят п’ять тисяч двісті шістдесят) грн. основного боргу, 4 639 (чотири тисячі шістсот тридцять дев’ять) грн. 04 коп. трьох відсотків річних, 25 124 (двадцять п’ять тисяч сто двадцять чотири) грн. 09 коп. збитків від інфляції, 31 647 (тридцять одну тисячу шістсот сорок сім) грн. 31 коп. пені, 3 266 (три тисячі двісті шістдесят шість) грн. 70 коп. державного мита, 116 (сто шістнадцять) грн. 03 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Креатив Логістик" (04210, м.Київ, вул. Лайоша Гавро, 1-А, к.206; код ЄДРПОУ 36080997) з Державного бюджету України державного мита зайво сплаченого платіжним дорученням № 98 від 12.06.2009р. в сумі 838 (вісімсот тридцять вісім) грн. 84 коп. Оригінал платіжного доручення № 98 від 12.06.2009р. на суму 4 161,04 грн. знаходиться в матеріалах справи № 8/355.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Креатив Логістик" (04210, м.Київ, вул. Лайоша Гавро, 1-А, к.206; код ЄДРПОУ 36080997) з Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зайво сплаченого платіжним дорученням № 97 від 12.06.2009р. в сумі 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 50 коп. Оригінал платіжного доручення № 97 від 12.06.2009р. на суму 312,50 грн. знаходиться в матеріалах справи № 8/355.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя

В.С. Катрич

Дата підписання: 01.09.2009р.