Рішення № 4857155, 16.09.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 230-31-34

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 13/194

16.09.09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" Будівельний Альянс"

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр"Леман-Україна"

про стягнення 383 540,42 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача – Пиляй С.І. –дов. № 50 від 16.09.09

від відповідача -1 –не з’явились

від відповідача -2 –не з’явились

Обставини справи та СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Леман - Україна" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт" Будівельний Альянс" (надалі –відповідач-1) про стягнення заборгованості 267176,52 грн., інфляційних втрат у сумі 33297,19 грн., трьох відсотків річних у сумі 6055,72 грн., пені у сумі 63726,95 грн. та штрафу у сумі 13284,04 грн.

Крім того Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" просить стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр"Леман-Україна"(надалі –відповідач-2) 17.00 грн. відповідно до укладеного між ними договору майнової поруки за поставками №25 від 05.02.2008 року.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує наступним. Між Позивачем та Відповідачем-1 був укладений договір, за яким Позивач поставив товар, а Відповідач не здійснив своєчасно та в повному обсязі оплату в зв’язку з чим повинен сплати борг.

Ухвалою від 23.07.2009 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи був призначений на 20.08.2009.

30.07.09 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про заміну назви позивача. До заяви додані Статут позивача, Свідоцтво про державну реєстрацію, Довідка Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві де зазначено нове найменування позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ".

Відповідно до вищезазначеної заяви вбачається що позивач змінив назву з Товариства з обмеженою відповідальністю "Леман-Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ". Належним найменуванням позивача як учасника судового процесу є відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ".

Через неявку представників відповідачів, невиконання вимог ухвали господарського суду розгляд справи 20.08.09 був відкладений до 16.09.09 в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

14.09.09 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-1 на позовну заяву, у якому не заперечував проти наявності заборгованості і проти її стягнення, однак зазначив, що не погоджується з розміром відповідальності (пенею, процентами за користування чужими коштами) і підставами їх нарахування.

Відповідачі у судове засідання вдруге не з’явився, хоча належним чином були повідомлений про день та час розгляду справи, поважних причин неявки в судове засідання не повідомили.

Відповідачі повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи за адресами вказаними у позовній заяві, договорі, відзиві, довідці держкомстату по ТОВ "Моноліт" Будівельний Альянс" –61052, м. Харків, пров.Малопанасівський,4/7, та позовній заяві, договорі, свідоцтві про державну реєстрацію, витязі з ЄДРПОУ і Статуті - ТОВ "Сервісний металоцентр"Леман-Україна" –01601,м. Київ, вул Мечнікова,2.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав подані документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2008 року між Позивачем та Відповідачем1 було укладено договір поставки №ХАС-14/07/08, відповідно до пункту 1.1 якого Позивач зобов’язався передати у власність Відповідачу1, а останній –прийняти та сплатити металопродукцію в асортименті, за цінами та у кількості, що вказуються у видаткових (чи залізничних) накладних та/чи рахунках-фактурах.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога про стягнення суми основного боргу та неустойки за несплату поставленої продукції металу.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 Господарського Кодексу України та правові норми Цивільного та Господарського кодексів України, що визначають загальні умови виконання зобов'язань. Істотними умовами договору поставки є предмет, кількість, асортимент поставки, строки та порядок поставки, якість товарів, що поставляються, ціна товару, умови розрахунків.

На підтвердження факту поставки, Позивачем надано суду наступні видаткові накладні: №ХС-002504 від 03.10.08 року - на суму 131940,41 грн. та №ХС-002210 від 21.08.08 року - на суму 147 108,11 грн., та отримано відповідачем-1, що підтверджується відтиском печатки на вищезазначених накладних.

Відповідно до пункту 3.3 договору №ХАС-14/07/08 від 29.07.2008 року сторонами встановлене загальне правило, відповідно до якого оплата за товар проводиться на умовах 100% попередньої оплати. У той же час, частиною 2 пункту 3.3 як виключення передбачено право Позивача поставити товар без попередньої оплати його вартості. У такому випадку оплата поставленого Відповідачу 1 товару проводиться упродовж 3-х днів з моменту поставки.

Відповідно пункту 2.3 договору №ХАС-14/07/08 від 29.07.2008 року датою поставки вважається у випадку поставки автомобільним транспортом Позивача та у випадку отримання товару Відповідачем 1 на складі Позивача –дата, відображена у видатковій накладній постачальника.

Право власності на товар переходить до Відповідача 1 в момент передачі товару перевізнику чи покупцеві (пункт2.4 договору №ХАС-14/07/08 від 29.07.2008).

Відповідно до пункту 1.2 договору ціна товару, його кількість, асортимент, сортамент та номенклатура визначаються рахунками-фактурами чи видатковими накладними (у випадку поставки залізницею –залізничними накладними).

Відповідач порушив умови договору, за поставлений товар розрахувався лише частково на суму 11872,00 грн., що підтверджується позивачем.

Таким чином, судом встановлюється, що загальна заборгованість Відповідача 1 перед Позивачем за договором №ХАС-14/07/08 від 29.07.2008 року складає 267 176,52 гривень, яка виникла в результаті порушення договірного зобов’язання Відповідачем 1 в частині своєчасного та у повному обсязі перерахування грошових коштів за поставлену на його адресу металопродукцію.

Між позивачем і відповідачем-2 укладено договір поруки № 25 від 05.02.08, відповідно до якого відповідач-2 несе зобов’язання перед позивачем за боржника, на умовах безвідплатності, яким є відповідач-1, в розмірі 10 відсотків, але не більше 17,00 грн. Зазначений договір є чинним і у встановленому законом порядку не розірваний, не визнаний недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов’язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманої продукції (п. 3.3), проте відповідач-1, в порушення вимог чинного законодавства та умов договору, за отриманий товар не розрахувався, в зв’язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 267 176,52 грн.

Враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов про стягнення боргу з відповідача-1 за договором №ХАС-14/07/08 та з урахуванням договору поруки в розмірі 267’159,52 грн., а з відповідача-2 у розмірі 17,00 грн. за договорами №ХАС-14/07/08 29.07.08 та договору поруки № 25 від 05.02.08 визнається судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

В зв’язку з простроченням відповідачем зобов’язання щодо оплати поставленого товару позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 33297,19 грн., три відсотки річних у сумі 6055,72 грн., пеню у сумі 63726,95 грн. та штраф у сумі 13284,04 грн.

Умовами договору №ХАС-14/07/08 від 29.07.08 встановлено відповідальність за несвоєчасну оплату отриманого товару. Пунктом 5.2 договору передбачено нарахування пені у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки виконання зобов’язання та сплату штрафу у розмірі 10% від суми прострочки.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.2 договору передбачено нарахування та сплату штрафу у розмірі 10% від суми прострочки.

Положення даного пункту договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу виходячи з кількості днів прострочення виконання зобов'язань, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі вказаної норми Цивільного кодексу, підлягають стягненню три проценти річних в сумі 6055,72 грн. та втрати від інфляції в сумі 33297,19 грн. за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Перевіряючи підстави і розмір пені та штрафу розрахований позивачем господарський суд зазначає, що умовами договору ХАС-14/07/08 від 29.07.2008 встановлено відповідальність за несвоєчасну оплату отриманого товару.

Ці позовні вимоги заявлені в межах скороченого строку спеціальної позовної давності.

Суд перевірив розрахунок позовних вимог Позивача в частині стягнення пені та штрафу і погоджується з наданим розрахунком у повному обсязі та встановлює, що на користь Позивача підлягає стягненню пеня у сумі 16120,47грн., 108,00 грн., 47174,48 грн. і 324,грн. та 90,00грн., 13104,00грн. та 90грн. по кожній накладній окремо.

За таких обставин заперечення відповідача щодо неправильного і безпідставного нарахування сум пені спростовані матеріалами справи і не ґрунтуються на приписах наведених норм матеріального права.

Позовні ж вимоги про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами проти задовлення яких заперечує відповідач не пред'явлені.

Керуючись п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу та пені, які підлягають стягненню з відповідача оцінивши, що даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, наслідків порушення, дійшов висновку про можливість зменшення суму пені до 500,00 грн. та суму штрафу до 500,00 грн.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, на відповідача-1 через його неправильні дії.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт "Будівельний Альянс" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт "Будівельний Альянс" (61052, м. Харків, пров. Мало-Панасовський, 4/7, код ЄДРПОУ 32436574) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест-СМЦ” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32036829) 267 159 (двісті шістдесят сім тисяч сто п’ятдесят дев’ять) грн. 52 коп. основного боргу, 33297 (тридцять три тисячі двісті дев’яносто сім) грн. 19 коп. –збитків від інфляції, 6055 (шість тисяч п’ятдесят п’ять) грн. 72 коп. –3% річних, 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. –пені, 500 (п’ятсот) грн. 00 коп. –штрафу, 2742 (дві тисячі сімсот сорок дві) грн. 15 коп. витрат по сплаті державного мита та 84 (вісімдесят чотири) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні інших позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт "Будівельний Альянс" відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр" Леман-Україна" задовольнити повністю.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний металоцентр" Леман-Україна" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 3665054) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Метінвест-СМЦ” (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 2, код ЄДРПОУ 32036829) 17 (сімнадцять) грн. 00 коп. основного боргу.

7. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

8. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата підписання: 25.09.09