Рішення № 4857038, 17.09.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Поліводі Сергію Володимировичу розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", Бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ в особі Івано-Франківської філії ВАТ "Укртелеком", вул.Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача1: Військової частини А-1349 Міністерства оборони України, вул.Чорновола, 119а, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідача 2: Міністерство оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 01116.

про стягнення коштів в сумі 5719, 39 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Машталер Лідія Костянтинівна - юрисконсульт II категорії, (довіреність №13-3-26 від 10.04.2009 року)

Від відповідача 1, 2: Гром Анатолій Миколайович - помічник командира військової частини А1349 з правової роботи, (довіреність №1081 від 05.05.2009 року; довіреність № 220/1211д від 30.12.2008 року; паспорт серії НА №286496 від 23.10.1997 року)

СУТЬ СПОРУ: Заявлено вимогу про стягнення 5 719, 39 грн., в тому числі 4 975, 50 грн. - заборгованості; 194, 85 грн. - пені; 467, 01 грн. - інфляційних втрат; 82, 02 грн. - три відсотки річних.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав в повному обсязі та просив суд їх задоволити. В обгрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив наступне. Відповідно до умов договору № 5056 про надання послуг електрозв"язку від 18.02.03 року, укладеного між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні зобов"язання: підприємство зв"язку ( ВАТ "Укртелеком") надає Військовій чвстині А 1349 послуги електрозв"язку, перераховані в додатку 1, і безкоштовні послуги, перераховані в додатку 2.

Представник позивача зазначив, що на виконання умов договору Івано-Франківською філією ВАТ "Укртелеком" надано відповідачу послуги, однак відповідач не виконав свої зобов"язання за договором щодо оплати послуг, чим допустив заборгованість за період з 1 серпня 2008 року до 01 липня 2009 року в сумі 4975, 50 грн.

Із посиланням на ст. 624, 625 ЦК України та умови договору представник позивача зазначив, що позивачем нараховано три відсотки річних за користування чужими коштами в сумі 82, 03 грн., а також нараховано інфляційні витрати від суми невиконаного основного зобов"язання в сумі 467, 01 грн. та пеню в сумі 194, 85 грн.

Представник відповідача 1 подав суду письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечив з підстав, що військова частина А 1349 не є госпрозрахунковою організацією, а є структурним підрозділом Міністерства оборони України та кошти для оплати послуг зв"язку надходять на відповідні статті кошторисних витрат саме з Міністерства оборони України. За період з 2008 по перше півріччя 2009 року для погашення заборгованості перед ВАТ "Укртелеком" для військової частини А 1349 Міністерством оборони України коштів не виділялось. В зв"язку з викладеним представником відповідачів заявлено суду клопотання про звільнення (зменшення) розміру пені в порядку ч. 3 ст. 83 ГПК України. Крім того, представник відповідача 1 зазначив, що у разі відсутності надходжень коштів на рахунки військової частини, відповідати за зобов"язаннями повинно МО України.

Представник відповідача 2 подав суду письмовий відзив на позов, позовні вимоги заперечив з підстав, що військова частина А 1349 є самостійною юридичною особою, та повинна самостійно відповідати за своїми зобов"язаннями, оскільки саме вона заключала вищевказаний договір. Із посиланням на Закон України "Про Збройні сили" представник відповідача 2 зазначив, що військові частини перебувають у підпорядкуванні Генштабу ЗС України, а щодо військової частини А 1349, то вона не перебуває у безпосередньому підпорядкуванні МО України.

Представник відповідача 2 із посиланням на ст. 16 ГПК України зазначив, що справи, у спорах яких, відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади ( МО України) розглядаються господарським судом м. Києва, а тому дана справа повинна бути направлена до господарського суду м. Києва.

Розглянувши подане клопотання представника відповідача 2 щодо передачі справи за підсудністю у господарський суд м. Києва, суд встановив, що в його задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ГПК України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Частина 3 ст. 17 ГПК України встановлює, що справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

МО України було залучено судом як відповідача у справу ухвалою суду від 01.09.09 року, тобто під час розгляду справи.

За наведеного, в суду відсутні правові підстави для направлення справи за підсудністю. Справа розглядається по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне. Відповідно до умов договору № 5056 про надання послуг електрозв"язку від 18.02.03 року, укладеного між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні зобов"язання: підприємство зв"язку ( ВАТ "Укртелеком") надає Військовій чвстині А 1349 послуги електрозв"язку, перераховані в додатку 1, і безкоштовні послуги, перераховані в додатку 2 ( п. 1 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв"язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов’язальні відносини.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем Івано-Франківською філією ВАТ "Укртелеком" надано відповідачу послуги. За період з серпня 2008 року по червень 2009 року заборгованість відповідача становить 4975, 50 грн. ( кпії рахунків наявні в матеріалах справи).

Відповідачами не спростовано факту наявності вказаної заборгованості, як і не подано доказів сплати суми боргу. Отже, заборгованість в сумі 4975, 50 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення пені в сумі 194, 85 грн. - пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 6 листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/141 від 31.03.99 року "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 1998 році" стаття 83 АПК України та стаття 551 Цивільного кодексу України надають суду право зменшувати розмір неустойки (пені, штрафу) лише у випадках порушення суб'єктом підприємницької діяльності зобов'язань за цивільно-правовими угодами, а не будь-яку неустойку взагалі.

В матеріалах справи наявні докази звернень військової частини А 1349 на виділення для військової частини коштів довольчим органом, а саме: заявки-телеграми № 120/214/1 від 30.03.09 року; № 120/182/1 від 11.09.08 року; 120/226 від 17.07.09 року № 120/206/1 від 23.02.09 року; № 120/201/1 від 04.02.09 року. У зв"язку з ненадходження коштів для війської частини, відповідно вона не могла виконати взяті на себе зобов"язання. Крім того, в матеріалах справи наявні довідки № 358 від 12.02.09 року про те, що повне фінансування військової частини А 1349 здійснюється з Державного бюджету України та № 2016 від 01.09.09 року про те, що коштів на рахунки військової частини А 1349 від Головного розпорядника бюджетних коштів для оплати послуг ВАТ "Укртелекому" не надходять.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про можливість застосування п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені до 1 грн., яка підлягає стягненню.

Щодо вимоги позивача про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних, то в цій частині позову слід відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, право має бути порушене на момент подання позову. Позивачем не подану суду доказів звернення до відповідача із вимогою про сплату інфляційних збитків та трьох відсотків річних. Звернення позивача із позовною вимогою до відповідача про сплату трьох відсотків річних та інфляційних втрат не є вимогою в розумінні ст. 625 ЦК України, оскільки право має бути порушене до подання позову. Надіслання копії позовної заяви відповідачу є процесуальним обов"язком позивача відповідно до ст. 56 ГПК України. За таких обставин відсутнє порушення права позивача щодо стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних.

За наведених обставин позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних є безпідставними та задоволенню не підлягають. В цій частині позову слід відмовити.

Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 5 Закону України " Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України. Стягнення за зобов'язаннями військової частини не може бути звернено на майно, за нею закріплене.

Відповідно до Бюджетного кодексу України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень ( п. 15 ч. 1 ст. 2).

Частина 2 ст. 21 Бюджетного кодексу України встановлює, що кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Пункт 1 ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України визначає виключний перелік головних розпорядників бюджетних коштів, в тому числі міністерства.

Аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку, що військова частина А-1349 є суб'єктом господарської діяльності у Збройних Силах України, яка утримується за рахунок коштів Державного бюджету України та не є госпрозрахунковою організацією. Міністерство оборони України є головним розпорядником бюджетних коштів. Тобто, за своїми зобов"язаннями військова частина відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Оскільки, за період з серпня 2008 року по теперішній час коштів, призначених на оплату послуг зв"язку ВАТ "Укртелеком" для військової частини А 1349 не надходило, що підтверджується довідками № 1651 від 21.07.09 року та № 2016 від 01.09.09 року, суд джійшов висновку про необхідність стягнення заборгованості з другого відповідача - Міністерства оборони України. В позові щодо відповідача Військової частини А 1349 відмовити.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 610-612, 625, 629 ЦК України , ст. 193, 231 ГК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову щодо відповідача 1 Військової частини А 1349 відмовити.

Позов щодо відповідача 2 Міністерства оборони України задоволити частково.

Стягнути з відповідача 2 Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 01116 ( код 00034022) на користь позивача Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", Бульвар Тараса Шевченка, 18, м. Київ в особі Івано-Франківської філії ВАТ "Укртелеком", вул.Сахарова, 32, м. Івано-Франківськ,76000 ( р/р 2603215 в ІФ ОД "Райффайзен Банк Аваль"; МФО 336462; код 01184835): 4 975, 50 грн. - боргу; 1 грн. - пені; 88, 75 грн. - витрат по сплаті державного мита; 271, 91 грн. - витрат на інормаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                                                  рішення виготовлено та підписано 18.09.09 року

Виготовлено в АС "Діловодство суду" Олейняш Е.М.