Рішення № 4856606, 15.09.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"15" вересня 2009 р.

справа № 5020-4/068

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будмайстер”

(51400, місто Павлоград, вул. Терьошкіна, 9)

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”

(99058, місто Севастополь, вулиця М.Музики, 58, кв.74)

про стягнення 104351,10 грн.,

Суддя Погребняк О.С.

Представники сторін:

позивача - Баумер Е.В. довіреність № 1 від 01.01.2009;

відповідача - Опанасенко Н.С. довіреність від 15.01.2009;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будмайстер” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” про стягнення 92299,00 грн. заборгованості, яка утворилась за поставлений та несвоєчасно оплачений товар на підставі договору поставки № 62/53 від 06.02.2009 року. Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 9831,83 грн., 3% річних –1228,97 грн., а також індекс інфляції в розмірі 990,36 грн.

Ухвалою суду від 17.07.2009 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження по справі.

Відповідач у судовому засіданні надав відзив на позов, в якому позовні вимоги визнає та просить суд їх задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

06.02.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Будмайстер” (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Максимум” (Покупець) було укладено договір поставки № 62/38 (далі –Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого, Постачальник зобов’язався поставити товар у кількості і в терміни, зазначені у замовленні Покупця, яке погоджується з постачальником, а Покупець зобов’язується сплатити і прийняти товар в асортименті і за цінами, зазначеними в специфікаціях. Найменування товару –дверні блоки ті інші товари (а.с.13-14).

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 Договору, ціна на товар, переданий за цим договором у власність Покупця, обумовлюється в специфікації. На кожну партіє товару видається рахунок для оплати.

Позивач зазначає, що на підставі вказаного вище договору поставки від 06.02.2009 № 62/53 відповідачеві було поставлено товар на суму 92299,94 грн., який не оплачено та на момент розгляду справи існує заборгованість.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України також встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на виконання договору поставки № 62/53 від 06.02.2009 товариством з обмеженою відповідальністю “Будмайстер” на адресу товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” було поставлено товар на підставі:

- видаткової накладної № 62 від 16.01.2009 року на суму 578,90 грн.;

- видаткових накладних № 422, 427, 423 від 28.03.2008 року на суму 109360,98 грн.;

- видаткових накладних № 627-631 від 29.04.2008 року на суму 155367,76 грн.;

- видаткових накладних № 724, 725 від 21.05.2008 року на суму 226804,70 грн.;

- видаткової накладної № 1015 від 26.06.2008 року на суму 68240,00 грн.;

- видаткових накладних № 1097, 1098, 1099 від 18.07.2008 року на суму 157496,50 грн.;

- видаткових накладних № 1895-1899 від 25.11.2008 року на суму 144952,00 грн. (а.с.32-45).

На вказаних видаткових накладних в графі «прийнято»міститься підпис уповноваженої особи та печатка Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум”. Факт отримання товару відповідачем не заперечується. З урахуванням часткової оплати отриманого товару за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 92299,94 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами діючого законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.1 Договору визначено умови платежів: розрахунок за кожну партію товару здійснюється згідно виставлених рахунків на умовах 100 % оплати вартості товару, протягом 45 днів з моменту надходження товару на склад Покупця, або з моменту відвантаження товару перевізнику Покупця.

Відповідно до пункту 5.3 Договору, розрахунки по кожній партії товару здійснюються шляхом перерахувань коштів на розрахунковий рахунок Постачальника окремими платежами дорученнями за кожен окремий виставлений рахунок-фактуру, обов’язково вказуючи у платіжному дорученні номер Договору, номер рахунку-фактури чи видаткової накладної.

Позивач зазначає, що відповідачем було порушено положення пункту 5.1 Договору щодо строків оплати поставленого товару, поставлений товар не оплачено, у зв’язку з чим, має місце заборгованість в сумі 92299,94 грн.

На вимогу суду сторонами у справі було проведено звірку взаємних розрахунків, надано суду Акт звірки, із змісту якого вбачається наявність у відповідача заборгованості за отриманий товар в сумі 92299,94 грн. (а.с.146-151).

В процесі розгляду справи позивач надав суду заяву, в якій зазначив, що відповідачем в процесі розгляду справи частково погашено суму заборгованості, у зв’язку з чим, просить суд стягнути з відповідача 57299,95 грн. (а.с.145).

Із змісту відзиву на позов та доданих до нього копій платіжних доручень вбачається факт часткової оплати відповідачем суми заборгованості –в розмірі 35000,00 грн., у зв’язку з чим просить суд стягнути з нього 57299,95 грн.(152-166).

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати отриманого ним товару, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 57922,95 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. При цьому, провадження у справі с частині стягнення 35000,00 грн. підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, пунктом 10.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплат, Покупець несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на момент прострочення за кожний день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем до позову розрахунок пені, судом встановлено, що граничною датою, на яку позивачем по кожній видатковій накладній розраховувалась пеня, являється 19.06.2009 року. При цьому, по кожній видатковій накладній для розрахунку пені застосовувалась облікова ставка НБУ –12 %.

В той же час, судом встановлено, що Постановою Національного Банку України від 12.06.2009 № 343, облікова ставка з 15.06.2009 встановлена в розмірі 11 %. На підставі викладеного, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок пені, застосовуючи за період до 15.06.2009 облікову ставку НБУ –12 %, з 15.06.2009 –11 %.

Перерахувавши суму пені із застосуванням облікових ставок НБУ в 11 % та 12 % судом встановлено, що:

- за видатковою накладною № 1896 від 25.11.2008 сума пені становить 9454,29 грн.

- за видатковою накладною № 1897 від 25.11.2008 сума пені становить 59,45 грн.;

- за видатковою накладною № 1899 від 25.11.2008 сума пені становить 284,71 грн. Всього, сума пені, яка підлягає стягненню, становить 9798,45 грн. У зв’язку з викладеним, в частині стягнення пені позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Позивач, посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Максимум” індекс інфляції та 3% річних за весь час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції, суд, з урахуванням Листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97Р «Рекомендації відносно застосування індексів інфляції про розгляді судових справ», що індекс інфляції, який підлягає стягненню на користь позивача складає 990,36 грн.

Розрахунок 3 % річних за весь час прострочення в сумі 1228,97 грн., здійснений позивачем, суд вважає вірним та також підлягаючим стягненню.

На підставі викладеного, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Будмайстер” підлягають частковому задоволенню: 57299,95 грн. основної заборгованості, 9798,45 грн. пені, 990,36 грн. - індекс інфляції та 1228,97 грн. –3% річних.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, пунктом 1-1 частини першої статті 80, статтями 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99007, місто Севастополь, вулиця М.Музики, буд. 58/74, ЄДРПОУ 31005009, р/р 26002055024101 в ВАТ „Сведбанк”, МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмайстер»(51400, м.Павлоград, вул. Терьошкіна, 9; р/р 2600230173674 в від. Промінвестбанку м.Павлограда, МФО 305556, код ЄДРПОУ 33892810) 57299,95 грн. (п’ятдесят сім тисяч двісті дев’яності дев`ять грн., 95 коп.) основної заборгованості, 9798,45 (дев`ять тисяч сімсот дев’яносто вісім гривень, 45 коп.) пені, 990,36 (дев’ятсот дев’яносто гривень, 36 коп.) - індекс інфляції та 1228,97 (тисяча двісті двадцять вісім гривень, 97 коп.) –3% річних.

3. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 33,38 грн. відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (99007, місто Севастополь, вулиця М.Музики, буд. 58/74, ЄДРПОУ 31005009, р/р 26002055024101 в ВАТ „Сведбанк”, МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будмайстер»(51400, м.Павлоград, вул. Терьошкіна, 9; р/р 2600230173674 в від. Промінвестбанку м.Павлограда, МФО 305556, код ЄДРПОУ 33892810) витрати по сплаті держмита в сумі 1043,09 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 312,37 грн.

4. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 35000,00 грн. припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

21.09.2009

Розсилка:

1. ТОВ „Будмайстер”

(51400, місто Павлоград, вул. Терьошкіна, 9)

2. ТОВ „Максимум”

(99058, місто Севастополь, вулиця М.Музики, 58, кв.74)

3. Справа