Рішення № 4856448, 08.09.2009, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2009 р.

Справа № 5/129-25/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Валєєвої Т.Е.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мегатрейд" (вул. Г.Мазепи, 175 "Б", м. Івано-Франківськ, 76018)

до спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда" (вул. Й.Сліпого, 28, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200)

про стягнення заборгованості в сумі 7 180,18 грн., а саме 5 244,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 845,42 грн. пені, 524,40 грн. штрафу та 566,36 грн. втрат від інфляції,

за участю представників сторін:

від позивача: Щуровський А.В.- заступник директора (довіреність № б/н від 11.08.09);

від відповідача: не з"явилися,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мегатрейд" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда" про стягнення заборгованості в сумі 7 180,18 грн., з яких 5 244,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 845,42 грн. пені, 524,40 грн. штрафу та 566,36 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов укладеного між сторонами договору на поставку товару № 66 від 17.10.07 позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 5 244,00 грн., а відповідач свої зобов’язання з оплати отриманого товару не виконав.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 20.07.09 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 11.08.09.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Івано-Франківської області від 10.08.09 справу № 5/129 передано на розгляд суду у даному складі.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.09, від 20.08.09 та від 01.09.09 розгляд справи було відкладено на 20.08.09, на 01.09.09 та на 08.09.09 відповідно.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання жодного разу не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідними ухвалами суду (повідомлення про вручення поштових відправлень містяться в матеріалах справи). Зокрема, ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 01.09.09 про призначення справи на 08.09.09 було вручено відповідачу 03.09.09, про що свідчить відповідне повідомлення, яке залучено до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позов і докази, які його підтверджують, суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, одночасно запобігаючи безпідставному затягуванню розгляду справи та сприяючи своєчасному відновленню порушеного права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи та дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 17.10.07 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір на поставку товару № 66 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого позивач зобов’язався відвантажити, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар згідно накладних постачальника за діючими цінами прайс-листа постачальника на момент відвантаження на загальну суму 100 000,00 грн.

На виконання умов Договору позивач відповідно до видаткової накладної № РН2-000978 від 10.10.08 на суму 4 752,00 грн. та відповідно до видаткової накладної № РН2-000982 від 13.10.08 на суму 492,00 грн. відвантажив відповідачу товар на загальну суму 5 244,00 грн., який отримав представник відповідача Демидюк В.В. на підставі довіреності №від 10.10.08 (оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, а копії долучено до матеріалів справи).

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунок покупця за поставлену продукцію відбувається шляхом попередньої оплати або оплати за фактом отримання товару на розрахунковий рахунок постачальника.

Положеннями п. 4.2 Договору сторони встановили, що дата повного розрахунку за відвантажений товар вказується на накладній.

Відповідно до вищезазначених накладних від 10.10.08 та від 13.10.08 термін оплати визначено до 30.10.08.

Згідно з п. 1.2 Договору за наданий товар покупець розраховується з постачальником перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 22.06.09 №49/2 з вимогою погасити існуючий борг за відвантажений товар, яка 25.06.09 була вручена відповідачу (відповідне повідомлення органів поштового зв’язку міститься в матеріалах справи), проте дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні приписи містить ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також, вказаною нормою передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

На виконанням вимог ухвали суду позивач направив відповідачу акт звірки взаєморозрахунків, який 13.08.09 отриманий відповідачем (повідомлення про вручення поштового відправлення міститься в матеріалах справи), однак відповідач вимоги ухвали суду не виконав та акт звірки взаєморозрахунків не підписав.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що докази, які б спростовували доводи позивача та/або свідчили про оплату відвантаженого товару, відповідачем не надано та в матеріалах справи відсутні.

У зв’язку з чим, суд приходить до висновку, що відповідач взяті на себе зобов’язання згідно з укладеним Договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.

За таких обставин справи позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 5 244,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 230 зазначеного кодексу передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

У пункті 5.2 Договору сторони передбачили, що у випадку затримки оплати поставленого товару понад термін, обумовлений накладною, покупець нараховує і оплачує пеню у розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ за кожний день затримки та сплачує штраф у розмірі 10 % суми накладної.

Отже, враховуючи встановлення судом факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за поставлений товар, позивачем обґрунтовано застосовано до відповідача штраф у розмірі 524,40 грн., що становить 10 % від загальної суми за накладними, тобто від суми, яка одночасно є й сумою основного боргу.

Разом з тим, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 845,42 грн. за період з 30.10.08 по 20.06.09.

За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, враховуючи те, що інше, ніж передбачено ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, укладеним між сторонами Договором не встановлено, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 845,42 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню лише на суму у розмірі 626,54 грн., яка нарахована відповідно до вимог вказаної норми та з моменту настання прострочення виконання зобов'язання, а саме за період з 31.10.08 по 30.04.08.

Згідно із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв’язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення суми втрат від інфляції у розмірі 566,36 грн. також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За правилами, встановленими ст. 49 ГПК України, судові витрати по справі слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов"язаних з розглядом цивільних та господарських справ" від 14.04.09 № 361, яка набрала чинності 14.07.09, відновлено дію постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" від 21.12.05 N 1258 у редакції, що діяла на день набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.09 N 361, розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на час подання позову (15.07.09) становив 118,00 грн., а позивач сплатив у розмірі 312,50 грн. (платіжне доручення від 14.07.09 № 402), то суму 194,50 грн. слід повернути позивачу, про що видати довідку.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 546, 549, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 193, 216, 230 –232 Господарського кодексу України, ст. ст. 22, 44, 49, 55, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Лісова компанія "Лаванда" (вул. Й.Сліпого, 28, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200; ідентифікаційний код 31656159) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Мегатрейд" (вул. Г.Мазепи, 175 "Б", м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 30474351) 5 244,00 грн. основного боргу, 626,54 грн. пені, 524,40 грн. штрафу, 566,36 грн. втрат від інфляції, 98,89 грн. державного мита, 114,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог (в частині стягнення 218,88 грн. пені) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Видати позивачу довідку про повернення з Державного бюджету України зайво сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 194,50 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Т.Е. Валєєва

рішення підписане 18.09.09

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

_______