Рішення № 4856411, 08.09.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2009 р. Справа № 16/121-09

вх. № 5572/6-16

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Василега В.М., довіреність № 07 від 01.07.2009 р.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Менеджмент сервіс"м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті"Ком", м. Харків

про стягнення 174908,13 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути грошові кошти у сумі 150 000,00 грн., інфляційні у розмірі 1892,17 грн., 3% річних у сумі 905,74 грн.; збитки у розмірі 15 000,00 грн. та 7 110,22 грн. неустойки, також до стягнення заявлено судові витрати: державне мито у розмірі 1750,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 315, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням з боку відповідача своїх грошових зобов'язань по договору купівлі-продажу цінних паперів №05/01/01;Б52-2/08 від 05.01.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує позовні вимоги у повному обсязі, надав письмові пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов, доказів сплати заборгованості суду не надав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав до канцелярії господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з відрядженням до іншої області.

Представник позивача заперечує щодо клопотання відповідача вказує, що відповідач зловживає своїми правом та зумисно затягує розгляд справи.

Суд розглянувши клопотання представника відповідача дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки кожна сторона сама вирішує питання щодо необхідності участі її представників у тому чи іншому судовому засіданні, неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами. До того ж, явка сторін до суду, ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2009р. обов'язковою не визнавалась, сторони були попереджені, що у разі неявки їх представника у судове засідання, справа буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Крім того, суд звертає увагу на те, що 15.09.2009р. закінчується строк вирішення спору передбачений ч. 1 ст. 69 ГПК України, клопотання про продовження строку вирішення спору за межі встановлені ч. 1 ст. 69 ГПК України від сторін не надходило.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно вивчивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

05.01.2009р. між ТОВ "СІТІ’КОМ" та ТОВ "Компанія з управління активами "Менеджмент сервіс" було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів № 05/01/01;Б52-2/08 (далі - Договір), згідно якого позивач зобов’язався продати відповідачу цінні папери:

- вид цінного паперу – облігація відсоткова імена;

- форма існування – бездокументарна;

- емітент та серія облігацій – ТОВ "Сіті’Ком", серія А;

- номінальна вартість однієї облігації - 1000,00 грн.;

- курсова вартість однієї облігації – розраховується на день оплати згідно формули: номінальна вартість однієї облігації + накопичений купонний прибуток;

- накопичений купонний прибуток - розраховується на день оплати згідно формули: номінальна вартість однієї облігації х ставка купонах (дата прийняття облігацій відповідачем – дата начала купонного періоду)/365;

- загальна кількість облігацій – 195 шт.

Відповідно до п.2.1. Договору, відповідач зобов'язався:

- до 17:00 05.01.2009р. здійснити оплату за 23% вищезазначених цінних паперів на рахунок позивача;

- до 17:00 27.02.2009р. здійснити оплату за 31% вищезазначених цінних паперів на рахунок позивача;

- до 17:00 31.03.2009р. здійснити оплату за 5,5% вищезазначених цінних паперів на рахунок позивача;

- до 17:00 30.04.2009р. здійснити оплату за 5,5% вищезазначених цінних паперів на рахунок позивача;

- до 17:00 29.05.2009р. здійснити оплату за 22% вищезазначених цінних паперів на рахунок позивача;

- до 17:00 30.06.2009р. здійснити оплату за 13% вищезазначених цінних паперів на рахунок позивача.

А позивач зобов’язався:

- до 17:00 05.01.2009р. здійснити всі залежні від нього дії для зарахування 23% вищезазначених цінних паперів з рахунку в ЦП №008004 у Зберігача ВАТ АБ "Укргазбанк" (код 1158) в Депозитарії ВАТ "МФС" на рахунок в ЦП №301708 в Депозитарій ВАТ "МФС" при умові оплати відповідачем курсової вартості цінних паперів згідно до п. 2.1. Договору.

- до 17:00 27.02.2009р. здійснити всі залежні від нього дії для зарахування 31% вищезазначених цінних паперів з рахунку в ЦП №008004 у Зберігача ВАТ АБ "Укргазбанк" (код 1158) в Депозитарії ВАТ "МФС" на рахунок в ЦП №301708 в Депозитарій ВАТ "МФС" при умові оплати відповідачем курсової вартості цінних паперів згідно до п. 2.1. Договору.

- до 17:00 31.03.2009р. здійснити всі залежні від нього дії для зарахування 5,5% вищезазначених цінних паперів з рахунку в ЦП №008004 у Зберігача ВАТ АБ "Укргазбанк" (код 1158) в Депозитарії ВАТ "МФС" на рахунок в ЦП №301708 в Депозитарій ВАТ "МФС" при умові оплати відповідачем курсової вартості цінних паперів згідно до п. 2.1. Договору.

- до 17:00 30.04.2009р. здійснити всі залежні від нього дії для зарахування 5,5% вищезазначених цінних паперів з рахунку в ЦП №008004 у Зберігача ВАТ АБ "Укргазбанк" (код 1158) в Депозитарії ВАТ "МФС" на рахунок в ЦП №301708 в Депозитарій ВАТ "МФС" при умові оплати відповідачем курсової вартості цінних паперів згідно до п. 2.1. Договору.

- до 17:00 29.05.2009р. здійснити всі залежні від нього дії для зарахування 22% вищезазначених цінних паперів з рахунку в ЦП №008004 у Зберігача ВАТ АБ "Укргазбанк" (код 1158) в Депозитарії ВАТ "МФС" на рахунок в ЦП №301708 в Депозитарій ВАТ "МФС" при умові оплати відповідачем курсової вартості цінних паперів згідно до п. 2.1. Договору.

- до 17:00 30.06.2009р. здійснити всі залежні від нього дії для зарахування 13% вищезазначених цінних паперів з рахунку в ЦП №008004 у Зберігача ВАТ АБ "Укргазбанк" (код 1158) в Депозитарії ВАТ "МФС" на рахунок в ЦП №301708 в Депозитарій ВАТ "МФС" при умові оплати відповідачем курсової вартості цінних паперів згідно до п. 2.1. Договору.

У п. 1.3. Договору сторони узгодили, що факт здійснення приймання-передачі цінних паперів підтверджується виписками з рахунку в цінних паперах позивача та відповідача.

З наданого до матеріалів справи акту №1 виконаних зобов’язань за Договором купівлі-продажу цінних паперів № 05/01/01;Б52-2/08 від 05.01.2009р. №1 вбачається, що відповідач 15.01.2009р. прийняв від позивача 45 шт. облігацій, номінальною вартістю 1 000,00 грн. та сплатив позивачеві за вищезазначені цінні папери грошові кошти у сумі 45 000,00 грн.

Позивач надав повідомлення ВАТ АБ "Укргазбанк" від 09.07.2009р. (а.с. 16) про ініційовані зберігачем облікові операції переказу цінних паперів на емітенський рахунок відповідача.

Відповідно до положень ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

При цьому, незалежно від способу та бази визначення розміру неустойки договором, вона не може перевищувати той розмір, який встановлено законом, як граничний.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 3.1. Договору за не виконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до умов Договору та діючого законодавства.

Згідно п.п. 3.2.1. Договору у випадку невиконання відповідачем зобов’язань згідно п. 2 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню від курсової вартості несплачених ЦП, зазначених в п. 1.1. Договору, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки.

Заборгованість відповідача за Договором складає 150 000,00 грн., доказів, що підтверджували б її сплату відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 150 000 грн., 3% річних в сумі 905,74 грн., інфляційних в сумі 1 892,17 грн. та пені за порушення зобов'язань в сумі 7 110,22 грн. належно обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 15 000,00 грн. збитків суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та приватним підприємцем Василегою В.М. було укладено договір про ведення справи в суді №15 (далі – Договір №15), згідно п.1, п.2 якого повірений (приватний підприємець Василега В.М.) повинен скласти та подати позовну заяву до господарського суду, представляти інтереси у господарському суді про стягнення грошових коштів з відповідача, пред’явити наказ до виконавчої служби та стягнути грошові кошти з відповідача.

У п. 4 Договору №15 сторони домовились, що плата за виконання повіреним доручень довірителя, включаючи витрати організаційно - технічного характеру складатиме 15 000,00 грн.

Таким чином, заявлені позивачем до стягнення збитки у розмірі 15 000,00 грн. є за своєю суттю витратами понесеними у зв'язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в господарському суді, а тому відносяться до судових витрат які відшкодовуються згідно зі статтею 49 ГПК України, і їх не може бути стягнуто за позовною вимогою про відшкодування збитків. Такої правової позиції придержується Вищий господарський суду України у листі №01-08/164 від 18.03.2008р. (в редакції від 21.01.2009р.)

Отже, у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення збитків у розмірі 15 000,00 грн., суд відмовляє, як не обґрунтовано заявлених до стягнення.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 551, 610, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 230, 231 Господарського кодексу України та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІТІ’КОМ", код ЄДРПОУ 33104061 (61038, м. Харків, вул. А.Павлова, 82 (у т.ч. р/р 26001301013279 МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Менеджмент сервіс", код ЄДРПОУ 32710384, (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграду, 8, корп. 8, секція 1 ( у т.ч. р/р 26505056293 в ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478) – борг у сумі 150 000,00 грн., 3% річних у сумі 905,74 грн., інфляційні у сумі 1 892,17 грн., та пеню у сумі 7 110,22 грн., 1599,08 грн. державного мита та 288,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 15 000,00 грн. збитків.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2009р.