Рішення № 4855943, 28.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.09.09 р. Справа № 28/76

Господарський суд Донецької області у складі судді: Курило Г.Є.

при секретарі судового засідання Котельниковій Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Таста – Ліскі Трубодеталь”, м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м. Донецьк

про стягнення 1375 грн. 67 коп.

Представники:

Від позивача: Шипіцин О.В.

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Таста – Ліскі Трубодеталь”, м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м. Донецьк, про стягнення 1375 грн. 67 коп., в т.ч. заборгованість у розмірі 1373 грн. 75 коп., 3% річних в розмірі 01грн. 92 коп.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на видаткову накладну №44 від 28.04.2009р., рахунки на оплату №ДК-0000122 від 27.04.2009р., № ДК-122 від 27.04.2009р., довіреність на отримання ТМЦ №382 від 27.04.2009р., претензію б/н від 12.06.2009р., податкову накладну.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.07.2009р. було порушено провадження по справі №28/76 та призначено її розгляд на 29.07.2009р.

10.08.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області надійшов відзив на позовну заяву №606 від 10.08.2009р., відповідно до якого відповідач позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Таста – Ліскі Трубодеталь”, м. Київ, про стягнення заборгованості не визнає, оскільки продукцію за видатковою накладною №44 від 28.04.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м. Донецьк, від позивача не отримувало.

Крім того, відповідач 10.08.2009р. до канцелярії суду надав завірену копію листа МВС України ГУМВС України в Донецькій області Ленінського районного відділу Донецького ГУ № 11/12–7022 від 06.08.2009 р., з якого вбачається, що за заявою № 594 від 06.08.2009 р. відповідача по факту розкрадання товарно–матеріальних цінностей, які належать ТОВ “Промексім”, станом на 06.08.2009 р. проводиться дослідча перевірка, за результатами якої буде прийнято рішення в порядку ст. 97 КПК України, про що буде повідомлено додатково. Також відповідачем надано постанову про порушення кримінальної справи від 27.08.2009р.

Відповідно до письмових пояснень б/н від 02.09.2009р. по суті спору позивач наполягає на своїй правові позиції.

14.09.2009р. сторони надали клопотання про продовження розгляду справи на один місяць. Суд ухвалою від 14.09.2009р. продовжив строк розгляду справи до 13.10.2009р.

14.09.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області позивач надав заяву б/н від 11.09.2009р. про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1373 грн. 75 коп., 3% річних в розмірі 09 грн. 15 коп. та судові витрати з урахуванням оплати послуг адвоката. Суд приймає до уваги збільшені позовні вимоги та розглядає справу по суті.

23.09.2009р. до канцелярії господарського суду Донецької області позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1373 грн. 75 коп., 3% річних в розмірі 09 грн. 15 коп. та судові витрати з урахуванням оплати послуг адвоката в розмірі 300 грн. 00 коп. Суд приймає до уваги уточнені позовні вимоги та розглядає справу по суті.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

За твердженням позивача, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Таста – Ліскі Трубодеталь”, м. Київ (позивачем), та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м. Донецьк (відповідачем), була досягнута усна домовленість про купівлю-продаж відповідного товару.

Відповідно до видаткової накладної №44 від 28.04.2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Таста – Ліскі Трубодеталь”, м. Київ, поставило Товариству з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м. Донецьк, товар на загальну суму 1373 грн. 75 коп.

Факт отримання відповідачем вказаного товару підтверджується підписом представника відповідача –Солоніна С.Л. на видатковій накладній в графі „Отримав(ла)”, повноваження якого на отримання спірного товару підтверджуються довіреністю на отримання товарно–матеріальних цінностей № 382 від 27.04.2009 р. Довіреність № 382 від 27.04.2009р. виписана на підставі рахунка № 122 від 27.07.2009р. позивача. В матеріалах справи наявні копії рахунків на оплату № ДК-0000122 від 27.04.2009р. та № ДК-122 від 27.04.2009р.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Таким чином, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, оскільки фактично укладений між ними правочин, який за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. До вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Пропозиції позивача укласти договір купівлі-продажу викладені у формі видаткової накладної та рахунках, адресованих відповідачу, в яких містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна товару, кількість товару. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір купівлі-продажу на запропонованих умовах, а саме: отримання товару шляхом підписання видаткової накладної, видача довіреності на отримання товарно–матеріальних цінностей своєму представнику –Солоніну С.Л.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, право власності на спірний товар перейшло від позивача до відповідача в момент передачі товару, тобто після підписання видаткової накладної. Разом з правом власності до відповідача перейшли всі ризики втрати, псування, пошкодження товару.

Посилання відповідача на розкрадання робітниками відповідача отриманого від позивача товару до уваги не приймається оскільки дії робітників відповідача не можуть впливати на виконання відповідачем грошового зобов’язання перед позивачем. Крім того, факт розкрадання товару відповідачем не доведений.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом.

Таким чином, інформація, що викладена в листі № 11-12-7022 від 06.08.2009р. ГУМВС України в Донецькій області Ленінського районного відділу Донецького ГУ про проведення дослідчої перевірки та в Постанові про порушення кримінальної справи від 27.08.2009р., не є преюдиціальними фактами, відповідна інформація оцінюється господарським судом поряд з іншими доказами у справі на загальних підставах, та не приймається судом до уваги.

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Позивачем відповідачу була направлена податкова накладна №ДК-00122-01 від 28.04.2009р., відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість”. Відповідач підтвердив факт отримання податкової накладної від позивача.

Відображення в бухгалтерському обліку відповідача та проведення обліку оприбуткування товару на складі є його внутрішньою діяльністю та не може впливати на правовідносини купівлі–продажу з позивачем. Не проведення відповідачем по обліку складу та бухгалтерському обліку отриманого товару не звільняє його від обов’язку оплати фактично отриманого товару згідно первинних документів у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідно до тверджень позивача відповідач майже одночасно з отриманням спірного товару від позивача здійснив передачу вказаного товару іншій особі –ЗАТ „Макіївський металургійний завод”, що підтверджується видатковою накладною №ЭК–0000563 від 06.05.2009 р., рахунком–фактурою № ЭК–0000828 від 05.05.2009 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Моментом пред’явлення вимоги вважається дата отримання відповідачем претензії б/н від 12.06.2009 р. з вимогою сплатити суму заборгованості за товар, переданий за спірною видатковою накладною. Виходячи з того, що вимога була отримана відповідачем 15.06.2009 р. (згідно повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача), граничний строк оплати товару - 22.06.2009 р. включно, а вже з 23.06.2009 р. почалося прострочення виконання грошового зобов’язання. Завірені копії претензії та повідомлення містяться в матеріалах справи.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов’язання оплатити вартості отриманого від позивача товару на суму 1373 грн. 75 коп. у встановлений ст. 530 ЦК України строк, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 09 грн. 15 коп. за період з 23.06.2009р. по 11.09.2009р. (81 день прострочення).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами усного договору купівлі–продажу для даних правовідносин сторін.

Перевіривши арифметично розрахунок 3% річних, за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, суд встановив, що належна до стягнення сума 3% річних становить 09 грн. 15 коп. за період з 23.06.2009р. по 11.09.2009р. (81 день прострочення).

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на адвокатські послуги в сумі 300 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

У зв’язку з неналежним виконанням зобов’язання відповідачем з метою відновлення свого порушеного права позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг адвоката, який надав письмові та усні юридичні консультації, надав юридичні послуги, пов’язані з складанням позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості, а також взяв участь у судових засіданнях.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Адвокатська компанія „Креатив” (виконавець), в особі директора Шипіцина Олександра Володимировича, підтверджуються договором №09-06/2009 від 09.06.2009р. про надання послуг адвоката (договір), відповідно до п.1.1 за умовами даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику послуги адвоката, пов'язані з представництвом інтересів замовника у господарському суді Донецької області при стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «Промексім» (надалі — Боржник) суми заборгованості за видатковими накладними (№ 44 від 28.04.2009 р., № 49 від 06.05.2009 р., № 51 від 07.05.2009 р., № 941 від 05.05.2009 р., № 942 від 05.05.2009 р., № 943 від 05.05.2009 р., № 944 від 05.05.2009 р., № 945 від 05.05.2009 р.) та штрафних санкцій. Відповідно до п. 1 додаткової угоди №1 від 02.09.2009р. до договору сторони домовились, викласти пункт 5 договору «ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ» в наступній редакції: „Оплата по даному договору складається з авансу, оплати послуг адвоката та винагороди за позитивне вирішенні спірних взаємовідносин (п.5.1 додаткової угоди №1 від 02.09.2009р.). Оплата послуг адвоката проводиться наступним чином: до початку надання послуг адвоката замовник перераховує виконавцю аванс за послуги адвоката у розмірі 2000,00 гри. (Дві тисячі гривень 00 коп.) (п.5.2.1 додаткової угоди №1 від 02.09.2009р.). Під час слухання справи в господарському суді Донецької області замовник, протягом трьох банківських днів на підставі рахунку перераховує на користь виконавця грошові кошти по сплаті послуг адвоката у наступних розмірах: в тому числі послуги адвоката по представництву інтересів виконавця у господарському суді Донецької області по справі № 28/76 (стягнення з Боржника заборгованості за поставлений товар по накладній № 44 від 28.04.2009 р.) - у розмірі 300,00 грн. (Триста гривень 00 коп.).

Сплата позивачем адвокатський послуг за зазначеним договором підтверджується платіжним дорученням №913 від 07.09.2009р. на суму 300грн.00коп., призначенням платежу за яким є за послуги адвоката по стягненню заборгованості с ТОВ „Промексім” по рахунку №14 від 02.09.2009р. Також, позивачем наданий рахунок-фактура №14 від 02.09.2009р., підставою виписки якого є договір №09-06/2009 від 09.06.2009р., на суму 300 грн. 00 коп.

Факт приймання наданих послуг адвоката підтверджується актом приймання-передачі виконаних послуг адвоката від 03.09.2009р. до договору № 09-06/2009 про надання послуг адвоката від 09.06.2009 р.

Одночасно, для того, щоб витрати позивача на правову допомогу вважались судовими витратами в розумінні ст.44 Господарського процесуального кодексу України, повноваження адвоката повинні бути підтвердженні відповідними документами.

За приписом ст.2 Закону України „Про адвокатуру”, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Таким чином, належним підтвердженням повноважень адвоката є свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

В підтвердження повноважень адвоката, позивачем до матеріалів справи додано копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2698 від 07.11.2007р. на ім`я Шипіцина О.В.

В довіреності від 09.06.2009р. зазначено, що позивач в особі директора Цимбал І.П. уповноважив адвоката Шипіцина О.В., що діє в рамках договору № 09-06/2009 про надання послуг адвоката від 09.06.2009р. представляти інтереси позивача в судових органах.

Виходячи з наведеного, суд робить висновок, що зазначені документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань та вартість цих послуг.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що вимога позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 300грн.00коп. підлягає задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-3, 20, 22, 33, 47, 49, 75, 77, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Таста – Ліскі Трубодеталь”, м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Промексім” (83101, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 31–Б; код ЄДРПОУ 30375820; р/р26005001859000 в ЦВ ЗАТ „Донгорбанк” м. Донецька, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Таста-Ліскі Трубодеталь” (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 18; код ЄДРПОУ 31724621; р/р2600216011 в ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль” м. Київ, МФО 300335) заборгованість в сумі 1373 грн. 75 коп., 3% річних в сумі 09 грн. 15 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 315 грн. 00 коп. та витрати на послуги адвоката в розмірі 300 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 28.09.2009 р. оголошено повний текст рішення.

Суддя